2.5. Біогенне структуроутворення.

Суттєва роль у структуроутворенні належить саме біологічним агентам і, в першу чергу, кореневим системам переважно трав'янис­тих рослин. Корені пронизують грунт, розділяючи ґрунтову масу в одних місцях і стискуючи її в інших, локально висушують ґрунт і ви­діляють у місця контакту органічні речовини. Розповсюджуючись в едафотопі в різноманітних напрямках, коріння надають агрегатам грудкуватої або зернистої форми; проникаючи в мікроагрегати, вони зв'язують їх і підвищують механічну й водну стійкість. Подібна зв'я­зувальна роль притаманна і грибним гіфам та адсорбованим на по­верхні агрегату мікроорганізмам.

Визначна роль у структуроутворенні належить червам. їх ви­ділення містять значну кількість поліцукрів, що виконують роль клею. Поліцукри мають довгу, лінійну, гнучку структуру, що доз­воляє їм входити в тісний контакт з ґрунтовими частинками і зв'язу­вати їх, утворюючи містки між ними. Крім того, саме поліцукри є чудовим субстратом для мікроорганізмів, що теж продукують так званий бактеріальний слиз, який виконує аналогічну функцію.

3. Клімат як фактор ґрунтоутворення,

його характерні особливості

Під атмосферним кліматом розуміють середній стан атмос­фери тієї чи іншої території, що характеризується середніми показ­никами метеорологічних елементів (температура, опади, вологість повітря) і їх крайніми показниками. Кліматичні показники відіграють важливу роль у формуванні характеру ґрунтових процесів, тому що з ними тісно пов'язаний водно-повітряний і тепловий режими ґрунту, а відповідно - спрямування біологічних процесів.

Головним джерелом енергії ґрунтових процесів служить соняч-

на радіація, води - атмосферні опади. Характеристики клімату за температурним режимом і режимом зволоження мають важливе зна­чення для розуміння особливостей гідротермічного режиму ґрунтів. Термічні групи кліматів виділяються за рядом температурних показ­ників (табл. 10), вони розташовуються на планеті у вигляді ши­ротних смуг, законо­мірно характеризу­ються певними типа­ми рослинності та грунтів, тому ці пояси (смуги) отримали на­зву ґрунтово-біокліма-тичних поясів.

У поясах зони ( групи термічнихтермічних виділяють зволоження кліматів) за коефіцієнтом зволо­ження. Спосіб харак­теристики клімату як фактора водного режиму ґрунтів був застосований у ґрунтоз­навстві Г.М. Висоцьким у вигляді коефіцієнта зволоження (Кз) те­риторії:

де Ρ - кількість опадів за рік, мм; Ε - річне випаровування з вільної поверхні, мм.

Важливість виділення груп кліматів за режимом зволоження обґрунтовується тим, що вода - найважливіший компонент земної атмосфери. Вона є неодмінною умовою формування усіх природних екосистем. До світового кругообігу щорічно залучається 577 тис.км³ води; 505 тис.км³ випаровується з поверхні океану і 72 тис.км³ - з поверхні суші, із яких десь біля 119 тис.км³ щорічно випадає на сушу у вигляді опадів.

Надходження атмосферних опадів наростає від полюса до екватора. У середині континентів спостерігається відхилення від цієї за­гальної закономірності. Воно залежить від розмірів материка, відстані від моря, наявності холодних і теплих течій, висоти гірських систем.

За характером зволоження прийнято виділяти такі групи кліматів (за Кз):

• дуже вологі (екстрагумідні) - >1,33;

• вологі (гумідні) - 1,33-1,00;

• напіввологі (семигумідні) - 1,00-0,55;

• напівсухі (семиаридні) - 0,55-0,33;

- сухі (аридні) - 0,33-0,12;

- дуже сухі (екстрааридні) - <0,12.

Наприклад, для ґрунтових зон України коефіцієнт зволоження складає для: лісостепової - 1,00; лісо-лугової - 1,38; степової чорно­земної - 0,67, сухих степів - 0,38.

Клімат має прямий і опосередкований вплив на ґрунтоутворен­ня. Прямий вплив - це безпосередня дія на грунт атмосферних фак­торів: зволоження, промочування, висихання, нагрівання, охолоджен­ня тощо. Опосередкована роль клімату як фактора ґрунтоутворен­ня полягає ось в чому:

1. Клімат - важливий фактор розвитку біологічних і біохіміч­них процесів. Він зумовлює тип рослинності, темпи утворення або руйнування органічної речовини, склад та інтенсивність ґрунтової мікрофлори, фауни.

2. Атмосферний клімат істотно впливає на водно-повітряний, температурний і окисно-відновний режими грунтів.

3. З кліматичними умовами міцно зв'язані процеси перетворен­ня мінеральних сполук у ґрунті (напрямок і темпи вивітрювання, акумуляція продуктів ґрунтоутворення).

4. Клімат багато в чому визначає процеси вітрової та водної ерозії ґрунтів.