3.2. Автореферат дипломної роботи магістра

Кожна дипломна робота магістра супроводжується авторефератом, структура якого наведена в Додатку 14 і представляє собою узагальнення проведеного дослідження, оскільки формується зі вступу, висновків, анотацій, що викладені в пояснювальній записці, а також стислої характеристики розділів роботи (містить всі матеріали презентації та може бути використаний при підготовці доповіді на захисті роботи).

Автореферат роздруковується (одинарним інтервалом шрифтом Times New Roman 14); зброшуровується окремо від пояснювальної записки магістерської роботи в кількості 6 примірників (для членів ДЕК та передачі в архів університету). Здається на кафедру разом з пояснювальною запискою.

Якщо захист роботи відбуватиметься на іноземній мові, то автореферат повністю (окрім двох анотацій) перекладається на мову захисту.

4. Вимоги до оформлення дипломної роботи магістра

Текст дипломної роботи магістра набирається на комп’ютері, розміщується на одному боці аркуша формату А4 через 1,5 міжрядкового інтервалу (приблизно 30 рядків на сторінці), комп’ютерний шрифт – Times New Roman 14.

Обсяг дипломної роботи магістра, враховуючи обсяг її складових частин, має становити 110 – 130 сторінок комп’ютерного тексту без урахування переліку використаних джерел і додатків.

Текст необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: лівого – 30 мм, правого – 10 мм, верхнього і нижнього – 20 мм. Вписувати в текст роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору.

Матеріал дипломної роботи магістра треба викладати стисло, уникати повторів і відхилень від теми. Термінологія і визначення показників мають бути єдиними і відповідати стандартам, а за їхньої відсутності – загальноприйнятим правилам у галузі та в науковій літературі. Необхідно також дотримуватися відповідності назв у тексті й рисунках.

Скорочення слів, як правило, не допускається, за винятком загальновідомих абревіатур. Якщо у дипломної роботи магістра вжита специфічна термінологія, а також використані маловідомі скорочення, нові символи, позначення та інше, то можливе їх подання таким чином: потрібно спочатку (при першому згадуванні) написати слово або групу слів повністю, а в дужках подати абревіатуру, яка далі застосовується; обов`язково їхній перелік має бути поданий у дипломної роботи магістра перед вступом у вигляді окремого списку, в якому у двох колонках – ліворуч за абеткою наводять прийняті скорочення, абревіатури, праворуч – їхню детальну розшифровку.

У тексті дипломної роботи магістра треба виділяти абзаци. Абзацом виділяються приблизно рівні за обсягом, тісно пов’язані між собою і об’єднані за змістом частини, які можуть охоплювати кілька речень. Абзац пишуть з нового рядка з відступом від лівого краю тексту по 15 мм.

4.1. Ілюстрації, таблиці, формули

Ілюстрація – це графічне зображення у вигляді фотографії, креслень, схем, графіків, карт, які додатково пояснюють або доповнюють текст. Ілюстрації необхідно подавати у дипломній роботі магістра безпосередньо після тексту (у тексті), де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. В текстовій частині ілюстрації повинні виділятися з двох сторін вільними рядками. Ілюстрації дипломної роботи магістра повинні мати найменування, номер і позначатися словом «Рис.» та нумеруватися послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер має складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією симетрично тексту (Додаток 9 ).

Для компактності, наочності та порівняльності цифровий матеріал доцільно подавати у вигляді таблиці. Таблиці нумеруються послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. Перед відповідним заголовком таблиці розміщують надпис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка. Наприклад, «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу). Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею, після слова і номера таблиці симетрично тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють. При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження табл. 1.2». При цьому під головкою таблиці розміщується рядок з номерами граф, які переносяться на «Продовження». Зовнішню нижню границю таблиці, що переноситься, роблять невидимою. (Додаток 10, 11)

Крім цього, таблиця, як правило, містить назви і номери граф, назви рядків і цифровий матеріал, що розміщується на перетині граф і рядків.

Якщо показники таблиці мають єдину одиницю виміру, то її можна винести над таблицею, після коми у її назві. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком та із великих – якщо вони є самостійними.

Цифри в графах повинні бути записані так, щоб розряди цифр збігалися (одиниці під одиницями, десятки під десятками, сотні тощо). За відсутності цифр у окремих клітинках таблиці замість них проставляється риска.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними.

Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті так, щоб її можна було читати без повороту дипломної роботи магістра або з поворотом за годинниковою стрілкою.

В текстовій частині таблиці повинні виділятися з двох сторін вільними рядками.

Формула – це комбінація математичних знаків, яка застосовується для схематичного зображення розрахунку окремого показника. У формулі мають бути використані букви лише одного алфавіту (українського, російського, латинського тощо); не допускається використання букв різних алфавітів. Дужки у формулах застосовуються у відповідному порядку, спочатку – круглі, потім – фігурні, прямі, і нарешті – кутові.

Формули нумеруються в межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого краю аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (2.1) (перша формула другого розділу).

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок починається зі слова «де» без двокрапки, потім символ, риска і пояснення (Додаток 12).

Номер формул при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (×) і ділення (÷).

Формулу розміщують симетрично до тексту. Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишати не менше одного вільного рядка.