3.4. Складення ґрунту

Складення - це зовнішнє вираження щільності та пористості грунту. Воно залежить від гранулометричного складу, структу­ри, а також діяльності ґрунтової фауни, розвитку кореневих си­стем рослин і т. ін.

За ступенем щільності ґрунти поділяються на злиті (дуже щільні), щільні, пухкі та розсипчасті. Злитий стан характеризується дуже щільним приляганням часток, які утворюють здебільшого зце­ментовану масу; ніж у неї входить важко, його можна тільки увігна­ти. Характерний для ілювіальних горизонтів солонців і зцементова­них озалізнених горизонтів підзолистих ґрунтів. Щільний стан (кон­систенція) потребує значних зусиль для вдавлювання ножа в грунт. Вона типова для ілювіальних горизонтів суглинкових і глинистих ґрунтів. Пухка консистенція спостерігається в добре оструктуре-них гумусових горизонтах, а також в орних, якщо ґрунт обробляли в стиглому стані. Розсипчаста консистенція характерна для орних го­ризонтів, піщаних і супіщаних ґрунтів, у яких частинки грунту не зв'язані між собою.

Пористість (шпаруватість) характеризується формою та ве­личиною пор усередині структурних відмін та між ними. За розта­шуванням пор усередині структурних відмін розрізняють такий стан ґрунту:

1) тонкопористий - ґрунт пронизаний порами діаметром менше 1 мм;

2. пористий - грунт містить пори діаметром 1 - 3 мм;

3. губчастий - зустрічаються пустоти розміром від 3 до 4 мм;

4. ніздрюватий - є пустоти діаметром 5 - 1 0 мм;

5. комірчастий - пустоти перевищують 10 мм;

6. трубчастий - пустоти у вигляді каналів, проритих землерийками. Залежно від геометрії порового простору одні й ті ж типи грунтів

можуть мати дещо неоднакові водно-повітряні властивості. Це пов'я­зано з тим, що в більш крупних за розміром порах зосереджується по­вітря, а в дрібних, які ще називаються капілярами - вода. Оптимальні умови складаються, коли в едафотопі поровий простір гармонійно розподілений за розміром: і крупних, і дрібних пустот удосталь.

Складення - важливий показник при агрономічній оцінці ґрун­ту, від якого залежить можливість обробітку сільськогосподарськи­ми знаряддями, а також проникнення води й коренів рослин на по­трібну глибину.

3.5. Новоутворення і включення

Новоутворення - це нагромадження речовин різної форми й хімічного складу, які формуються і відкладаються в горизон­тах ґрунту в процесі ґрунтоутворення.

Хімічні новоутворення за формою поділяються на такі групи:

1. вицвіти та нальоти - хімічні речовини виступають на поверхні ґрунту або на стінці розрізу в вигляді тонесенької плівки;

2. кірки, примазки, патьоки - виступають на поверхні ґрунту або по стінках тріщин і утворюють шар невеликої товщини;

3. прожилки та трубочки - речовини займають ходи черв'яків або коренів, пори та тріщини ґрунту;

4. конкреції та стягнення - скупчення різних речовин більш-менш округлої форми;

5. прошарки - речовини накопичуються у великих кількостях, на­сичуючи окремі шари ґрунту.

За складом хімічні новоутворення бувають:

1) легкорозчинні солі (NaCl, СаС1₂, Na₂ S0₄ та інші). Вони трапля­ються в засолених ґрунтах в умовах степу, пустелі. Найбільш ха­рактерні їх форми - нальоти, вицвіти, білі кірки та примазки, кру­пинки та окремі кристалики солей;

2. 2!«c(CaS0₄^-2H₇0). Також зустрічається в засолених грунтах. Білого й жовтуватого кольору, у вигляді окремих прожилок, псевдо-міцелію (густої сітки дуже тоненьких прожилків), конкрецій, іноді – шкоринки або вицвіту на поверхні грунту. Характерний для кашта­нових, бурих напівпустельних, засолених грунтів, сіроземів;

3. вапно (СаС0₃) - білого кольору, зустрічається в дуже різнома­нітних формах у товщі профілю. До найбільш розповсюджених відно­сять плями й вицвіти розпливчастої форми; плісняву зі скупчень дуже тонких кристалів; білоочки - яскраві, компактні, різко окреслені пля­ми; прошарки й псевдоміцелій по тонких порах грунту; трубочки з маси кристалічного або борошнистого вапна по ходах коренів; конк­реції; прошарки лугового мергелю, що можуть досягати декілька де­сятків сантиметрів у товщину. Розрізняються за скипанням з 10%-м розчином HCl. Характерні для чорноземів, каштанових, бурих напівпу­стельних, засолених та низки інших ґрунтів;

4. гідроксиди заліза (Fe³⁺), алюмінію, марганцю у комплексі з органічними речовинами й сполуками фосфору - іржаво-бурого, вохристого, кавового або чорного кольору. Основні форми - натікан­ня (плівки, примазки), плями розпливчастої форми, конкреції, тру­бочки, ортзанди (тонкі ниткоподібні прошарки) у піщаних ґрунтах; ортштейни (більш потужні прошарки, які цементують масу ґрунту). Характерні для підзолистих, дерново-підзолистих, заболочених і бо­лотних ґрунтів;

5. сполуки двовалентного заліза (FeC0₃, Fe₃(P0₄)₂*8H₂0) - бла­китного, сизуватого або зеленкуватого кольору. Форми - розплив­часті плями та вицвіти в болотних і заболочених ґрунтах. На свіжих зразках вирізняються легко, а на висушених зникають, тому що окис-нюються на повітрі до бурого кольору;

6. кремнезем (Si0₂) - білястого кольору, утворює присипку на поверхні структурних відмін. Характерний для сірих лісових ґрунтів, опідзолених чорноземів, солодей. Розпізнається важко, рекомендуєть­ся розламати структурну відміну і порівняти колір її поверхні та внутрішньої маси;

7. гумусові речовини - чорного або темно-бурого кольору, утво­рюють патьоки, надаючи агрегатам глянцюватого вигляду. Зустрі­чаються в середній частині профілю підзолистих і солонцюватих ґрунтів, солонців, солодей та інших ілювійованих ґрунтів.

Серед біологічних новоутворень у ґрунтах зустрічаються:

1. копроліти - екскременти червів і личинок комах, частинки грун­ту, що пройшли через їх органи травлення. Мають вигляд добре склеє­них водостійких однорідних грудочок грунту, зустрічаються в пус­тотах, пророблених тваринами, і на поверхні грунту, характерні для багатих на фауну грунтів;

2. кротовини - ходи землерийок, засипані масою грунту, являють собою великі плями округлої або овальної форми, що за кольором і станом різко відрізняються від іншої маси горизонту, типові для чор­ноземів;

3. кореневими - сліди зігнилих великих коренів дерев, характерні для лісових грунтів;

4. червоточини ~ хвилясті ходи-канальці дощових червів, зустрі­чаються в багатьох грунтах;

5. дендрити - відбитки дрібних коренів на поверхні структурних відмін, часто забарвлені в темний колір за рахунок гумусу, утворе­ного при розкладі коренів, зустрічаються в різних ґрунтах.

На відміну від новоутворень, включення - це сторонні тіла в профілі ґрунту, присутність яких не пов'язана з процесом ґрун­тоутворення.

До включень належать:

1. літогенні (кам'янисті) включення - уламки гірських порід;

2. біогенні - залишки тварин і рослин у вигляді раковин, кісток, коренів, уривків листя, хвої;

3. антропогенні - уламки цегли, черепки посуду і т. ін, зумовлені діяльністю людини.

У промерзаючих грунтах можливе виділення кріогенних (крупні кристали льоду) включень.