3. Правовідносини, їх поняття та ознаки.

Правовідносини - це суспiльнi відносини мiж двома або декількома суб’єктами, які реалізують свої суб’єктивні права та юридичні обов'язки на основі норм права.

Правовідносини мають такі ознаки:

• є різновидом суспільних відносин, тобто ство­рюються людьми В процесі їхніх взаємовідносин;

• виникають на основі норм права, тобто висту­пають як засіб реалізації правових норм;

• є вольовими відносинами, бо в них втілюється воля (інтерес) держави, з одного боку, i во­ля (інтерес їх учасників - з іншого;

• мають, як правило двосторонній характер, причому в однієї сторони є суб’єктивні права, а на іншу покладені юридичні обов'язки.

Склад правовідносин - це сукупність елементів, які необхiднi для виникнення правовідносин: суб’єкт, об’єкт, зміст.

Суб’єктами правовідносин можуть бути фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства), юридичні особи (державні органи, організації, установи, підприємства, об’єднання громадян), держава, державні утворення (республіки, штати, землі), адміністративно-територіальні утворення (міста, села); соціальні спільноти (народ, нація, етнічна група).

Цивільний кодекс України визначає юридич­ну особу як організацію, створену i зареєстровану у встановленому порядку, яка наділяється цивільною правосуб’єктністю. Створену юридичну особу в установленому порядку наділяють майном, необхідним для її діяльності, та визначають правовий режим цього майна. Особливість правового режиму майна юридичних осіб полягає у самій їх природі. Так, юридична особа наділяється правоздатністю та дієздатністю під час її створення. Тобто її правосуб’єктність є похідною від осіб, які цю юридичну особу ство­рюють i наділяють майном.

Цiлi юридичних осіб визначаються їхніми установчими документами або розпорядчими актами, які їх засновують. Правосуб’єктність юридичних осіб припиняється в результаті пере­дання всього їхнього майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам - правонаступникам унаслідок злиття, приєднання, виділення, поділу й перетворення або в результаті ліквідації.

3алежно від порядку створення юридичні особи поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридичні особи приватного права утворюються на пiдставi установчого документа (Статуту тощо). Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, орга­ну державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самовря­дування. За формою власності юридичні особи поділяються на приватні, колективні, державні, комунальні, мiшанi.

Суб’єкт правовідносин повинен мати правосуб’єктність, тобто правоздатність та дієздатність.

Правоздатністю називають можливість ма­ти юридичні права й обов'язки. Правоздатність людини виникає з моменту її народження i зберігається до смерті.

Дiєздатнiсть - це можливість своїми діями набувати юридичних прав i обов’язків, самостійно нести юридичну відповідальність.

Об’єкти правовідносин - це ті матерiальнi та нематерiальнi (духовні та ін.) блага, з приво­ду яких суб’єкти вступають у правовідносини та здійснюють свої суб’єктивні права та юридичні обов'язки. До об’єктів правовідносин можна віднести: предмети матеріального світу (речі, майно); послуги виробничого та невиробничого характеру; продукти духовної творчості; особисті немайнові блага.

Зміст правовідносин складають суб'єктивне право та юридичний обов'язок. Суб’єктивне право - це забезпечена державою міра мож­ливої поведінки суб’єкта права, що дав йому змогу задовольнити свої потреби. Юридичний обов'язок - це міра обов'язкової поведінки суб’єкта права, встановлена для задоволення його інтересів та забезпечена державою. Підставами виникнення, зміни або припинення правовідносин є юридичні факти. Юридичні факти - це життєві обставини, з яки ми нор­ми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. Юридичні факти класифікуються на дії та події. Іншою класифікацією є класифікація за юридичними наслідками.