Застосування грілки для зігрівання новонародженого

Проблема. Гіпотермія.

Показання. Недоношеність. Септичні захворювання у но вонародженого на тлі зниженого імунітету.

Протипоказання. Гіпертермія.

Виконавець. Медсестра відділення патології новонародже них.

Місце проведення. Палата відділення патології новонаро джених.

Оснащення робочого місця. Ліжко новонародженого, сто рильні пелюшки, 3 грілки, підготовлена вода, підігріта до тем иератури 50 °С, дитяча ковдра, водний термометр.

І. Попередній етап.Підготовка медсестри. Вимити руки бактерицидним ми­лом, обсушити індивідуальним рушником.

Підготовка предметів догляду. Наповнити 3 грілки на 1/2 водою. Вода підігріта до температури 50 °С. Тримати отвір грілки правою рукою на горизонтальній поверхні сповиваль­ного столика, лівою рукою натискати на заповнену водою гріл­ку одночасно піднімаючи отвір грілки, щоб не витекла вода і вийшло повітря. Коли рівень води підійде до отвору грілки, за­крити грілку пробкою, перевернути її отвором донизу і переві­рити, чи не пошкоджена грілка.

Підготовка дитини. Сповиту дитину покласти в ліжко на правий бік.

II. Основний етап.

1. Всі 3 грілки, наповнені водою і перевірені, укутати пе­люшками і покласти їх в ліжко біля дитини, на відстані долоні під дитини: 2 грілки з боків, одну біля ніг.

2. Між грілкою і дитиною покласти водний термометр. Зверху вкрити дитину і грілки ковдрою.

3. Температура на термометрі повинна бути не більше 37 °С.

III. Завершальний етан.

Після зігрівання дитини перевірити чи утримує вона тем­пературу тіла в межах 36—37 °С. За призначенням лікаря по­класти дитину у кувез.

Примітка. Грілки не використовуються при підвищеній температурі тіла, кровотечах внутрішніх органів.

Догляд за дітьми з гемолітичною хворобою новонароджених

Проблема. У дитини жовтяниця, яка з’явилася відразу піс­ля народження, зростає, стан тяжкий, виражена млявість, мріфлексія, гіпотопус м’язів, збільшені печінка і селезінка, на шкірі з’являється геморагічний висип.

Показання. Анемія, зростання ретикулоцитозу, в пуповини їй крові збільшений непрямий білірубін (більше, ніж І» І ммоль/л), погодинний приріст білірубіну більше, ніж 0,1 ммоль/л.

Протипоказання. Відсутні.Виконавець. Медсестра реанімаційного відділення.

Місце проведення. Дитячий стаціонар.

Оснащення робочого місця. Стерильний одноразовий зонд, сцідженне грудне молоко матері, якщо в ньому відсутні анти­тіла, стерильний столик, на якому підготовлені: система для краплинного введення рідини, шприци, пінцети, ватні куль­ки, фізіологічний розчин, вітамінні препарати, ентеросорбен- ти, жовчогінні; лампа з монохроматичним синім світлом.

I. Попередній етан.

Підготовка медичної сестри. Якщо білірубін у пуповин- ній крові дитини перевищує 5,1 ммоль/л, то проводиться опе­рація замісного переливання крові. Медсестра на станції пере­ливання крові замовляє одногрупну, резус негативну кров, сві- жоцитратну (термін зберігання 3 дні), 500 мл. Якщо конфлікт за системою АВО, замовляють еритроцитарну масу 0 (І) групи 150 мл/кг. Медична сестра готується до операції замісного пе­реливання крові, щоб допомагати лікарю.

Підготовка інструментарію. Для замісного переливання на стерильному лотку готується стерильний пупковий катетер, 2 шприца по 10 мл для введення і забору крові. На столику по­винні стояти: теплий ізотонічний розчин натрію хлориду для промивання шприців, ампула 10 % розчину глюконату каль­цію, антибіотик широкого спектра дії, 10 % розчин глюкози.

Підготовка дитини. Лікар проводить дитині операцію за­місного переливання крові через шлунковий катетер, якиіі вводиться на глибину 6—8 см у пупкову вену. Уведення і забір крові проводиться дуже повільно — з мілілітра в 1 хв. Медична сестра кожен раз промиває шприци теплим фізіологічним роз­чином. Після введення 100 мл крові дитині потрібно ввести 1 мл 10 % розчину глюканату кальцію. В кінці операції вво­диться разова доза антибіотика. Першу і останню порції крок і дитини медсестра направляє в лабораторію для визначення не прямого білірубіну.

II. Основний етап.

1. Дитину годують через зонд. Застосовують грудне моло ко, якщо в молоці матері відсутні антитіла.

2. Фототерапію проводять шляхом опромінення синім світ лом близько 15 год на добу лампами “Променеве тепло”, “Medikor”, “Amtdia”.

3. Інфузійна терапія проводиться з метою виведення не­прямого білірубіна, корекції метаболізму. Внутрішньовенне краплинне введення рідини проводять із розрахунку 50— 100 мл/кг.

4. Мембраностабілізувальна терапія, ессенціале, вітамін Е, рибофлавін.

5. Ентеросорбенти — полісорб, карболен.

6. Жовчогінні препарати (сірчанокисла магнезія).

7. Препарати для індукування ферментів печінки (бензо­нал, фенобарбітал).

III. Завершальний етап.

У разі легкої і середньої тяжкості форми ГХН проводять тільки консервативну терапію.

У разі тяжкої форми ГХІІ, щоб не допустити непрямого білірубіну до критичної цифри 342 ммоль/л, проводять опера­цію замісного переливання крові.

Примітка. Увага! Специфічна профілактика проводиться анти-IgD через 48—72 год після перших пологів за відсутності антитіл.

Уведення газовивідної трубки

Проблема. Метеоризм.

Показання. Фізіологічний стан новонародженого “катар кишок”.

Протипоказання. Відсутні.

Виконавець. Медсестра дитячого стаціонару.

Місце проведення. Палата новонароджених пологового бу­динку, дитячий стаціонар, вдома.

Оснащення робочого місця. Стерильна газовивідна, вазелі­нове масло, лоток, сповивальний столик, пелюшки, клейон­ка.

І. Попередній етап.

Підготовка медсестри. Продезінфікувати руки та одягну­ти стерильні гумові рукавички.

Підготовка предметів догляду. Гумова трубка дезінфі- кується автоклавуванням, зберігається у біксі. На стерильний ноток покласти стерильну гумову трубку, а також стерильні серветки. Підготувати вазелінову олію.Підготовка дитини. На сповивальний столик покласти клейонку, зверху застелити чистою пелюшкою. Новонародже­ну дитину покласти на спину, ноги зігнути у колінному і куль­шовому суглобах, притиснути до живота. Змастити складки ануса вазеліновою олією.

II. Основний етап.

1. Розвести сідниці.

2. Трубку вводити, не поспішаючи, коловими рухами, щоб не завдати болю хворому, на глибину 5—10 см.

3. Опустити зовнішній кінець трубки в лоток з водою, щоб помітити відходження газів. (Опустити зовнішній кінець труб­ки можна в підкладне судно або вчетверо складену пелюшку, підкладену під хвору дитину.)

4. Залишити трубку на 20—ЗО хв, доки не вийдуть гази і не зменшиться метеоризм.

III. Завершальний етап.

Повторити процедуру можна через 3—4 год. Якщо введен­ня газовивідної трубки неефективне, то можна поставити очис­ну клізму.

Примітка. Якщо синдром метеоризму триває довго, з’являється підозра, що у дитини є неиереносимість молока, то така дитина потребує додаткового обстеження та індивідуаль­ного догляду щодо дієти і відновної терапії.