ЛЕКЦІЯ № 1

Тема: ПРЕДМЕТ I ЗАВДАННЯ ҐРУНТОЗНАВСТВА.

План:

1. Поняття про ґрунт.

2. Ґрунтознавство як наука, його основні положення.

3. Короткий огляд історії вивчення грунту.

4. Розвиток ґрунтознавства в Україні.

5. Методологія і методи дослідження ґрунту.

6. Місце та роль ґрунту в природі й діяльності людини

1. Поняття про ґрунт

Поняття про ґрунт нерозривно пов'язане із землеробством. Спо­чатку ґрунт ототожнювали з поняттям "земля" - ділянкою поверхні, на якій проживає людина. В XIX ст. його переважно розглядали як орний шар, на якому вкорінюються рослини (так звана агрономічна точка зору), а також як геологічне утворення.

Перше наукове визначення ґрунту дав В.В.Докучаев у праці "Лекції з ґрунтознавства" (1901): "ґрун­том треба називати "денні" або зовнішні горизонти гірських порід (усе одно яких), природно змінених сумісною дією води, повітря і різного роду організмів, живих і мертвих". Учений ставив ґрунт у ряд самостійних природних тіл, які якісно відрізняються від інших. Це тіло історич­не, має свій вік, історію утворення. Воно пов'язане з іншими явищами й природ­ними тілами. Будучи дуже прогресив­ним, докучаєвське визначення ґрунту все ж не було достатньо по­вним для уяви про ґрунт як про самостійне природне тіло. Зокрема, згідно з визначенням В.В.Докучаева, встановити різницю між ґрун­том і корою вивітрювання неможливо.

Одночасно з докучаєвським напрямком, у якому ґрунт розгля­дався перш за все як самостійне природно-історичне тіло, в російській науці розвивався й інший, пов'язаний з іменами П.А.Костичева та В.Р.Вільямса. Ці вчені звертали свою увагу, в першу чергу, на функції ґрунту, пов'язані з рослинами, що ростуть на ньому. У своєму підруч­нику П.А.Костичев писав: "... ми перш за все виділяємо верхній шар землі до тієї глибини, до якої доходить головна маса рослинних ко­ренів, і називаємо цей шар ґрунтом". Це визначення обмежене, ос­кільки в ньому не йдеться про інші функціональні властивості ґрун­ту. В.Р.Вільямс, вважав, головною властивістю ґрунту є його родючість, тобто здатність безперервно постачати рослини необхідним запа­сом води та їжі. За В.Р.Вільямсом,"грунт - це пухкий поверхневий горизонт суші земної кулі, здатний продукувати врожай рослин".

Підходи і В.В.Докучаева, і В.Р.Вільямса, будучи неповними, взаємно доповнюють один одного, характеризуючи в цілому ро­сійську школу ґрунтознавства. Одну з перших спроб об'єднати ці визначення зробив Д.Г.Віленський (1945): "Ґрунт являє собою само­стійне тіло природи, утворене шляхом сполучення та взаємодії гео­логічних процесів із біологічними і яке володіє ... родючістю".

У сучасних підручниках мало уваги приділяється визначенню ґрунту. Найчастіше автори наводять або докучаєвське, або вільям-сівське. У тлумачному словнику з агрогрунтознавства М.І.Лактіонова (1998) дане близьке до докучаєвського визначення: "Ґрунт -самостійне природно-історичне органо-мінеральне тіло природи, що виникло в результаті дії живих і мертвих організмів та природних вод на поверхневі горизонти гірських порід у різних умовах клімату й рельєфу в гравітаційному полі Землі".

Отже, у вітчизняній ґрунтово-генетичній школі існують у наш час три визначення ґрунту: функціональне (В.В.Докучаева), атри­бутивне (В.Р.Вільямса) та комплексні варіанти Д.Г.Віденського, В.М.Фрідланда, Г.В.Добровольського тощо. У світі, особливо в Європі, більшість дослідників приймають визначення російських шкіл.

Ґрунт - це складна поліфункціональна, полідисперсна, гетеро­генна, відкрита чотирифазна структурна система в поверхневій частині кори вивітрювання гірських порід, що володіє родючі­стю і є комплексною функцією гірської породи, організмів, клімату, рельєфу та часу.

На наш погляд, саме це визначення найбільш узагальнене та сучасне. Термін "відкрита система" використаний у термодинаміч­ному розумінні й показує, що ґрунт знаходиться в стані постійного обміну речовиною й енергією з навколишнім середовищем. Чому ж ґрунт є "структурною системою"? Тому що він володіє певною бу­довою - ієрархічною організацією, в якій можна розрізнити декілька структурних рівнів. Під організмами ми розуміємо всю біоту та продукти її функціонування органічного походження, і зокрема людину, яка на сьогодні є потужною геологічною силою.

Ґрунт, поряд з рослинами (фітоценоз), тваринними організма­ми (зооценоз), мікроорганізмами (мікробоценоз), а також ґрунтови­ми водами та атмосферним повітрям (кліматоп), є компонентом еко­системи (рис. 1).

Грунт розміщується між літосферою, атмосферою й гідросфе­рою, він формує особливу геосферу - педосферу, або ґрунтовий по­крив Землі, а також є компонентом біосфери - області поширення життя на Землі. Ґрунт є особливим біокосним тілом природи, тобто таким, що складається як із живої частини (організми), так і з нежи­вої (породи, мінерали, іони тощо).