1 Теория государства и права / Под ред. В. К. Бабаева. — Моск­ва: Юрист, 1999. — с. 73.

здійснення державного контролю та регулювання в митній сфері є необхідною ознакою державного суверенітету, але в 90-х роках XX ст. намітилась тенденція делегування частини функцій дер­жави щодо проведення митної політики певним міжнародним та наддержавним утворенням, як-от: митні та економічні союзи (NAFTA, WTO, Митний союз країн СНД) або таке наддержавне утворення як Європейський союз. Але саме це делегування пов­новажень також є актом здійснення митної політики.

Наявність певного роду державної діяльності передбачає на­явність відповідної державної політики як категорії, що відоб­ражує зміст цієї діяльності. Таким чином, митну діяльність дер­жави можна було б охарактеризувати як перманентну функцію, але як бачимо, об'єм та спрямування подібної державної діяль­ності не залишалися постійними протягом різних етапів істо­ричного розвитку держави.

Якщо для перших державних утворень головним завданням при втручанні в сферу зовнішньоекономічних відносин було виконання фіскальної функції митної політики — наповнення державного бюджету (Стародавній Єгипет, Греція, Рим), то при­близно з середини XVII ст. у першу чергу для Англії первинно­го значення набула саме регулятивна функція. З іншого боку, для так званих закритих суспільств (Японія XVII — XIX ст.ст., колишній СРСР, існуючі режими на Кубі та в Північній Кореї) на перший план виходила охоронна функція митної політики.

Таким чином, підходимо до розуміння місця митної політи-

. ки серед функцій держави. А саме: здійснення такої політики

є перманентним завданням будь-якого державного утворення

але соціальне значення подібної діяльності, її об'єми та зміст

постійно змінюються та носять тимчасовий характер.

По-перше, митну політику можна розглядати в залежності від її конкретного змісту. При превалюванні фіскальних або регулятивних завдань митної політики вона визначає зміст дер­жавної діяльності в рамках її економічної функції. І навпаки, при превалюванні правоохоронних завдань (наприклад за часів

РСР) проведення та реалізація митної політики є запорукою виконання охоронної функції держави, і відповідно, вона но­сить внутрішній характер.

По-друге, можна також розглядати митну політику в більш широкому розумінні, до якого окрім правових та економічних засобів впливу на зовнішньоекономічні відносини включають­ся ще й певні аспекти зовнішньополітичної діяльності держа­ви, її міжнародні зобов'язання, визнаючи головним критерієм відстоювання національних інтересів. У такому випадку здійс­нення митної політики забезпечує виконання таких функцій як забезпечення ділового партнерства і співпраці, захист дер­жавного суверенітету, економічної та соціальної функцій (вра­ховуючи тенденцію взаємопроникнення внутрішніх та зовнішніх функцій) та ряду інших.

Іноді окремо виділяють такі завдання держави, як регулюван­ня зовнішньоекономічних відносин в цілях захисту державою свого економічного суверенітету, безпеки, стимулювання розвитку націо­нальної економіки під час реалізації зовнішньоторговельної та іншої діяльності, які майже повністю охоплюються засобами мит­ної політики, а самостійна реалізація останньої є ознакою будь-якої суверенної держави. Результатами проведення державою влас­ної митної політики, наприклад, є: вплив на суспільні відносини у сфері зовнішньоторговельної діяльності, виконання міжнародно-правових зобов'язань держави, надходження в державний бюджет. Вони виступають в ролі відповідних кількісних і якісних накопи­чень, що необхідні для реалізації більш глобальних економічних, політичних та соціальних завдань.

7777777777777777777777777777777777777777777777777777777