123. Юридичні факти та їх класифікація.

Юридичні факти - це встановлені нормами права фактичні обставини, вини­кнення, зміну чи припинення яких правова норма пов'язує з виникненням, зміною чи припиненням правовідносин.

Говорити, що саме юридичні факти породжують правовідносини, не зовсім вірно. Вони завжди породжуються правовою нормою, в якій би формі вона не була виражена. Однак лише наявність чинної норми права на динаміку конкретних правовідносин не впливає.

З точки зору їх наслідків юридичні факти класифікуються на три групи:

1. правотворчі факти, котрі мають наслідком виникнення правовідносин­(наприклад, укладення цивільно-правової угоди, вступ до шлюбу);

1. правозмінюючі факти викликають зміну правовідносин (наприклад, пере­­ведення працівника на іншу роботу);

2. правоприпиняючі факти обумовлюють припинення правовідносин (на­­приклад, звільнення працівника з роботи).

За вольовим змістом юридичні факти поділяються на три групи: вольові акти поведінки людей (дії), юридичні події невольового характеру і юридичні припу­щення (презумпції) та фікції.

Дії - це акти усвідомленої і вольової поведінки людей. Вони з точки зору від­повідності вимогам права поділяються на:

а) правомірні дії, що виступають у формі юридичного акту (зовнішньо вира­­жені рішення людей, спрямовані на досягнення правового результату: наприклад, угоди, заяви громадян) та юридичних поступків (фактичної поведінки людей, яка становить зміст реальних відносин: наприклад, передача речі і грошей за догово­­ром куплі-продажу);

б) неправомірні дії (правопорушення), котрі поділяються на винні та невинні­(бувають у цивільно-правовій сфері, наприклад), а за ступенем суспільної небез­­пеки - на злочини та проступки (адміністративні, дисциплінарні, цивільно-­правові).

Події - це такі юридичні факти, настання яких не залежить від волі суб'єктів правовідносин (наприклад, закінчення визначеного строку, природна смерть лю­дини тощо).

Крім того, у правовій дійсності теорія зафіксувала феномени, котрі в принци­пі не є юридичними фактами, тим не менш можуть породжувати правовідносини - презумпції та фікції.

Правова презумпція - це припущення про існування юридичних фактів, які викликають певні юридичні наслідки. Тобто, презумпція - це не фрагмент наявної дійсності, а лише юридичне визнана можливість того, що він реально мав місце. Юридична фікція - це становище, яке насправді не існує, але якому право на­дало значення факту. Наприклад, судимість вважається знятою, а особа - несудимою після закінчення встановленого законом терміну.

Теорія права визначає також поняття "фактичний склад" — це система юри­дичних фактів, необхідних для настання юридичних наслідків. Фактичний склад необхідно відрізняти від складного юридичного факту, окремі елементи якого є ознаками даного одного факту (наприклад, до складу злочину входять принаймні чотири такі елементи). До фактичного складу належить комплекс самостійних фа­ктів. Наприклад, для вступу до шлюбу в Україні необхідний такий фактичний склад: досягнення певного віку і заява (вираження добровільної волі).