
- •Тема 1. Предмет, об’єкти, зміст і завдання економічного аналізу.
- •Тема 2. Метод і спеціальні прийому економічного аналізу
- •2.1 Технічні прийоми економічного аналізу
- •2.2 Абстрактно-логічні прийоми економічного дослідження
- •2.3 Особливості використання прийому порівняння в економічних дослідженнях
- •2.4 Евристичні прийоми дослідження
- •2.5 Середні і відносні величини та їх застосування в економічному аналізі
- •2.6 Використання в економічному аналізі рядів динаміки
- •2.7 Використання графічного способу в аналізі господарської діяльності
- •2.8 Застосування групувань в аналітичних дослідженнях
- •2.9 Балансовий спосіб
- •2.10 Прийоми елімінування в економічному аналізі
- •Тема 3. Види, інформаційне забезпечення та організація економічного аналізу
- •3.1 Види економічного аналізу
- •3.2 Інформаціне забезпечення економічного аналізу
- •3.3 Організація економічного аналізу
- •Тема 4. Аналіз фінансового стану підприємства
- •4.1 Завдання та інформаційне забезпечення аналізу
- •4.2 Загальна оцінка фінансового стану
- •4.3 Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства
- •4.4 Аналіз фінансової стійкості підприємства
- •4.5 Аналіз ділової активності підприємства
- •Тема 5. Аналіз прибутку і рентабельності.
- •5.2 Аналіз рівня і динаміки фінансових результатів
- •5.3 Аналіз доходів і витрат підприємства
- •5.4 Аналіз та оцінка рентабельності продукції
- •5.5 Аналіз рентабельності капіталу (інвестицій)
- •Тема 6. Аналіз виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг.
- •6.1 Значення, напрями та інформаційне забезпечення аналізу
- •6.2 Аналіз рівня, динаміки і структури обсягу виробленої та реалізованої продукції
- •6.3 Аналіз ритмічності виробництва (реалізації) продукції
- •6.2 Аналіз рівня, динаміки і структури обсягу виробленої та реалізованої продукції
- •6.3 Аналіз ритмічності виробництва (реалізації) продукції
- •Тема 7. Аналіз використання трудових ресурсів та витрат на оплату праці.
- •7.2 Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами
- •7.3 Аналіз використання робочого часу на підприємстві
- •7.4 Аналіз продуктивності праці
- •7.5 Аналіз оплати праці
- •Тема 8. Аналіз наявності і ефективності використання основних засобів.
- •8.1 Значення, завдання, інформаційне забезпечення аналізу ефективності використання основних засобів
- •8.2 Аналіз використання наявних основних засобів
- •8.3Аналіз ефективності використання основних засобів
4.4 Аналіз фінансової стійкості підприємства
Фінансова стійкість – забезпеченість активів підприємства стійкими джерелами їх формування, гарантована платоспроможність, незалежність від випадковостей ринкової кон’юктури і поведінки партнерів. Фінансово стійким вважається підприємство, доходи якого стабільно перевищуюти витрати, яке має можливість вільно маневрувати грошовими коштами, не допускає невиправдано високої дебіторської і кредиторської заборгованості ,своєчасно розраховується за своїми зобов’язаннями.
Значення і сутність фінансової стійкості підприємства найповніше відображаються в її показниках. Розрізняють абсолютні і відносні показники фінансової стійкості.
До абсолютних показників перш за все слід віднести власні оборотні кошти і нормальні (обґрунтовані) джерела формування запасів.
Найбільш поширеним алгоритмом розрахунку показника власних оборотних коштів є такий:
ВОК=ОА-ПЗ,
де ОА – оборотні активи підприємства (підсумок 2 розділу активу балансу);
ПЗ – поточні зобов’язання підприємства (підсумок 4 розділу пасиву балансу).
Сутність другого абсолютного показника фінансової стійкості полягає у наявності підприємства джерел, які логічно або теоретично мали розглядатися як джерела формуванн запасів, розраховується за формулою:
Дн=ВОК+КК+ВВ+КЗт+ПЗа, (7)
де КК – короткострокові кредити банків (ряд. 500 пасиву балансу);
ВВ – векселі видані (ряд. 520 пасиву);
КЗт – кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (ряд. 530 пасиву балансу);
ПЗа – поточні зобов’язання за розрахунками з одержаних авансів (ряд. 540 пасиву балансу).
В залежності від співвідношення обсягу запасів підприємства і розглянутих вище показників наявності джерел їх формування можна виділити такі типи фінансової стійкості підприємства: абсолютна короткострокова фінансова стійкість, нормальна короткострокова фінансова стійкість, нестійкий поточний фінансовий стан, критичний поточний фінансовий стан.
Абсолютна короткострокова фінансова стійкість характеризується нерівністю:
З<ВОК
де З – обсяг запасів підприємства (ряд. 100-140 активу балансу)
Це співвідношення показує, що запаси підприємства повністю сформовані за рахунок його власних ооротних коштів.
Нормальна короткострокова фінансова стійкість характеризується співвідношенням:
ВОК<З
Дн
Використовуються власні кошти і короткострокові позикові кошти.
Нестійкий поточний фінансовий стан характеризується нерівністю:
З>Дн
Співвідношення характерно для підприємств, які окрім власних коштів і короткострокових кредитів, залучають джерела які не є «нормальними».
Критичний поточний фінансовий стан характеризується не лише нестачею загальної величини основних фінансових джерел формування запасів, а й наявністю не погашених в строк короткострокових кредитів банків, простроченої кредиторської заборгованості. Показники можна розрахувати за даними аналітичного обліку.
Одним з основних відносних показників оцінки фінансової стійкості підприємства є темп приросту активів;
Позитивною вважається тенденція до зростання цього показника.
Коефіцієнт автономії (фінансової залежності, концентрації власного капіталу) характеризує незалежність фінансового стану підприємства від зовнішніх джерел фінансування:
Чим вище значення коефіцієнта автономії (незалежності), тим більш фінансово стійким і незалежним від зовнішніх кредиторів є підприємство. Мінімальне значення коефіцієнта автономії оцінюється на рівні 0,5.
,
(9)
де ВК – власний капітал, тис. грн.;
ЗОК – загальний обсяг капіталу, тис. грн.
Коефіцієнт заборгованості або концентрації залученого капіталу, характеризує частку зобов’язань у загальній сумі джерел фінансування. Розраховується за формулою:
,
(10)
де ДЗ – довгострокові зобов’язання (підсумок 3 розділу пасиву балансу);
ЗНВ – нараховані у звітному періоді майбутні витрати і платежі (підсумок 2 розділу пасиву балансу);
ДМП – доходи майбутніх періодів (5 розділ пасиву балансу).
Чим менше значення цього коефіцієнта, тим менша заборгованість підприємства і тим стійкіший його фінансовий стан.
Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до коефіцієнта автономії, показує, яка сума загальної вартості майна припадає на 1 грн. власних коштів підприємства, розраховується за формулою:
,
(11)
Теоретично його значення має бути не меншим за 1,0. Якщо значення цього коефіцієнта дорівнює 1,0 – це означає, що підприємство не використовує позикових коштів, а повністю фінансується за рахунок власного капіталу.
Показник є найзагальнішою оцінкою фінансової стійкості підприємства, рекомендований рівень, менший за 0,7-1,0.
Коефіцієнт фінансового левериджу використовується в процесі управління структурою капіталу, при оцінці фінансового ризику, розраховується за формулою:
,
(13)
Його зростання свідчить про посилення залежності залежності від довгострокового позикового капіталу, про зниження фінансової стійкості.
Фінансову стійкість можна оцінювати й за витратами, пов’язаними з обслуговуванням зовнішніх джерел фінансування. Коефіцієнт забезпечення за кредитами, характеризує потенційну спроможність підприємства погасити борг, ступінь захищеності кредиторів від несплати процентних платежів. Розраховують за формулою:
Кзк=
де Пдо – фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування;
Вф – фінансові витрати.
Значення коефіцієнта повинно бути більшим за одиницю, в іншому разі підприємство не зможе в повному обсязі розрахуватися з кредиторами за поточними зобов’язаннями.