Техніка взяття калу для копрологічного дослідження

Проблема. Диспепсичні розлади.

Показання. Уточнення діагностики кишкового інфекцій­ного захворювання.Протипоказання. Відсутні.

Виконавець. Медсестра КІЗу або приймального відділення дитячого стаціонару.

Місце проведення. Дитячий стаціонар, вдома.

Оснащення робочого місця. Стерильна склянка, закрита вощеним папером, дерев’яна паличка або шпатель, клейонка, пелюшка, горщик.

I. Попередній етап.

Підготовка медсестри. Після дезінфекції рук, одягнути стерильні гумові рукавички.

Підготовка предметів догляду. Підготувати стерильну склянку, яка закривається кришкою, а також одноразовий шпатель для забору випорожнень для аналізу.

Підготовка дитини. Кал на копрологію треба брати тіль­ки у свіжому вигляді, одразу після дефекації. Можна брати або з пелюшки, або з горщика, який добре вимитий під проточною водою і перед проведенням аналізу оброблений окропом (дезза- соби не застосовуються).

Не дозволяється обробляти горщик дезінфекційними роз­чинами!

II. Основний етап.

1. У стерильну склянку відібрати грудочки калу зі слизом та іншими патологічними домішками — 10 г. При цьому ко­ристуватися дерев’яною паличкою або дерев’яним шпателем.

Грудочки калу з кров’ю не відбирати!

2. Склянку щільно закрити вощеним папером, або криш­кою, виписати направлення в лабораторію.

III. Завершальний етап.

До лабораторії доправити матеріал для копрологічного до­слідження протягом ЗО хв.

Примітка. Увага! Якщо копрологічне дослідження прово­диться з метою діагностування лямбліозу, то склянка з відібра­ними грудочками свіжого калу одразу ставиться на водяну баню, і її треба негайно доправити в лабораторії.

Допомога дитині при харчовому отруєнні

Проблема. Прояви кишкового токсикозу, причиною якого стало попадання токсичних речовин (отрути побутової хімії, медикаментів, грибів тощо).

Показання. Виведення токсинів з організму.

Протипоказання. Відсутні.

Виконавець. Патронажна медсестра, медсестра приймаль­ного відділення дитячого стаціонару.

Місце проведення. Вдома, дитячий стаціонар, палата ін­тенсивної терапії, реанімаційне відділення.

Оснащення робочого місця. Комплект для промивання шлунка, комплект для очисної клізми, стерильний столик, на якому підготовлені пінцети (3—4 шт.), ватні кульки (20— 25 шт.), 70 % спирт — 10 мл, одноразові шприци, стерильний лоток, лоток для забруднених пінцетів, препарати у флаконах: 10 % розчин глюкози, гемодез, реополіглюкін, фізіологічний розчин, препарати в ампулах: седативні, аналептичні, глюко- кортикоїдні, серцеві глікозиди, антибіотики, діуретики, анти- доти: білкова вода, лимонна вода, унітіол, 1 % розчин пілокар­піну, рослинна олія, активоване вугілля, магнію сульфат, 2 стерилізатора з 3 % розчином хлораміну для промивання і за­мочування шприців на 1 год, апарат ШВЛ, киснева подушка, апарат Боброва, система для краплинного введення рідини.

І. Попередній етап.

Підготовка медсестри. На халат одягнути поліетилено­вий продезінфікований фартух, а також шапочку, маску. Руки обробити і одягнути стерильні гумові рукавички.

Підготовка предметів догляду, інструментарію. Підго­тувати все необхідне для промивання шлунка, очисної клізми, проведення дезінтоксикаційної терапії, тобто систему для кра­пельного введення рідини, шприци, лікарські препарати.

Підготовка дитини. Дитина з отруєнням повинна бути госпіталізована до стаціонару. Під наглядом лікаря 1—2 доби перебуває в стаціонарі. Якщо встановлене отруєння або є підо­зра на нього, почати підготовку до промивання шлунка, необ­хідно викликати блювання штучним методом, частіше ме­ханічним подразненням зіва, кореня язика, м’якого піднебін­ня, після того, як дитина випила 1 склянку теплої води з сіллю (З чайні ложки солі на 1 склянку води). Вода з сіллю викликає подразнення слизової оболонки шлунка і впливає на закриття сфінктера пілоричного відділу.

II. Основний етап.

Виведення отрути з травного каналу.

1. Після введення змащеного вазеліновим маслом зонда у шлунок відсмоктати шприцом шлунковий вміст, відправити його на хімічний аналіз.

2. Промивати шлунок до чистих промивних вод теплим ізотонічним розчином натрію хлориду, враховуючи вік дити­ни.

3. Після закінчення промивання ввести через зонд анти­дот.

4. Після промивання шлунка провести очисну клізму.

5. Дати послаблювальний препарат, краще магнію сульфа­ту у дозі 0,5 г на 1 кг маси, розчинити цю дозу в 50—100 мл води.

Застосування антидотів при різних видах отруєння.

1. При отруєнні кислотами промивання шлунка проводити білковою водою (білок 4 яєць розчиняється в 1 л води), непря- женим молоком або через зонд ввести воду з милом (10 г мила на 500 мл води).

2. При отруєнні жиророзчинними речовинами через зонд вводити рослинну олію або парафінову олію — 3 мл на 1 кг маси.

3. При отруєнні основами провести промивання шлунка оцтом, розведеним водою — 1:4. Розчином лимонної кислоти (1—2 чайні ложки на 200 мл води), білковою водою, лимонною водою (1 лимон на 1 склянку води). Ці речовини можна вводи­ти через зонд після промивання шлунка.

4. При отруєнні нітратами після промивання дати сольову послаблювальну речовину або вазелінове масло.

5. При отруєнні отруйними грибами, солями металів, з’єднаннями хлору після промивання шлунка вводити через зонд активоване вугілля — 1 г на 1 кг маси. Якщо кількість от­рути визначена, то у співвідношенні 8:1 (в 1 склянці води роз­чинити 1—2 чайні ложки активованого вугілля). Універсаль­ний антидот для внутрішньовенного, внутрішньом’язового введення є унітіол 2,5 мг на 1 кг маси, 3—6 днів.

6. При отруєнні лікарськими препаратами з дією атропіну промити шлунок, ввести 100 мл 1 % розчину таніну. Дати ак­тивоване вугілля або сольову послаблювальну речовину. Під­шкірно вводити антидот — 1 % розчин пілокарпіну — 0,2 мг на 1 кг маси кожні 20—ЗО хв до покращення стану.

7. При отруєнні кісточками фруктових плодів проводити промивання шлунка 1—5 % розчином тіосульфату натрію,

З % розчином переоксиду водню, який розводиться водою у співвідношенні 1:5. Дати активоване вугілля.

8. При отруєнні барбітуратами внутрішньовенно вводити антидот бемегрид 1 мг на 1 кг маси. Бемегрид вводиться обе­режно під контролем лікаря через можливу зупинку дихання.

9. При отруєнні будь-якими речовинами через травний тракт проводити ентеросорбцію: полісорб, ентерогель, сорбо- гель 300 мг/кг на добу.

III. Завершальний етап.

Проведення симптоматичної терапії. Призначають препа­рати: седативні, аналептичні, антибіотики, глюкокортикоїди, діуретики. Проводять оксикогенотерапію, ШВЛ.

Примітка. Увага! Специфічні антидоти у дітей мають від­носне застосування, тому головним напрямом у лікуванні піс­ля очищення травного тракту є виведення отрути з крові. Для дезінтоксикації використовують: гемодилюцію, форсування діурезу, форсування дихання, замісне переливання крові, ге­мосорбцію, гемодіаліз, перитонеальний діаліз, кишковий діа­ліз, плазмаферез.