Тема 7. Чинники розвитку національної економіки

1.Економічне зростання як категорія національної економіки.

2.Стадії економічного зростання та розвитку.

3. Фактори й джерела економічного зростання.

4. Стратегічні моделі економічного розвитку країн з транзитивною економікою.

5. Економічні функції держави в економічних системах.

1.Економічне зростання як категорія національної економіки.

Економічне зростання – одна з найважливіших проблем, які стоять перед країнами. За його динамікою оцінюють розвиток національних економік, життєвий рівень населення, вирішення проблеми обмеженості економічних ресурсів. Економічне зростання є важливою економічною метою кожної країни. Збільшення обсягу продукції в розрахунку на душу населення означає підвищення рівня життя у країні.

Розвиток визначається як необоротна, спрямована, якісна, закономірна зміна об'єктів будь-якої природи. Розвиток - це рух, який призводить не лише до кількісних змін, а й породжує нову якість. Спрямованість розвитку характеризує його векторний характер. Розвиток породжується внутрішніми причинами.

За характером та швидкістю змін розрізняють два протилежних різновиди розвитку - еволюція і революція.

Еволюція - вид розвитку з поступовим характером змін.

Революція - стрімкий вид розвитку із раптовим переходом у нову якість. Ці види розвитку відрізняються механізмами дії закону переходу кількісних змін у якісні.

За направленістю виділяють два напрями процесів розвитку - прогресивний та регресивний.

Прогрес - це рух об'єкта, що розвивається, уперед, по висхідній траєкторії, від нижчого до вищого, від гіршого до кращого, від менш досконалого до більш досконалого.

Регрес - рух об'єкта назад, по висхідній траєкторії, від вищого до нижчого, від кращого до гіршого, його деградація.

Динаміка економічних процесів проявляється в різних напрямах руху - розвитку чи занепаду.

Економічний розвиток - це перехід від одного стану економіки до іншого, який характеризується розширенням виробництва нових товарів і послуг з використанням нових технологій. Економічний розвиток є багатофакторним процесом, який відображає зміну усіх сферах господарського життя країни.

Для оцінки цього рівня використовують систему показників, яка включає:

= валовий внутрішній продукт на душу населення;

= показники ефективності функціонування економіки, що обчислюються на базі ВВП;

= виробництво основних видів продукції на душу населення;

= рівень та якість життя населення.

Інтегральним показником економічного розвитку є індекс людського розвитку. Цей показник розраховується як середньозважена величина від Індексів чотирьох показників - очікуваної тривалості життя, рівня грамотності дорослого населення, рівня охоплення населення початковою, середньою та вищою освітою, рівня виробництва реального ВВГ на душу населення із врахуванням купівельної спроможності.

Однією з форм розвитку є економічне зростання, яке має позитивну динаміку. Воно не тотожне економічному розвитку. Економічне зростання є частковим випадком розвитку, може мати різний кількісний та якісний характер змін. Категорії розвитку та економічного зростання співвідносяться як загальне і часткове. Поняття розвитку є більш ширшим та змістовнішим, оскільки характеризує здатність підвищувати якість життя за рахунок сукупності факторів, в тому числі і економічного зростання.

Економічне зростання може відбуватися і без економічного розвитку, але економічний розвиток неможливий без економічного зростання.

Основоположниками теорії зростання вважаються американський економіст Е.Домар і англієць Р.Харрод. Вивчення цього процесу у сучасній економічній теорії проходить за трьома основними напрямами.

Перший напрям - це неокласичні теорії зростання, в основі яких лежать положення про ринкову саморегуляцію, розроблені А.Маршаллом і Л.Вальрасом. Провідним ідеологом цього напряму сьогодні вважають М.Фрідмена.

Другий напрям - це неокейнсіанські теорії, які поєднують декілька течій (Д.Тобін, О.Сімомура, С.Фудзіно).

Третій напрям спирається на праці К.Маркса, Й.Шумпетера, Дж.Ст. Мілля.

У представників усіх напрямів немає чітких меж між теоріями зростання і теоріями рівноваги циклів і криз, проблемами відтворення, теорії і практики державного регулювання, що відображає зв'язок економічного зростання з багатьма іншими процесами економічного розвитку.

Економічне зростання національної економіки - це такий її розвиток, який призводить до збільшення реального національного доходу за певний період. Тому досягнення певного рівня економічного зростання є однією з головних макроекономічних цілей держави.

Ефективність будь-якої системи господарювання можна оцінювати на основі характеристик економічного зростання. Воно проявляється у збільшенні потенційного і реального обсягів, продукції, доходу та багатства нації. Економічне зростання має певні якісні та кількісні характеристики. Його якісний характер відображає реальний приріст сукупності споживчих вартостей та їх відповідність суспільним потребам. Кількісний характер економічного зростання знаходить свій вираз у рівнях та темпах розвитку національного господарства.

Зміст категорії економічного зростання можна виразити через оцінку змін основних макроекономічних показників. Оцінка змін економічного зростання, як правило, відображається відносними величинами - індексів та темпів. Індекси показують співвідношення рівнів показників за певний період.

Індекс зростання - це відношення приросту певного показника за звітний період до цього ж показника базового періоду. Динаміка економічного зростання визначається його темпами.

Темп зростання показує кількісне зростання суспільного продукту. Можна виділити два підходи до оцінки та розуміння змісту категорії економічного зростання - на основі абсолютних і на основі питомих показників.

Перший підхід базується на абсолютних оцінках динаміки розвитку країни в цілому і пов'язує економічне зростання із збільшенням реального валового внутрішнього продукту за певний період часу. Таке тлумачення цього поняття використовується при дослідженні макроекономічних проблем оцінки рівня розвитку країни, формування її бюджету тощо.

Явище економічного зростання за першим підходом до його розуміння графічно можна показати двома способами

• на основі кривої пропозиції та кривої виробничих можливостей

Другий підхід до розуміння економічного зростання базується на питомих оцінках динаміки розвитку країни з врахуванням кількості її населення і виражає його через зростанням обсягу валового внутрішнього продукту на душу населення за певний період часу. Це дає можливість досліджувати соціально-економічні проблеми добробуту, оцінки рівня життя тощо.

Якщо у певний період ВВП відтворюється у тих самих обсягах, що й у попередньому періоді, то це свідчить про нульове економічне зростання. Якщо в розрахунковому періоді обсяг ВВП скорочується, то відбулося від'ємне зростання, і якщо ВВП зріс, то має місце власне (додатне) зростання.

Категорія економічного зростання відноситься до динамічних понять і відображається різними динамічними характеристиками. Можна визначити декілька ознак, які дають можливість здійснити класифікацію окремих видів економічного зростання.

• За ознакою перервності змін виділяють безперервне та перервне економічне зростання.

• За ознакою поступовості змін характеризують пропорційне і непропорційне економічне зростання.

• За напрямком змін розрізняють власне (додатне) економічне зростання та спад (від'ємне економічне зростання).

• За кількісною ознакою динаміки змін розрізняють економічне зростання з високими та низькими темпами. Темпи економічного зростання найчастіше виступають основним критерієм економічного розвитку.

Однак, високі темпи економічного зростання не завжди свідчать про прискорений економічний розвиток країни, і навпаки, зниження темпів зростання або навіть нульові його темпи не означають припинення економічного розвитку.

Проте є основному темпи економічного зростання визначають динаміку всіх інших економічних показників. Тільки безперервне економічне зростання дає можливість країні зайняти передові позиції в світі.

На основі показника темпів економічного зростання можна зробити висновок, що сучасна ринкова економіка функціонує ефективніше, ніж економіка попередніх періодів.

За основним показником розвитку національної економіки - ВВП на душу населення - усі країни поділяють на розвинуті І країни, що розвиваються. На даний період до розвинутих відносять країни, у яких, зокрема, величина ВВП на душу населення перевищує 12 тис. дол. за рік.

Середньосвітове значення показника ВВП на душу населення в 5 разів менше ніж в США. Для подвоєння ВВП на душу населення в Україні при 5 % зростанні необхідно 14 років а при 7 % зростанні -10 років. Відомо, що США знадобилося 47 років щоб подвоїти ВВП на душу населення, Японії - 33, Індонезії-17, Південній Кореї -10 років. Щоб наблизитися до середньосвітового рівня за умови середнього темпу економічного зростання світової економіки в 1,6 %, Україні необхідно протягом 30 років підтримувати 7 % економічне зростання або подвоювати цей показник кожні 10 років. Навіть враховуючи від'ємний приріст населення України, вирішення цієї проблеми потребує втілення абсолютно нової економічної стратегії, яка потребує серйозної розробки та втілення в життя спільними зусиллями всього народу, що є надзвичайно складним завданням. При цьому забезпечення стійких темпів економічного зростання є одним із найважливіших завдань макроекономічного регулювання.

Причинами економічного зростання виступають зв'язки між суспільним виробництвом і споживанням. Економічні потреби людини породжують виробництво і самі породжуються ним.

Одночасно з цим зростають, змінюються та урізноманітнюються в якісному відношенні потреби кожної людини. Поряд із традиційними потребами в воді, одязі, житлі зростають потреби в засобах пересування; спілкування, послугах по охороні здоров'я, освіті, відпочинку, виникають і нові потреби.

Значення економічного зростання для країни проявляється у збільшених можливостях вирішення національних проблем, зокрема:зростання реального продукту; розв'язання соціально-економічних проблем; підвищення життєвого рівня населення; задоволення нових потреб суспільства; зміцнення зовнішньоекономічних позицій держави; нарощування виробничої, технічної та фінансової бази для подальшого зростання тощо.

Економічне зростання, яке забезпечує збільшення обсягу продукції в розрахунку на душу населення,, є одним із факторів національної безпеки держави.

Світовий досвід показує, що стабільність економічного зростання можлива в довгостроковому періоді. В короткочасному періоді економічне зростання має циклічний характер. Як відомо, період, протягом якого економіка проходить шлях від одного спаду або піднесення до іншого спаду або піднесення, називається економічним циклом.

Окремі економічні цикли істотно різняться між собою. Незважаючи на всі відмінності, при розгляді структури економічних циклів виділяють два статичних стани І два динамічних періоди, які можна представити окремими послідовними фазами: 1) пік, 2) спад, 3) дно, 4) піднесення.

У процесі циклічних коливань обсягів виробництва економіка послідовно проходить чотири фази.

У піковій фазі циклу спостерігається найбільший рівень виробництва. В цій фазі циклу в економіці досягається повне використання наявних ресурсів і тому виробничі потужності найбільш завантажені, а ціни, як правило, зростають.

За піком настає фаза спаду, яка фіксується за умови скорочення обсягу виробництва тривалістю не менше півроку, більш тривалий період спаду називають депресією. Найвідомішою є Велика депресія 1929—1933 рр. у США, під час якої обсяг виробництва скоротився на третину, ціни знизились на 25 %, а рівень безробіття досяг 24 %. Депресія 1992-1999 рр. в Україні перевершила Велику депресію за тривалістю у два рази, за глибиною економічного спаду - у півтора рази. Спад порушує економічне зростання. Всі наступні фази відновлюють його.

Дно, як наступна фаза економічного циклу, відображує найнижчу точку спаду (або депресії) і може мати різну тривалість.

Піднесення - фаза економічного циклу, протягом якої обсяг виробництва спочатку відновлюється до попереднього рівня, а потім перевищує фазу пік попереднього циклу. Під час фази піднесення економічні процеси, притаманні спаду, розгортаються у протилежному напрямі. Підприємства намагаються використати інтенсивні чинники нарощування виробництва, що підносить економіку у пікову фазу. Головними ознаками економічних циклів є їхня тривалість і причини виникнення. Виявлені найбільш важливі економічні цикли:

• короткострокові тривалістю 3-5 років, основними причинами яких є збурення на фінансових ринках середньострокові тривалістю 10-20 років, джерелом яких є структурні зрушення в економіці та міжгалузеві переливи капіталу;

• довгострокові тривалістю близько 50 років, що спричинені радикальними змінами в технологічній базі. Циклічні коливання в економіці зумовлюються як зовнішніми (війни, революції, політичні збурення, демографічні вибухи, відкриття нових родовищ корисних копалин, великомасштабні науково-технічні нововведення тощо), так і внутрішніми (нераціональна монетарна політика, нестабільність інвестицій, негнучкість цін і заробітної плати, коливання продуктивності праці, тощо) чинниками. Економічне зростання є основною складовою економічної динаміки, яка визначає тенденції та траєкторії обсягів виробництва. Основною особливістю є її зростання на основі періодичного чергування збільшення та зменшення обсягів ВВП.

Для економічного зростання характерна циклічність - періоди економічного піднесення чергуються з періодами економічного спаду. Кожен з цих періодів характеризується певними ознаками. Наприклад, у роки економічного спаду зростає безробіття, знижуються, як правило, ціни, зменшуються прибутки підприємств. У роки економічного піднесення все відбувається в протилежному напрямку. Хоча можливі інші комбінації основних наслідків розвитку економіки. Незважаючи на тимчасові відхилення та коливання, важливим є те, що в довгостроковому періоді зберігається загальна тенденція до зростання економіки. Основні показники економічного зростання

Характерні ознаки	Характерні прояви
Причина	Зростання населення та його потреб
Значимість	Одна із макроекономічних цілей
Спосіб досягнення	Зростання національного продукту на душу населення
Показники оцінки	ВВП, ВВП, НД, обсяги виробництва по галузях
Абсолютні показники	Абсолютний приріст показників
Відносні показники	Коефіцієнт зростання, темп приросту на душу населення