Тема 4. Економічний потенціал національної економіки
1. Сутність і структура економічного потенціалу національної економіки
2 Оцінка реалізації економічного потенціалу
3. Ефективність використання економічного потенціалу країни
4. Тіньова економіка, структура й природа її виникнення
1 Сутність і структура економічного потенціалу національної економіки
Потенціал – це передумови для отримання необхідних духовних і матеріальних благ, які можна використовувати для виробництва за існуючих технологічних і соціально-економічних умов.
Економічний потенціал країни - це складна за змістом і багатоас-пектна за значенням структура. В теорії й на практиці господарювання він трактується неоднозначно. Найбільш поширене трактування економічного потенціалу - це кількісно-якісна характеристика наявності й можливості використання всіх видів ресурсів, які має держава для свого економічного та соціального прогресу та розвитку.
Економічний потенціал країни може бути представлений у вигляді комплексу взаємопов'язаних потенціалів:
1) природно-ресурсний потенціал – це розвідані корисні копалини (земельні, водні, лісові ресурси). До цього елемента відносяться:а) географічне положення;б) клімат;в) економічні ситуації.
За оцінками економістів, із загального обсягу природно-ресурсного потенціалу України 44,4% припадає на земельні ресурси, 28,3% - на мінеральні, 13,1% - водні, 9,5% - рекреаційні, 4,2% - лісові, 0,5% - біологічні.
Україна не забезпечує себе повністю мінеральними ресурсами, проте має значний природно-ресурсний потенціал (5% природних ресурсів світу).
На території нашої країни розміщується понад 7 тис. розвіданих родовищ з 94 видів корисних копалин. Україна має значні запаси залізної й марганцевої руди, кухонної солі, кам'яного вугілля, бокситів, мідних руд, ртуті, цементної сировини.
Одним з найцінніших ресурсів в Україні є земля. За її забезпеченістю в розрахунку на одного жителя Україна має один з найвищих показників (0,65 га), в той час як у Великобританії - 0,12 га, в Європі -0,26 га, у світі-0,29 га
2) Виробничий потенціал - сукупність засобів виробництва (будинків, споруджень, обладнання та устаткування), а також існуючих технологічних способів (технологій) їх використання в економічній діяльності.
3) Науково-технічний потенціал – потенціал, який є в розпорядженні країни у галузі науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських розробок (НДДКР). Це — досягнення фундаментальної та прикладної науки, нові технології, дослідно-експериментальна база, а також науково-технічні та конструкторські кадри високої кваліфікації.це мережа організацій, які здійснюють наукові дослідження і дослідно-конструкторські розробки. Чинником розвитку цього потенціалу є витрати на підготовку кадрів.
Складовими частинами науково-технічного потенціалу країни є:
1) матеріально-технічна база науки (наукові організації, науководослідні лабораторії, експериментальні заводи та ін.);
2) наукові кадри - дослідники, конструктори, винахідники, науково-технічний персонал;
фонд винаходів і відкриттів - банк наукових знань і відкриттів, еталонів, наукової інформації та ін.;
організаційно-управлінська структура наукової сфери - система управління, фінансування, планування науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт.
Умовами ефективного науково-технічного розвитку вважають:
раціональну мотивацію використання результатів НТП у виробництві;
соціальну ефективність впровадження результатів НТП (соціалізація економіки, поліпшення умов праці, охорона навколишнього середовища та ін.);
конкуренцію в науково-дослідній сфері й захист авторських прав;
інтеграцію науково-дослідних, виробничих і фінансових структур;
державну підтримку розвитку НТП й інноваційних процесів.
4) Людський потенціал (Трудовий потенціал) - трудові ресурси країни, включаючи підприємницькі спроможності. Його обсяг і якість визначаються чисельністю активного працездатного населення та його освітнім і професійно-кваліфікаційним рівнем.
Визначається робочою силою і витратами на її відтворювання, головними чинниками є:
I. демографічні: – народжуваність; – смертність; – статево вікова структура; – міграція;
II. соціоекономічні: – рівень ВВП на душу населення; – доходи населення; – рівень життя;
III. виробничі: – ринок праці; – умови праці; – можливість підвищення кваліфікації;
IV. інституційно-соціальні: – законодавча основа регулювання прав людини; – соціальна політика; – соціальні цінності.
За кількістю населення Україна посідає друге місце в Європі. Близько половини населення нашої країни є економічно активним.
Сучасне розуміння поняття „людські ресурси”, яке нерідко ототожнюється з поняттями „трудові ресурси” і „людський капітал”, багато в чому є суперечливим. У зв’язку з цим слід насамперед чітко визначити складні елементи понятійно-термінологічного апарату, що подані нижче.
За загальноприйнятим значенням, до трудових ресурсів відносять частину населення суспільства, яка має достатній фізичний розвиток, здоров’я, освіту, культуру, здібності, кваліфікацію та професійні знання для суспільно корисної діяльності й належить до певної вікової категорії – працездатного віку. При цьому потенціал трудових ресурсів є соціально-економічною категорією, яка в кількісному співвідношенні характеризує можливості суспільства щодо залучення до суспільної праці населення різної статі і віку, а в якісному – його реальні й потенційні можливості щодо реалізації через участь у суспільно корисній праці сукупності особистих здібностей і якостей працівників.
5) Туристсько-рекреаційний.
Економічний потенціал може розглядатися також як узагальнена характеристика рівня розвитку економіки. В поняття економічного потенціалу, таким чином, входять економічні ресурси і економічні результати.
Економічні ресурси країни складають всі накопичені нею і розташовані як на своїй території, так і за рубежем матеріальні цінності, наукові, інтелектуальні, інформаційні і трудові ресурси, включаючи підприємницькі здібності, а також природні ресурси. Вони характеризуються загальним об'ємом, структурою і якістю.
6) Внутрішньоекономічний потенціал — частина загального економічного потенціалу національної економіки, орієнтована на задоволення внутрішніх потреб національного виробництва та соціальної сфери.
7) Експортний потенціал — здатність національної економіки виробляти продукцію, конкурентоспроможну на світових ринках, експортувати її в достатніх обсягах за світовими цінами.
Для кількісної оцінки ефективності використання економічного потенціалу суспільства застосовується система показників, що складається із двох підсистем: підсистеми показників цільової ефективності й підсистеми показників ресурсної ефективності.
