Надання допомоги при нападі бронхіальної астми

Проблема. Вимушене положення дитини, включення в акт дихання допоміжної мускулатури, затруднений видих, сухі свистячі хрипи, які чути на відстані або при аускультації.

Показання. Напад експіраторної задишки або ядуха.

Протипоказання. Відсутні.

Виконавець. Патронажна медсестра, медсестра дитячого стаціонару.

Місце проведення. Вдома, у стаціонарі.

Оснащення робочого місця. Стерильний столик, на якому підготовлені стерильні лотки, пінцети (3—4 шт.), ватні куль- ки у пакетах (20—25 шт.); робочий маніпуляційний столик, на якому підготовлені 70 % спирт — 10 мл, одноразові шприци та голки, стерильні гумові рукавички одноразового використан­ня в упаковці, лікарські препарати в ампулах: 2 % розчин еуфіліну — 5 мл, 0,06 % розчин корглікону, ізотонічний роз­чин хлориду натрію, 20 % розчин глюкози, кокарбоксилаза, 5% розчин аскорбінової кислоти, 6 % розчин тіаміну — 1 мл, 2,5% розчин рибофлавіну — 1 мл, 1% розчин нікотинової кислоти — 1 мл, 0,5 % розчин седуксену — 2 мл, 20 % розчин натрію оскибутирату — 10 мл, лазикс — 1 мл, преднізолон —2 мл; флакони лікарських розчинів: гемодез, реополіглюкін, 10% розчин альбуміну або плазми, 5 % глюкози, антибіотики і розчинники для них (0,25 % розчин новокаїну, ізотонічний розчин натрію хлориду); склянка з 0,2 % розчином дезактину для замочування брудних ватних кульок; стерилізатори з 0,2 % розчином дезактину для промивання і замочування од­норазових шприців на 1 год, лоток для брудних пінцетів, кате­тер для відсмоктування слизу, електровідсмоктувач, киснева подушка, апарат Боброва, інгалятор, аерозолі: беротек, саль- бутамол, алупент, астмопент, тербуталін, ізадрин та ін.

І. Попередній етап.

Підготовка медсестри. Продезінфікувати руки і надягти стерильні гумові рукавички.

Підготовка інструментарію та препаратів. На стериль­ний лоток викласти шприци для внутрішньовенного введення, підготувати систему для краплинного введення рідини. Підіб­рати препарати: перший ряд — бета-агоністи короткої дії; дру­гий ряд — холінолітики; третій ряд — препарати ксантинового ряду (теофіліни).

Підготовка дитини. Дитину заспокоїти, зняти з неї тіс­ний одяг, надати положення напівсидячи, забезпечити прилив свіжого повітря.

Провести оцінювання стану дитини за схемою: легкий сту­пінь тяжкості — задишка при фізичному навантаженні,по­мірна кількість сухих хрипів, при наявності пікфлометря реєструється швидкість і обсяг форсованого видиху(ОФВ), який при легкому ступені становить 80 % норми; середній ступінь тяжкості — участь допоміжної мускулатури в акті по диху, розсіяні сухі хрипи, тахікардія, фізична активність обмежена, ОФВ становить 60—80 % норми; тяжкий ступінь — задишка в спокої, втягування яремної ямки, розповсюджені сухі хрипи, виражена тахікардія, фізична активність різко об­межена, ОФВ менший 60 % норми; вкрай тяжкий ступінь з за­грозою зупинки подиху — парадоксильний торакоабдоміналь- иий подих, відсутність хрипів у легенях, брадікардія, фізична активність різко обмежена, ОФВ оцінити неможливо.

II. Основний етап.

1. Легкий ступінь тяжкості: відволікальна терапія, інгаля­ція 100 % киснем, амброксол (лазолван) 2,5—5 мл усередину, інгаляція селективними бета-2-агоністами короткої дії — саль- бутамол, вентолін, при недостатньому ефекті — беродуал або комбівент у дозі 0,5 мл (10 крапель) дітям до 6 років, 1 мл (20 крапель) дітям після 6 років.

2. Середній ступінь тяжкості: інгаляція 100 % киснем, ам­броксол 2,5—5,0 мл усередину, інгаляція аерозолями бета-2- агоністами через спейсер, додати беродуал або комбівент, 2,4 % еуфілін 1—3 мг на 1 кг маси внутрішньовенно, преднізолон 1—3 мг на 1 кг маси внутрішньовенно.

3. Тяжкий ступінь: інгаляція 100 % киснем, інгаляція комбінованими холінолітиками, при відсутності ефекту — ін­галяції глікокортикоїдами (інгакорт), лазолван 0,5—2,0 мл ввнутрішньом’язовом або внутрішньовенно, внутрішньовенно повільно 0,9 % натрію хлориду 5—10 мл на 1 кг маси на 1 год.

Госпіталізація у пульмонологічне відділення.

III. Завершальний етап.

За відсутності ефекту дитина госпіталізується в реаніма­ційне відділення, в/в вводиться преднізолон 2—3 мг на 1 кг маси.

При подальшому збільшенні недостатності дихання слід проводити інтубацію трахеї і переводити на ШВЛ.

Потрібно нормалізувати реологію крові — інфузія сольових розчинів 10 мл на 1 кг за 1 год, лазолван 0,5—2,0 мл внутріш­ньовенно повільно.

Примітка. Перед інтубацією трахеї анестезіолог-реаніма- толог проводить премедикацію 0,1 % атропіном сульфатом 0,1 мл на рік життя (не більше 0,5 мл) внутрішньовенно, кета- міном у дозі 5 мл на 1 кг внутрішньовенно (при збереженому спонтанному подиху у дозі 2—3 мл на 1 кг внутрішньовенно).