7. Складні системи автоматичного управління

АСУ та АСУ ТП – види, принципи побудови. Робототехніка. Системи автоматизованого проектування (САПР) та автоматизовані робочі місця (АРМ).

7.1. Асу та асу тп – види, принципи побудови.

Існуючими тенденціями сучасного сільськогосподарського виробництва являються, з одного боку, постійне зростання його масштабів, збільшення кількості і підвищення якості с.х. продукції. З іншого боку – прогресуючий дефіцит робочої сили, що зростає непопулярність монотонної і важкої фізичної ручної праці в рільництві і тваринництві.

Найважливішим, а найчастіше єдиним засобом вирішення цих протиріч являється комплексна механізація й автоматизація виробництва.

Застосовувані в сільському господарстві автоматичні системи відносяться у своїй більшості до класу локальних, що здійснюють автоматизацію окремих установок і процесів, що діють ізольовано, без зв'язку один з одним, не забезпечуючи оптимального керування технологічними процесами й об'єктами в цілому.

Одним із шляхів рішення проблеми інтенсифікації с.х. виробництва й економії усіх видів ресурсів, являє створення автоматизованих ліній і комплексів, що дозволяють підвищити продуктивність праці, більш ефективно використовувати сировину і матеріали, енергетичні ресурси і капіталовкладення.

Управляти подібними великими технологічними агрегатами або потоковими технологічними лініями неможливо без сучасних засобів автоматики, без високоефективних автоматизованих систем керування технологічними процесами – АСУТП, створюваних на основі новітніх досягнень в галузі теорії керування, обчислювальної і керуючої техніки.

1. Економічні і соціальні аспекти впровадження асу, комп'ютеризації і роботизації

Важливою потребою суспільства являється постійне удосконалювання систем організації і керування, пов'язане з об'єктивним процесом зростання ролі керування у всіх сферах суспільної діяльності. Безупинна інтенсифікація виробничих процесів веде до ускладнення функцій керування підприємством. З іншої сторони досягнення в галузі математики, кібернетики, економіки, обчислювальної техніки істотно розширюють можливості створення нових високоефективних виробничих процесів і методів керування ними.

Зустрічний розвиток технології виробництва і керування призвело до створення таких виробничих процесів і типів устаткування, що неможливо розглядати і тим більше проектувати у відриві від систем керування. Характерним прикладом являють верстати з програмним керуванням, промислові роботи, автоматизовані лінії, ділянки і цілі заводи.

Створення й експлуатація систем автоматизації перестали бути функцією тільки вузьких спеціалістів. Експлуатація таких систем потребує різноманітних форм участі практично всіх груп адміністративно-управлінського й інженерно-технічного персоналу підприємств. Отже, сучасний інженер, навіть безпосередньо не пов'язаний по роду своєї виробничої діяльності з автоматизацією виробництва, повинний мати достатньо широкі знання в цієї галузі, що значно підвищує загальний рівень службовців і персоналу.

Застосування промислових роботів різко підвищує продуктивність праці, покращує ергономічні показники виробництва і забезпечує швидку перебудову устаткування на випуск нової продукції. Робот можна розглядати як систему керування, у котрою керованою підсистемою являє маніпулятор і об'єкт маніпулювання, а керуючою підсистемою – устрій керування. Велику роль у рішенні соціальних аспектів підвищення кваліфікації обслуговуючого персоналу являють навчальні системи, що вбрали в себе новітні й у повному обсязі знання тієї або іншої галузі науки і техніки, що дозволяє в діалоговому режимі навчати за допомогою обчислювальної техніки спеціалістів новітнім досягненням світової науки, моделювати різноманітні виробничі ситуації, у тому числі й екстремальні.