135. Неправомірна поведінка і поняття правопорушення.

Правопорушення - це протиправне винне діяння деліктоздатної особи, котре посягає на суспільні відносини, що охороняються законом. Таке соціальне явище властиве всім суспільствам. Основними ознаками правопорушення виступають:

1. вони є діяннями, тобто актами поведінки саме людей, а не проявами ін­­ших, наприклад, природних сил. З іншого боку, діяння (дія або бездіяльність) слід відрізняти від думок, почуттів людей;

1. правопорушення є завжди суспільне небезпечними чи суспільно-­шкідливими діяннями, позаяк вони завдають шкоди охоронюваним законом суспі­­льним відносинам і в такій якості оцінюються суспільством;

2. правопорушення є протиправною поведінкою, тобто, такою, що порушує конкретну правову норму. Наприклад, діяння не є злочином, якщо воно не пору­­шує однієї з норм Особливої частини Кримінального кодексу;

3. правопорушення є винним діянням. Вина - це психічне ставлення особи до вчиненого нею поведінки та її наслідків. Винність особи передбачає здатність її давати звіт за свої дії та керувати ними. Справа в тому, що в деяких випадках осо­­ба втрачає можливість правильно усвідомлювати свої дії й керувати ними. Такий ­стан особи називається неосудністю. Діяння особи в стані неосудності, хоч би й протиправні, не є правопорушеннями і не тягнуть юридичної відповідальності;

4. правопорушення є діянням лише деліктоздатної особи, тобто такої, що за законом може нести юридичну відповідальність. Деліктоздатними є всі осудні особи, котрі які досягли визначеного законом віку, з котрого є можливим настання кримінальної відповідальністю. В Україні відповідальність за вчинення злочину настає, якщо особа на час його вчинення досягла 16 років (за деякі злочини - з 14­ років). Відсутність будь-якої з наведених ознак не дозволяє кваліфікувати діяння як правопорушення.

Класифікація правопорушень здійснюється за різними критеріями. Найпоши­реніший з них — ступінь суспільної небезпеки (шкідливості) правопорушення. За цією підставою вони поділяються на злочини (суспільно небезпечні діяння, перед­бачені кримінальним законом) і проступки (суспільно шкідливі діяння, що пося­гають на окремі сторони правопорядку, ті чи інші ділянки суспільних відносин). У свою чергу проступки поділяються на цивільні, адміністративні та дисциплінарні. Окремими авторами виділяються також процесуальні правопорушення.

136. Склад правопорушення.

Поняття складу правопорушення детально розроблене в кримінально-правовій науці стосовно складу злочину. Більшість визначень складу правопору­шення, котрі даються окремими авторами у вітчизняній юридичній науці, характе­ризують його як сукупність встановлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, визначаючих суспільне небезпечне (шкідливе) діяння як правопорушення. Склад кожного правопорушення включає до себе: суб'єкт, суб'єктивна сторо­на, об'єкт, об'єктивна сторона.

Суб'єктом правопорушення може бути деліктоздатна фізична особа або орга­нізація. Суб'єктом злочину в Україні є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до Кримінального кодексу може наставати кримінальна відповідальність.

Суб'єктивна сторона правопорушення полягає у різних формах вини, моти­ві, емоціях і меті правопорушення. Виною є психічне ставлення особи до вчиню­ваної протиправної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Об'єктом правопорушення виступають суспільні відносини, які регулюються й охороняються правовими нормами. Конкретно об'єкт може виражатися в певних благах і цінностях, яким правопорушенням завдано шкоди, або які внаслідок пра­вопорушення поставлені під загрозою завдання їм шкоди. Об'єктивну сторону правопорушення складають такі елементи:

1. суспільно небезпечне (шкідливе) діяння, котре виражається у двох фор­­мах: а) дія (поведінка активного типу - фізичний вплив на інших людей і предме­­ти, слова, жести); б) бездіяльність - (поведінка пасивного типу, котра виражається в утриманні від дії, котру особа зобов'язана була вчинити);

1. наслідки такого діяння;

2. причинний зв'язок між діянням та наслідками;

4) спосіб, місце, час, знаряддя та обстановка вчинення правопорушення. Складом правопорушення може визнаватися лише повна сукупність його ознак. Відсутність хоча б однієї з ознак складу свідчать про відсутність правопо­рушення як такого.