2.3. Приклад виконання завдань по роботі 2

2.3.1. Вибір механізованого комплексу

Вихідні дані приймаємо з прикладу до роботи 1. При виборі типу комплексу, його розташування відносно інших виробок виймальної дільниці можно скористатись Додатком 5. Для заданих умов враховують можливе коливання потужності пласта (т_тіп - 1,4 м, а т_тах =1,6 м). Відповідно до Додатку 2, табл. 1 для заданого діапазону потужностей підходять комплекси:

3МКД90 (m_min = 1,4м>H_н = 1,35 м, т_тах =1,6 м<Н_в = 2,0 м),

КМТ (m_min = 1,4 м > H_н = 1,15 м, т_тах =1,6 м < Н_в = 2,0 м),

1МКДД (т_тіп = 1,4м> H_н = 1,0 м, т_тах =1,6 м = Н_в = 1,6 м),

2МКДД (т_тіп = 1,4м> H_н = 1,35 м, т_тах =1,6 м < Н_в = 2,4 м).

Зіставимо умови застосування обраних комплексів за кутом залягання пласта. За заданих гірничо-геологічних умов α_тіп = 5°, а_мах = 10°, враховуючи, що лава заводнена (W =5 м³/год), відпрацьовування необхідно вести за підняттям пласта. Усі відібрані комплекси можуть працювати при α до 10°. Комбайни, які входять до складу названих комплексів, придатні для виймання вугілля з опором різан­ню А_р = 250 кН/м.

У роботі 1 встановлений тип бічних порід А₄Б₄М. За стійкістю покрівлі комплекси прийнятні, тому що відповідають типу покрівлі Б₄. Секції кріплення комплексів переміщаються з підпором, мають прибли­зно однаковий коефіцієнт затягування покрівлі (0,90 – 0,85) і питомий тиск на пі­дошву від 1,5 до 2,7 МПа, що не перевищує несучу здатність порід підошви пласта (70 МПа).

Жодне з існуючих механізованих кріплень не призначене для роботи в умовах із дуже важко обвалювальними покрівлями (А₄), тому для цих умов варто вибирати кріплення з максимальним опором секції, посадкового ряду. Найбільш високий опір секції і посадкового ряду має кріплення МТ (відповідно 5200 і 1300 кН/м).

Згідно Додатку 2, табл.1 до складу механізованого комплексу КМТ входять: механізоване кріплення МТ, комбайн 1К101У чи 1ГШ68 і скребковий конве­єр СП87ПМ. Вибираємо комбайн 1ГШ68, тому що в нього виконавчі органи розміщені з двох торців корпусу, що дозволяє працювати без ніш.

2.3.2. Перевірка кріплення комплексу на відповідність коливанням потужності пласта

Розрахунок робимо за формулами (2.1)…(2.4). Схема секції кріплення представлена на рис. 2.3.

Можлива величина опускання покрівлі по осі переднього і заднього стояків секції кріплення з урахуванням значень параметрів µ і Ө (табл. 2.1), при Б₄ коефіцієнт α = 0,015, а при m > 1,2 м Ө = 0,05) становить:

∆h₁ = µ∙ m_min∙l_n,= 0,015∙1,4∙2.225 = 0.046 м;

Δh₂ = µ ∙ m_max∙l_з, = 0,015∙1,6∙(2.23 + 1.20) = 0,082 м.

Необхідні максимальні і мінімальні значення висоти кріплення становлять:

Н_тах = m_max - Δh₂ = 1,6-0,082= 1,52 м;

Н_min ≤ m_min - (∆h₂+Ө) = 1,4 - (0,046 + 0,05) = 1,3 м.

З Додатку 4 знаходимо, що секція кріплення МТ має габарит­ні розміри: Н_н' = 0,82 м, Н_в' = 2,00 м.

Рис.2.3. Секція кріплення 2МТ

Необхідні максимальні і мінімальні значення висоти кріплення становлять:

Н_тах = m_max - Δh₂ = 1,6-0,082= 1,52 м;

Н_min ≤ m_min - (∆h₂+Ө) = 1,4 - (0,046 + 0,05) = 1,3 м.

З Додатку 4 знаходимо габарит­ні розміри секції кріплення МТ:

Н_н' = 0,82 м, Н_в' = 2,00 м.

Оскільки Н_тах = 1,52 < Н_в' = 2,0 м, а Н_тіп = 1,3 > Н_н' = 0.83 м, то обране кріплення за коливаннями потужності пласта придатне до розглянутих гірни­чо-геологічних умов.