5. Соціальна інфраструктура
Соціальна інфраструктура - це сукупність, або комплекс галузей, призначенням яких у суспільному поділі праці є задоволення потреб населення у соціально-культурних i соціально-споживацьких послугах.
Соціальна інфраструктура:
Соціально-споживацький комплекс: торгівля; громадське харчування; ЖКГ; побутове обслуговування; охорона навколишнього середовища; громадський транспорт; зв'язок; Кредитування і державне страхування населення.
Соціально-культурний комплекс: Освіта, наука, релігія; Культура і мистецтво; Охорона здоров’я, фізкультура і спорт; Сім’я; Інститути
Соціально-споживацький комплекс. Розглянемо особливості функціонування складових соціально-споживацького комплексу.
Торгівля i громадське харчування. 3а формальний показник, який характеризує рівень розвитку торгівлі в регіоні є роздрібний товарообіг. Він відображує дію складної сукупності соціальних i економічних чинників, зокрема, купівельна спроможність населення, розвиненість мережі торгівельних закладів, товарна забезпеченість, інформаційна, транспортна інфраструктура тощо.
Товарообіг громадського харчування прогнозують окремим показником i вводять його складовою частиною до загального обігу роздрібного товарообігу.
Розвиток громадського харчування регіону характеризують такі економічні й соціальні показники:обсяг товарообігу громадського харчування, в тому числі продукції власного виробництва; кількість страв; кількість підприємств громадського харчування та місць у них на 1000 осі6; коефіцієнт забезпеченості населення місцями; чисельність населення, яке користується послугами підприємств громадського харчування.
Житлово-комунальне господарство. Це складний комплекс підгалузей, завданням яких є задоволення комунальних, побутових i соціально-культурних потреб населення.
До складу житлово-комунального господарства входять: житлове господарство; санітарно-технічні підприємства; служби інженерних мереж i споруд; транспорт; енергетичне господарство; всі види зовнішнього благоустрою; служби обрядових i спеціальних послуг.
Побутове обслуговування. Належне побутове обслуговування населення сприяє економії суспільної праці, витрат, раціональному використанню вільного часу, зближенню рівнів життя міських i сільських жителів.
Структура підгалузей побутового обслуговування: ремонт i індивідуальне пошиття взуття, швейних, хутрових, шкіряних виробів, головних уборів i текстильної галантереї; ремонт, пошиття i в'язання трикотажних виробів; ремонт побутових машин та приладів; ремонт i виготовлення металовиробів i меблів; ремонт і техобслуговування індивідуальних транспортних засобів; хімчистка i фарбування; послуги пралень; фотопослуги; будівельні послуги; послуги лазень, перукарень; прокат речей; транспортні послуги; ритуальні послуги.
Пасажирський транспорт i засоби зв’язку. Для аналізу роботи пасажирського транспорту в регіоні застосовуються такі показники:
кількість перевезених пасажирів у міжрайонному сполученні i пасажирооборот (в тому числі по всіх видах транспорту);
середня відстань перевезення пасажирів за окремими видами транспорту;
довжина автомобільних шляхів загального користування, в тому числі з твердим покриттям;
будівництво нових автомобільних шляхів;
реконструкція доріг;
о6сяг капітальних вкладень в 6удівництво доріг;
площа території i протяжність транспортних шляхів на 100 км кв.
Соціально-культурний комплекс. Із складових соціально-культурного комплексу більш детально розглянемо народну освіту, культуру i охорону здоров'я.
Народна освіта. Регулювання розвитку народної освіти має охоплювати мережу дошкільних закладів, загальних шкіл, шкіл i груп з подовженим днем, шкіл-інтернатів тощо.
Для задоволення потреб населення в дошкільних закладах використовують дані про чисельність дітей на перспективу. Крім того, враховують зростання кількості осіб, зайнятих у суспільному виробництві, працюючих жінок, у тому числі віком 18-44 роки, а також рівень забезпеченості дітей постійно діючими дошкільними закладами.
На підставі даних про потребу в дитячих дошкільних закладах розробляють зведену програму будівництва цих закладів по регіону.
Регулювання розвитку загальноосвітніх шкіл здійснюється за багатьма показниками, які розраховують по кожному регіону окремо з урахуванням міського i сільського населення. Основним показником є контингент учнів. Його визначають по типах шкіл i групах класів (1-4; 5-9; 10-11).
Кількість класів i класів-комплектів визначають в залежності від загального контингенту, наповненості класів (за нормами гранична наповненість 1-9 класів - не більше 30 чол., 10-11 класів - 25 чол., груп продовженого дня - 20-30 чол., клас-комплекту з двох класів - не більше 30 чол., 3 трьох класів - до 20 чол.
Прогнозування шкільної мережі розпочинають з визначення кількості необхідних класних кімнат за формулою:
К = Ч / (Н*3),
де Ч - чисельність учнів;
Н - наповненість класу;
3- коефіцієнт змінності ро6оти школи.
Ефективність роботи закладів освіти значною мірою залежить від забезпечення педагогічними кадрами. Потребу в них визначають за контингентом учнів окремо по групах класів. По 1-4 класах вона відповідає кількості класів. Для 5-11 класів необхідну кількість педагогів визначають за формулою:
Ч = К*С/ В,
де К - кількість класів в прогнозний період;
С- кількість педагогічних ставок на один клас;
В- кількість педагогічних ставок на одного вчителя.
Регулювання розвитку галузей культури передбачає вивчення умов формування суспільних потреб в культурному обслуговуванні, а також аналіз ресурсних можливостей їх задоволення.
Потре6у в об’єктах культури визначають за встановленими нормами (кількість місць на 1000 осіб). Розміщення закладів культури здійснюють з урахуванням особливостей розселення та умов кожного регіону.
Систему охорони здоров'я в містах та сільській місцевості треба розглядати як єдину систему регіону.
Для оцінки якості роботи закладів охорони здоров'я використовують такі показники:
тривалість перебування хворого в лікарні;
оборот ліжка;
рівень госпіталізації.
Потребу конкретного регіону в лікарняних ліжках можна розрахувати за формулою:
Л= Н*Г * П і(Д* 100),
де Н - чисельність населення;
Г - процент госпіталізації;
П - середня кількість днів перебування хворого в лікарні;
Д - тривалість використання ліжка протягом року.
3абезпеченість лікарняними ліжками в розрахунку на 10000 чол. відповідно дорівнює:
З = Л * 10000 / Н
Потужність амбулаторно-поліклінічних закладів установлюють на основі нормативів кількості відвідувань лікарень одним жителем за рік, загальної чисельності населення i даних про пропускну спроможність існуючої мережі амбулаторно-поліклінічних закладів.
Основними показниками функціонування санаторно-курортних, оздоровчих закладів i закладів відпочинку є кількість ліжок у санаторіях i місць у будинках відпочинку, пансіонатах i на туристичних базах.