Бойовий порядок. Система вогню. Протитанкові і протипіхотні загородження.

Система вогню в обороні організується з таким розрахунком, щоб забезпечити ураження противника вогнем на дальніх підступах, збільшуючи інтенсивність вогню по мірі підходу противника до переднього краю оборони, встановлення зосередженого вогню, знищення вогнем противника, що вклинився в оборону та проведення контратак. Система вогню передбачає тісний зв’язок між опорними пунктами взводів та сусідніми ротами, а також ведення кругової оборони.

Відділенням призначаються перекриваючі сектори для ведення вогню та рубежі встановлення загороджувального вогню.

В опорних пунктах взводів обладнуються вогневі позиції для пускових установок ПТУР “ТОУ” та “ДРАКОН”.

Для БМП (БТР) відриваються укриття в глибині опорних пунктів, з таким розрахунком, щоб вони могли підтримувати вогнем свої відділення, а також для прикриття стиків і флангів.

Ефективність вогню досягається за рахунком його щільності на різноманітних відстанях , яка б забезпечувала ураження противника, в першу чергу його танків, БМП, БТР, ПТКР та інших вогневих засобів.

Вогневим засобам призначаються :

• сектори обстрілу ;

• основні напрямки для ведення вогню ;

Систему вогню ПТУР, танків, РПГ передбачається організовувати таким чином, щоб вона була в тісній взаємодії з вогнем артилерії і мінометів, який ведеться засобами старшого начальника в інтересах роти, а також з системою протитанкових загороджень.

Особлива увага приділяється використанню в оборонні протитанкових засобів.

Для вирішення задач по боротьбі з танками противника використовують артилерію, танки, ПТУР, протитанкові гранатомети та протитанкові міни.

Протитанкові секції взводу озброєння і протитанкового взводу роти вогневої підтримки мпб можуть використовуватись як в штатному складі, так і входити в склад спеціально створених протитанкових груп. Ці групи можуть створюватися на період оборонного бою в мотопіхотних ротах на найбільш танконебезпечних напрямках.

Для збільшення глибини протитанкової оборони мотопіхотних рот, приданні танки розміщуються як правило на танконебезпечних напрямках.

Підтримуюча артилерійська батарея залучається для постановки загороджувального вогню на підступах до оборони, безпосередньо перед переднім краєм, а також для знищення противника, що вклинився в глибину ротного опорного пункту.

Найближчій рубіж загороджувального вогню артилерії та мінометів призначається не далі ніж 200 м від переднього краю.

Взаємодію з підтримуючою артилерією КР здійснює через КБ або передового артилерійського спостерігача.

Таким чином, система вогню організується на основі комплексного використання всіх засобів боротьби з піхотою та танками противника.

Для ведення активної і стійкої оборони велика увага наділяється інженерному обладнанню бойових позицій. Послідовність та строки інженерного обладнання визначаються командиром батальйону, і знаходяться в тісній залежності від наявності часу, сил та засобів, а також вимог місцевості .

До інженерних робіт першої черги відносяться:

• обладнання основних та запасних позицій відділень, взводів і вогневих засобів;

• розчистка секторів обстрілу;

• обладнання загороджень, КНП роти та взводів, а також укриття для транспортних засобів.

При наявності часу, в подальшому удосконалюються інженерні споруди у взводних опорних пунктах, відриваються ходи сполучення та усилюється система загороджень перед переднім краєм і в глибині ротного опорного пункту. Всі інженерні споруди ретельно маскуються.

Вогневі позиції мінометної секції обладнуються в тилу ротного опорного пункту. Для підтримки бойової охорони мінометна секція обладнує декілька вогневих рубежів на танконебезпечних напрямках. Для захисту від світлового випромінювання та проникаючої радіації окопи та ходи сполучення перекриваються ґрунтом товщиною 40-80 см. Щоб знизити втрати військ від ударної хвилі, окопи відриваються глибиною не менш 2 метрів і укріпляються.

Мінні поля встановлюються по стандартній схемі з установкою 1100 мін на 1 км. Фронт мінного поля, як звичайно, складається з трьох смуг по два ряди мін в кожній смузі. Відстань між мінами складає 6 кроків, а мінімальна відстань між смугами – 18 кроків . Загальна глибина такого мінного поля (в три смуги) складає 40-50 м. На найбільш небезпечних напрямках кількість смуг в мінному полі може збільшуватись .

Перед переднім краєм, навкруг ротних і деяких взводних опорних пунктів, а також в проміжках між опорними пунктами взводів встановлюються дротяні загородження.

Всі загородження прикриваються вогнем артилерії, ПТКР, танкових та мотопіхотних підрозділів.

Для танків, БМП (БТР) відриваються окопи на основних і запасних позиціях.

На позиціях мотопіхотних відділень відриваються ніші або бліндажі для укриття особового складу , боєприпасів та інших матеріальних засобів.

КСП роти і взводів обладнуються в окопах або бліндажах.

Для поліпшення якості протитанкових загороджень використовуються протитанкові мінні поля, надовби, протитанкові рви, та інші звичайні і штучні перешкоди.