Допомога при судомному синдромі на тлі спазмофілії

Проблема. Судоми.

Показання. Запобігти синдрому судом.

Протипоказання. Відсутні.

Виконавець. Патронажна медсестра, медсестра дитячого стаціонару.

Місце проведення. Дитячі лікувально-профілактичні за­клади, вдома.

Оснащення робочого місця. Дитяче ліжко, сповивальний столик, пелюшки, стерильний столик, на якому підготовлені одноразові шприци, шпателі (2—3 шт.), ватні кульки (20—25 шт.), пінцети (2—3 шт.), 70 % спирт — 50 мл, марлеві серветки (2—3 шт.), препарати в ампулах: 0,5 % розчин се­дуксену, 0,25 % розчин дроперидолу, 0,5 % розчин реланіуму, 0,5 % розчин діазепаму, 20 % розчин натрію оксибутирату, 10 % розчин кальцію глюконату, преднізолон; лотки для за­бруднених пінцетів та ватних кульок; катетер, гумова трубка або екстрактор.

I. Попередній етап.

Підготовка медсестри. Після дезінфекції рук надягнути стерильні гумові рукавички.

Підготовка медичного інструментарію. На стерильний лоток покласти стерильні одноразові шприци, ватні кульки, змочені 70 % спиртом.

На другий стерильний лоток викласти стерильний однора­зовий поліетиленовий катетер для відсмоктування слизу.

Підготовка дитини. Дитину покласти таким чином, щоб запобігти травмуванню при судомах. Забезпечити вільний до­ступ повітря.

II. Основний етап.

1. Звільнити дихальні шляхи від слизу за допомогою кате­тера, гумової трубки, екстрактора або пальця, обгорнутого ват­ною або марлевою серветкою.

2. Зафіксувати нижню щелепу, висунути її вперед, щоб за­побігти западанню язика.

3. Увести внутрішньом’язово 10 % розчин кальцію глюко­нату 0,2—0,3 мл на 1 кг маси.

4. Увести внутрішньом’язово протисудомний препарат: 0,5 % розчин седуксену або 0,5 % розчин реланіуму 0,1—0,2 мг або 0,1—0,2 мл на 1 кг маси (в такій дозі можна ввести 0,5 % розчин діазепаму, сібазону).

5. Тільки в стаціонарі можна вводити внутрішньовенно краплинно 20% розчин натрію оксибутирату — 100—150 мг на 1 кг маси.

6. Потенціює дію антиконвульсантів 0,25 % розчин дропс ридолу. Ввести препарат внутрішньовенно або внутрішньо м’язово в дозі 0,25—0,5 мг або 0,1—0,2 мл на 1 кг маси.

7. Використовують глікокортикоїди. Ввести внутрішньо венно гідрокортизон — 5—10 мг/кг маси або внутрішньом’язо во преднізолон — 2—3 мг на 1 кг маси.

8. Провести оксигенотерапію.

III. Завершальний етап.

Після зняття судомного синдрому призначити курс 10 % розчину амонію хлориду по 1 чайній або 1 десертній ложці 3—4 рази на день, 10 % розчину кальцію глюконату або кальцію хлориду — по 1 чайній ложці 3 рази на день протягом 2—3 тиж­нів. Протирахітне лікування розпочинають через 3 дні після призначення препаратів кальцію (за умови вирівнювання вміс­ту кальцію у крові дитини (норма Са в крові 2 ммоль/л).

Примітка. Увага! Крім біохімічного аналізу крові на вміст Са можна проводити пробу Сулковича (на порошок-індикатор нанести краплю сечі, при наявності в сечі Са порошок стає зе­леним). При негативній пробі Сулковича, коли Са зворотньо всмоктується в канальцях нирок, можна розпочинати лікуван­ня рахіту.