Тема 3. Методологія ціноутворення. План

1. Принципи самоокупності та самофінансування та їх вимоги до ціни. Суспільно-необхідні та індивідуальні витрати виробництва як вихідна база ціни.

1. Принципи самоокупності та самофінансування та їх вимоги до ціни. Суспільно-необхідні та індивідуальні витрати виробництва як вихідна база ціни.

Існує 2 основні принципи господарювання: принцип самоокупності та принцип самофінансування.

Принцип самоокупності полягає в тому, що для забезпечення безперервного руху ресурсів підприємства, постійного кругообігу його фондів необхідно, щоб витрати на виготовлення продукції окупались доходами підприємства. В зв’язку з цим при реалізації товарів підприємства включають в їх ціну вартість витрат виробництва для того, щоб вони окупилися.

Виробництво матеріальних благ передбачає витрати як живої, так і минулої праці. Ці витрати складають суспільно-необхідні витрати виробництва, які існують завжди, незалежно від суспільної форми виробництва.

З позиції суспільства витрати виробництва включають повні затрати праці (живої та уречевленої). А з позиції підприємства — лише матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизацію.

Індивідуальні витрати окремих підприємств включають лише частину витрат суспільної праці і тому менші від останніх (на величину додаткового продукту). Витрати підприємств виступають в формі собівартості продукції.

Принцип самофінансування заключається в здійсненні самостійного розвитку виробництва, оновлення обладнання, освоєння нових видів продукції та матеріального стимулювання працюючих за рахунок отриманого прибутку (Фонди накопичення: соціального розвитку + розвитку виробництва; та Фонд споживання: ФОП + ФМЗ). Для забезпечення цього принципу в ціну включається сума прибутку підприємства.

Прибуток — це частина виручки, яка залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

Рентабельність — це відносний показник ефективності діяльності підприємства, який дорівнює відношенню прибутку до витрат.

Р = (Прибуток : Сб./в) × 100

Література: [12, 13, 15, 18, 21, 22, 23, 24, 31, 33, 35, 36, 38, 41]

Розділ 2. Роль держави в ціноутворюючих процесах

Змістовий модуль ІІ (Теми 4, 5)

Тема 4. Оподаткування в ціноутворенні.

План

1. Роль податків в регулюванні попиту і пропозиції.

1. Роль податків в регулюванні попиту і пропозиції

Сучасні наукові підходи до поняття ціни базуються на двох основних положеннях . Ринкові ціни формуються згідно з законом вартості, який визначає такі основні залежності:

1) необхідність витрачати у виробництві суспільно-необхідну працю відповідно до економічних потреб суспільства і за нормами, що відповідають середнім умовам на даному етапі розвитку виробництва;

2) еквівалентність обміну, тобто відшкодування витрат на виробництво товарів.

Механізм збалансування попиту і пропозиції займає центральне місце у ринковій системі, ціна товару виконує функцію регулятора цього механізму. Попит як економічну категорію товарного виробництва можна визначати через представлену на ринку платоспроможну потребу в товарах . Для будь-якого ринку характерна тенденція постійного убування попиту зі зростанням пропозиції. Згідно з цим законом попит перебуває в обернено пропорційній залежності від ціни: чим вища ціна, тим меншим буде попит, і навпаки.

Податок як спосіб вилучення частини доходу або капіталу платника податку, виконуючи фіскальну функцію, по-різному регулює обсяги попиту і пропозиції на ринку.

Абсолютно нееластичний попит (при значному зростанні цін попит на товари не змінюється) призводить до вилучення більшої частини доходу у споживачів – товар купується за будь-якою ціною.

У протилежному випадку, при абсолютно еластичному попиті (при незначному зростанні цін на товари і послуги обсяги попит на такі товари і послуги взагалі відсутній) зростання податків призводить до скорочення обсягів випуску та, відповідно, вилучення більшої частини доходу виробників – так званий ринок споживача, ціни на товари не перевищують граничної ціни, яку згодні платити споживачі.

На макрорівні, зміна ставок оподаткування може впливати на структуру сукупного попиту та, відповідно, на розподіл ресурсів між виробництвом споживчих та інвестиційних товарів через механізми ціноутворення.

Література: [1, 3, 4, 5, 6, 7, 23, 26, 34]