Критерії оцінювання якості виконання та захисту практичних робіт

Кожна практична робота оформлюється звітом, у якому вказується назва роботи, її мета, вихідні дані, подаються результати проведених досліджень, даються відповіді на контрольні питання. Оформлений звіт подається на перевірку та захист викладачу.

Оцінювання рівня виконання та захисту практичних робіт здійснюється за 6-бальною шкалою, що враховує:

1) надання звіту з правильно виконаної практичної роботи – 2 бали;

2) оцінювання захисту практичної роботи – 4бали.

За виконання 7 практичних робіт студент має змогу отримати максимум 40 балів (1, 2 роботи – по 5 балів, 3–7 – по 6 балів кожна) . Без надання звітів з практичних робіт і їх захисту студент до складання іспиту не допускається!

У процесі захисту практичних робіт оцінюється глибина знань студента у досліджуваній галузі, його вміння вести дискусію, обґрунтовувати та відстоювати власну точку зору, відповідати на запитання.

Перелік практичних робіт Практична робота № 1

Тема. Вивчення загальних принципів вибору заготовки

Мета роботи: вивчити способи отримання заготовок, технологічні особливості та принцип їх вибору.

Обладнання: ротаційно-кувальна машина, гідравлічний багатоступінчастий прес.

Короткі теоретичні відомості

Сучасний стан ливарного виробництва визначається удосконаленням традиційних і появою нових способів лиття, рівнем механізації й автоматизації технологічних процесів, що безперервно підвищується, спеціалізацією і централізацією виробництва, створенням наукових основ проектування ливарних машин і механізмів.

Найважливішим напрямком підвищення ефективності є поліпшення якості, надійності, точності і шорсткості відливок з максимальним наближенням їх до форми готових виробів шляхом упровадження нових технологічних процесів і поліпшення якості ливарних сплавів, усунення шкідливого впливу на навколишнє середовище і поліпшення умов праці.

Найширше для отримання заготовок у машинобудуванні застосовують такі методи: лиття, обробка металу тиском і зварювання, а також комбінації цих методів. Кожен із методів містить велику кількість способів отримання заготовок.

Метод − це група технологічних процесів, в основі яких лежить єдиний принцип формоутворення.

Лиття − отримання заготовок шляхом заливання розплавленого металу заданого хімічного складу у ливарну форму, порожнина якої має конфігурацію заготовки.

Обробка тиском − технологічні процеси, які засновані на пластичній формозміні металу.

Зварювання − технологічний процес отримання нероз'ємних з'єднань з металів і сплавів у результаті утворення атомно-молекулярних зв'язків між частинками заготовок, які з'єднуються.

При виборі методу необхідно орієнтуватися у першу чергу на матеріал і вимоги до нього з точки зору забезпечення службових властивостей виробу (лиття − чавун, сталі з позначенням Л).

Особливо відповідальні деталі, до яких висуваються високі вимоги за розміром зерна, напрямком волокон, а також за рівнем механічних властивостей, завжди слід виготовляти із заготовок, отриманих обробкою тиском.

Вибір способу отримання заготовки складна задача. Спосіб отримання заготовки повинен бути економічним, що забезпечує високу якість деталі, продуктивним, не трудомістким.

Основні фактори, що впливають на вибір способу отримання заготовки.

Характер виробництва. Для дрібносерійного і одиничного виробництва характерне використання заготовок з гарячекатаного прокату, відливок, отриманих у піщано-глинистих формах, поковок, отриманих куванням.

Це обумовлює великі припуски, значний об’єм подальшої механічної обробки, підвищення трудомісткості.

В умовах багатосерійного і масового виробництв рентабельні такі способи отримання заготовок, як гаряче об'ємне штампування; лиття у кокіль, під тиском, в оболонкові форми, за моделями, що виплавляються.

Застосування цих способів дозволяє значно скоротити припуски, знизити трудомісткість виготовлення деталі.

Підвищення точності формоутворюючих процесів, вибір найбільш точних і прогресивних способів отримання заготовок на базі збільшення серійності виробництва є одним із найважливіших резервів підвищення технічного рівня виробництва.

Матеріали і вимоги до якості деталі. Матеріали повинні мати необхідний запас певних технологічних властивостей − ковкість, штампуємість, рідкотекучість, зварюваність, оброблюваність.

Для деформованих матеріалів необхідною технологічною властивістю є технологічна пластичність. Особливо жорсткі вимоги з технологічної пластичності висуваються до сплавів, з яких деталі отримують холодною обробкою тиском − видавлюванням, витяганням, гнуттям, формуванням.

Якщо метал має низьку рідкотекучість, високу схильність до усадки, то не рекомендується застосовувати лиття у кокіль, під тиском, тому що через низьку податливість металевої форми можуть виникнути ливарні напруги, викривлення відливки, тріщини. Доцільно застосовувати оболонкове лиття та лиття у піщано-глинисті форми.

Для відповідальних, важко навантажених деталей (вали, шестерні, зубчасті колеса), до яких висуваються певні вимоги до якості металу та до фізико-механічних властивостей, доцільно використовувати поковки, так як у процесі деформування створюється дрібнозерниста, спрямована волокниста структура, яка значно підвищує фізико-механічні властивості матеріалу.

Розміри, маса і конфігурація деталі. Питома вартість відливок і поковок зростає зі зменшенням їх маси. Закономірність загальна для всіх способів отримання заготовок і деталей, так як трудомісткість формоутворення визначають загальною площею поверхонь, що підлягають обробці. Розміри деталі часто грають вирішальну роль. При литті за моделями, що виплавляються, у кокіль, під тиском розміри відливки обмежені технологічними можливостями обладнання та інструменту.

Способом гарячого об'ємного штампування можливе отримання поковок до 1000 кг.

Якість поверхні заготовок, забезпечення заданої точності. Використання точних способів забезпечує достатню чистоту поверхні і високу точність заготовок.

Удосконалення кування і штампування забезпечують параметри шорсткості

і точність розмірів, відповідних механічній обробці і навіть фінішних операцій.

Калібрування, холодне видавлювання забезпечують отримання готових деталей (заклепки, гайки, болти).

Можливості наявного обладнання. Ураховують при виготовленні заготовок способами відцентрового лиття, лиття під тиском, гарячого об'ємного штампування. Іноді це є визначальним моментом. Наприклад, наявність у ковальському цеху ротаційно-кувальних машин дозволяє одержати ступінчасті заготовки практично без механічної обробки. Те саме – при наявності механічних пресів подвійної дії або гідравлічних багатоступеневих пресів.

Потужність ковальсько-штампувального обладнання визначає номенклатуру виготовлення деталей.