129. Особливості правосвідомості в Україні.

Окремо питання формування правосвідомості в Україні розглядаються в дисертаційному дослідженні М. Цимбалюка. На його думку, правосвідомість – це категорія загальної теорії права, що відображає ставлення людей до права, правового способу життя в системі правових знань, правових почуттів, переконань, вольових настанов; вона виробляє оцінку стосовно діючої в суспільстві правової теорії та юридичної практики, визначає можливі шляхи їх вдосконалення, виходячи з вимог природного права, загальнолюдських цінностей, прав і свобод людини та громадянина.

В умовах перехідного періоду розвитку українського суспільства правосвідомість виступає не тільки як форма суспільної свідомості, але і як важливий стратегічний чинник, що сприяє здійсненню історичного вибору України щодо інтеграції в єдиний європейський і світовий правовий простір, наближенню громадян України до стандартів європейської демократії.

Водночас правова свідомість повинна ґрунтуватись на вимогах природного та позитивного права, загальнолюдських цінностях, історичному досвіді країни, національному менталітеті, традиціях народу, світових правових і культурних надбаннях. Тому, щоб підготувати громадян до сприйняття нових демократичних цінностей, необхідно виховати у них таку правосвідомість, яка б відповідала не тільки загальнолюдським цінностям, принципам міжнародного права, але й історичним традиціям і менталітету українського народу.

В процесі проведення правової реформи необхідно здійснити широку програму заходів щодо розвитку правової освіти, правового виховання та правового перевиховання населення, спрямовану на формування:

а) правових знань і переконань, які включають знання норм і принципів міжнародного права, сформульованих у документах ООН і Ради Європи, та переконання в їх соціальній цінності для кожного громадянина України, всього українського суспільства;

б) нових правових ідеалів, визначених у нормах і принципах національного та міжнародного права, зорієнтованих на повагу до прав людини, її прав і свобод, на віру в здатність громадян України забезпечити соціальний розвиток країни, зокрема засобами права;

в) критичного ставлення до тих законів і нормативних актів, які суперечать принципам справедливості, обмежують права і свободи людини, визначені у принципах і нормах міжнародного права та Конституції України. Сформована на принципах міжнародного права правосвідомість має не сприймати насилля, терор, жорстокість.

Правосвідомість українських громадян перехідного періоду розвитку нашого суспільства можна охарактеризувати як неоднорідну та суперечливу, в якій поєднуються паростки нових демократичних цінностей із залишками старого тоталітарного минулого. Найбільш негативною настановою масової правосвідомості громадян України є правовий нігілізм, який руйнує провідні принципи демократичної правосвідомості і гальмує процес розбудови громадянського суспільства.

Тому боротьба з правовим нігілізмом має носити цілеспрямований, системний і комплексний характер, включати низку заходів:

а) спеціально-юридичних, спрямованих на формування якісно нової, ефективної правової системи;

б) загальносоціальних, спрямованих на покращення об’єктивних умов життя суспільства, формування нового соціального середовища;

в) виховних, спрямованих на виправлення деформацій правосвідомості і підвищення рівня правової культури населення.

Необхідність формування у населення країни сучасної демократичної правосвідомості передбачає виконання ряду правовиховних завдань, кінцевою метою яких має бути:

а) формування у суб’єктів права свідомого ставлення та поваги до права, чинного законодавства;

б) підготовка громадян, особливо молоді, до свідомого вибору правомірних варіантів поведінки, участі у боротьбі зі злочинністю, правопорушеннями;

в) виховання у громадян глибокого розуміння своїх юридичних і моральних прав та обов’язків, особистої відповідальності за свою поведінку, внутрішніх потреб, спрямованих на виправлення можливих форм деформації правосвідомості, підвищення рівня власної правової культури.