План практичного заняття

1. Загальна характеристика словникового складу української мо­ви.

2. Стилістичне розшарування лексики.

3. Використання в пресі лексики загальновживаної та стилістич­но забарвленої.

4. Умови використання в мові ЗМІ суспільно-політичної, виробни­чо-професійної, науково-

термінологічної, офіційно-ділової, розмовної, просторічної лексики.

5. Лексична сполучуваність та їі порушення в журналістському тексті.

6. Емоційно-експресивні різновиди мовлення.

7. Слова урочисті, піднесено-схвильовані, іронічні, зневажливі, презирливі та їх використання в

журналістських текстах.

8. Засоби словотвору, що надають лексичним одиницям експре­сивного забарвлення.

9. Робота журналіста зі словниками як засіб досягнення точності слововживання.

10. Енциклопедичні та лінгвістичні словники, потрібні в редакцій­ній практиці.

11.0собливості використання в практиці ЗМІ тлумачних словни­ків.

12.Загальна характеристика двомовних словників, їх викорис­тання в практиці ЗМІ. 13.Використання в роботі журналіста Словника іншомовних слів.

14.Використання в редакційній практиці Орфографічного слов­ника.

15.Використання на радіо й телебаченні Орфоепічного словника, словника-довідника "Складні

випадки наголошення".

16.Стилістичні позначки в словниках як засіб орієнтування в доборі слова.

Канцеляризми та штампи в мові змі Матеріали до практичного заняття

Основні поняття, найважливіші джерела

1. Канцеляризми. Слова й вислови з офіційно-ділового мов­лення, вжиті за його межами, називають канцеляризмами. Таке їх використання є небажаним, якщо воно не виправдане певною стилістичною чи естетичною настановою (не є, скажімо, засобом мовної характеристики персонажа, засобом створення комічного ефекту). Ознаки канцеляризмів:

• розщеплений присудок (виконати роботу);

• скорочене означення (міндобрива, держзамовлення);

• нагромадження віддієслівних іменників (виконання завдан­ня з метою підвищення рівня задоволення потреб насе­лення в наданні послуг з пошиття зручного взуття);

• "нові прийменники" - прийменники, які походять від повно­значних слів, що втрачають своє лексичне значення (у пи­танні використання сировини, в силу складних обставин);

• слова й звороти канцелярського стилю (мати місце, резо­люція, акт набирає чинності).

Способи уникнення канцеляризмів у журналістських текстах такі:

• заміна розщепленого присудка простим дієслівним присуд­ком (виконати роботу - зробити);

• написання скороченого означення повністю (міндобрива - мінеральні добрива, держзамовлення - державне замовлен­ня);

• заміна віддієслівних іменників дієсловами, дієприслівника­ми (виконуємо завдання для того, щоб повніше задоволь­нити потреби населення в зручному взутті - або для того, щоб населення мало зручне взуття, ходило в зруч­ному взутті тощо);

• заміна "нових прийменників" простими, непохідними при­йменниками (у питанні використання сировини - у вико­ристанні сировини, в силу складних обставин – через складні обставини).

2. Штампи. Мовні звороти, що багато разів механічно повто­рюються без творчого доопрацювання, внаслідок чого послаб­люється їх лексичне значення та стирається експресивність, прийнято називати штампами. Ознаки штампів:

• універсальні слова - загальні слова, які є замінниками кон­кретних (дещо зроблено);

• слова-супутники, "парні" слова (активна, дійова допомога, гідний внесок, висока оцінка, гостра критика, вперта бо­ротьба);

• слова й вислови зі стертою образністю (біле золото).

За частого вживання на штамп може перетворитися будь-­яка структурна чи змістова одиниця мовлення.

Терміни штамп, шаблон, трафарет мають негативно-оцін­не значення, позначаючи переважно бездумне, невдале вико­ристання мовних засобів. Цим вони відрізняються від нейтраль­них понять стандарт, стереотип, кліше, які мають інформа­тивно-необхідний характер і належать до галузі доцільного вико­ристання готових формул відповідно до комунікативних вимог певних мовленнєвих сфер. Kонструктивним принципом мов­лення в ЗМІ є поєднання експресії та стандартv. Широке засто­сування мають канцелярські кліше та побутові стереотипи – це найбільш звична й економна форма відображення тематико-­ситуативної специфіки ділового та розмовного мовлення. Образ­на ж експресія, сила якої полягає в індивідуальній неповторності, неодмінно перетворюється на штамп за нестримного масового відтворення: люди в білих халатах, блакитне паливо тощо. Своєрідним джерелом штампів є мова ЗМІ, публіцистичний стиль. Негативні властивості штампів перебувають у гострій су­перечності з принципами мовностилістичного добору засобів ухудожньому мовленні. Це саме можна сказати й про художньо-­публіцистичні тексти в ЗМІ.

Штамп є однією з ознак збідненої лексики журналістського твору. В лексично збідненому мовленні часто зауважуємо також слова-паразити: значить, ну, ось, так би мовити, в принципі та ін. До хиб тексту належить також часте повторювання в ньому тих самих слів: справа, факт, дещо, даний. Звісно, це не стосується тих випадків, коли повторення слів є особливим сти­лістичним прийомом: анафорою, епіфорою, анепіфорою тощо.

Окремими стилістичними прийомами, які базуються на повто­ренні слів, є тавтологія, плеоназм. Проте такі повторення без певної стилістичної настанови належать до виразних вад мов­лення. Тавтологія - повторення певної думки дуже близькими за звучанням словами: сьогоднішній день, об'єдналися в єдину команду. Тавтологія - вид плеоназму. Плеоназм (багатослів'я) - вислів, у якому є близькозначні, хоч різні за звучанням слова: вересень-місяць, справжні факти, дезорганізатор порядку, ду­же величезний, молодий юнак, уперше познайомився, відступи­ти назад, година часу.