Правила техніки безпеки

Перш ніж приступати до виконання лабораторних робіт, необхідно:

1. Пройти інструктаж з техніки безпеки та пожежної безпеки і розписатися у відповідному журналі.

2. До виконання лабораторних робіт допускаються студенти, що пройшли протипожежний інструктаж і перевірку знань вимог пожежної безпеки на робочому місці, і за наявності їх підпису у контрольному листі журналу реєстрації інструктажу студентів з охорони праці.

3. Заняття із студентами по виконанню лабораторних робіт проводяться в приміщеннях навчальних лабораторій за наявності електроприладів, що відповідають вимогам пожежної безпеки.

Строго забороняється:

1. Виконувати операції на устаткуванні з несправностями, що можуть привести до загорянь і пожеж.

2. Вішати на штепсельні розетки, вимикачі і електропроводи різні речі.

3. Ремонтувати електроприлади самостійно.

5. Захаращувати своє робоче місце одягом, портфелями, книгами й іншими речами, що не відносяться до роботи.

Критерії оцінювання якості виконання та захисту лабораторних робіт

Кожна лабораторна робота оформлюється звітом, у якому вказується назва роботи, її мета, вихідні дані, подаються результати проведених досліджень, даються відповіді на контрольні питання. Оформлений звіт подається на перевірку та захист викладачу.

Оцінювання рівня виконання та захисту лабораторних робіт здійснюється за 3-бальною шкалою, що враховує:

1) надання звіту з правильно виконаною лабораторною роботою – 1 бал;

2) оцінювання захисту лабораторної роботи – 2 бали.

За виконання 14 лабораторних робіт студент має змогу отримати максимум 40 балів. Без надання звітів з практичних робіт і їх захисту студент до складання іспиту не допускається!

У процесі захисту лабораторних робіт оцінюється глибина знань студента у досліджуваній галузі, його вміння вести дискусію, обґрунтовувати та відстоювати власну точку зору, відповідати на запитання.

Перелік лабораторних робіт Лабораторна робота № 1

Тема. Сучасний стан та роль ливарного виробництва у машинобудуванні

Мета: ознайомитися з теорією і практикою технології ливарного виробництва на сучасному етапі.

Короткі теоретичні відомості

Теорія і практика технології ливарного виробництва на сучасному етапі дозволяє отримувати вироби з високими експлуатаційними властивостями. Відливки надійно працюють у реактивних двигунах, атомних енергетичних установках та інших машинах відповідального призначення. Вони використовуються у виготовленні будівельних конструкцій, металургійних агрегатів, морських суден, деталей побутового обладнання, художніх і ювелірних виробів.

Сучасний стан ливарного виробництва визначається удосконаленням традиційних і появою нових способів литва, безперервним підвищенням рівня механізації і автоматизації технологічних процесів, спеціалізації і централізацї виробництва, створенням наукових основ проектування ливарних машин і механізмів. Найважливішим напрямком підвищення ефективності є поліпшення якості, надійності, точності і шорсткості відливок з максимальним наближенням їх до форми готових виробів, шляхом впровадження нових технологічних процесів і поліпшення якості ливарних сплавів, усунення шкідливого впливу на навколишнє середовище і поліпшення умов праці.

Литво є найбільш поширеним методом формоутворення. За умовами експлуатації, незалежно від способу виготовлення, розрізняють відливки:

- загального призначення – відливки для деталей, не розрахованих на міцність;

- відповідального призначення – відливки для деталей, що розраховують на міцність і працюють при статичних навантаженнях;

- особливо відповідального призначення – відливки для деталей, що розраховують на міцність і працюють при циклічних і динамічних навантаженнях.

Залежно від способу виготовлення, маси, конфігурації поверхонь, габаритного розміру, товщини стінок, кількості стрижнів, призначення і особливих технічних вимог відливки поділяють на 6 груп складності.

Перша група характеризується гладкими і прямолінійними зовнішніми поверхнями з наявністю невисоких підсилюючих ребер, буртів, фланців, отворів. Внутрішні поверхні простої форми. Типові деталі – кришки, рукоятки, диски, фланці, муфти, колеса вагонеток, маховики для вентилів і под.

Шоста група – відливки з особливо складними закритими коробчастими і циліндричними формами. На зовнішніх криволінійних поверхнях під різними кутами перетинаються ребра, кронштейни та фланці. Внутрішні порожнини мають особливо складні конфігурації із затрудненими виходами на поверхню виливки. Типові деталі – станини спеціальних МРС, складні корпуси відцентрових насосів, деталі повітродувок, робочі колеса гідротурбін.