Стилістичне розшарування української лексики Матеріали до практичного заняття

Основні поняття

Українську лексику зі стилістичного погляду традиційно поді­ляють на стилістично нейтральну (міжстильову, загальновжива­ну) і стилістично забарвлену (стилістично марковану, стилістич­но позначену). Стилістично нейтральна лексика використовуєть­ся у всіх стилях. Стилістично забарвлена лексика характерна для одного або декількох стилів. У будь-якому конкретному текс­ті переважає стилістично нейтральна лексика, і лише невелика група стилістично забарвлених слів дозволяє нам говорити про те, що цей текст написано певним стилем. Отже, стилістично забарвлена лексика є одним із стилеутворювальних елементів.

У межах стилістично забарвленої лексики виокремлюють де­кілька груп слів, серед яких:

• ділову лексику (заява, довідка, кошторис, доручення, квартплата, наказ);

• науково-термінологічну лексику (аналіз, аналогія, аргу­мент, суфікс, парадигма, ямб, хорей,

дебет, кредит, фен­оксиметилпеніцилін);

• професійно-виробничу лексику (домна, руда, електрозва­рювання, оранка, боронування, шлак, мартен);

• розмовну (і просторічну) лексику (розпозіхатися, нализа­тися, цмокнути, роззява, свинство) тощо.

Термін - спеціальне слово, яке вживають для точного найме­нування певного поняття з якої-небудь галузі знань. Терміноло­гічна лексика має забезпечувати точність у передаванні певних спеціальних понять, а тому будь-яка образність або двознач­ність неприпустима. У термінологічній лексиці відбувається ак­тивний процес деметафоризації слів, які стають термінами.

Канцеляризм - слово з офіційно-ділового стилю, яке потра­пило в невластивий йому контекст (наприклад, у публіцистич­ний). Треба розрізняти канцеляризми (поза офіційно-діловим текстом) і ділову лексику.

Професіоналізм - слово (чи вислів), властиве мові тієї чи іншої професійної групи, що виступає як просторічний еквівалент певного терміна: ляп - помилка; бублик - кермо; каструля ­синхрофазотрон.

Жаргонізми - слова (і вислови) жаргонної мови, використо­вувані за межами жаргону (соціального різновиду мови, прита­манного відносно відкритим соціальним і професійним групам людей, об'єднаних спільністю інтересів, звичок, занять, соціаль­ного стану): дах, лабух, зрізати, замочити, розколоти, зав'яза­ти. Студентський жаргон становить основу молодіжного сленгу.

Просторіччя - слово, граматична форма або зворот мовлен­ня, який уживають у літературній мові звичайно з метою зниже­ної, грубуватої характеристики предмета мовлення, а також про­ста, невимушена мова, яка містить такі слова, форми й звороти (Плював я на опера з ментівки, хай заткнеться). Просторіччя зберігається в недостатньо освічених людей, причому зливаєть­ся з мовленням людей, які здобули освіту, але не повністю ово­лоділи літературною мовою. Просторіччя як знижений емоційно забарвлений спосіб зображення дійсності входить до складу літературної мови, властиве мовленню й освічених людей.

Важливою лексичною характеристикою в плані належності слова до тієї чи іншої групи лексики є сполучуваність слів, тобто здатність їх поєднуватися з іншими словами в тексті. Лек­сична сполучуваність визначається семантикою слів, їх належ­ністю до того чи іншого стилю мови, експресивно-емоційним забарвленням, граматичними особливостями. Більшість слів немає стилістичного забарвлення, тобто їх можна використати в будь-якому стилі. Що ж до слів, які, мають те чи інше стилістичне забарвлення, пов'язане з належністю до певного стилю мови, то найчастіше в їх уживанні дотримуються вимоги одности­льовості, стильової одноплановості. Проте це не значить, що слова різних стилістичних шарів не можуть опинятися поряд у тексті. Уживання різностильової лексики є цілком закономірним, якщо воно виправдане змістом тексту, відповідає задумові пись­менника чи публіциста, його художній (публіцистичній) ідеї. В іншому випадку вживання різностильової лексики допомагає створити комічний ефект (навіть тоді, коли автор цього не хоче).