Семінарське заняття № 13-14 (4 год.)

Тема 10. Поняття, класифікація та правовий режим права власності в Україні.

1. Право приватної власності фізичних осіб

2. Право власності юридичних осіб

3. Право державної власності

4. Право комунальної власності

5. Право спільної власності

6. Право спільної сумісної власності

Література:

Методичні вказівки до теми

Вивчення теми є логічним продовженням опанування тем з окремих форм власності. Необхідність вивчення цієї теми визначається її теоретичною актуальністю і практичною значимістю.

Право спільної власності не є окремою формою (різновидом) власності, воно ґрунтується на існуючих формах власності,

А з цього випливає, що при вивченні цієї теми студентам треба зосередитись та засвоїти такі питання:

• поняття, правова природа та значення спільної власності;

• підстави виникнення спільної власності.

В суб’єктивному змісті право спільної власності – це право двох або більше осіб спільно та на власний розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним їм майном, що складає єдине ціле.

Необхідно врахувати, що ст.3 Закону України “Про власність” усувала всі обмеження щодо учасників спільної власності. У зв’язку з проголошенням принципу рівності всіх форм власності, окремим формам власності не можуть надаватися переваги перед іншими. Тому при виникненні права спільної власності та визначенні його суб’єктів треба враховувати передбачені законом підстави її виникнення.

Право спільної часткової власності, підстави її виникнення. Здійснення права спільної часткової власності. При вивченні цих питань слід мати на увазі, що цивільне право визнає презумпцію права спільної часткової власності, а саме, право спільної часткової власності виникає у всіх випадках, крім тих, коли законом або договором непередбачено виникнення права спільної сумісної власності.

Поняття, зміст та правова природа спільної сумісної власності, підстави її виникнення. Здійснення права спільної сумісної власності, припинення права спільної сумісної власності.

Семінарське заняття № 15-16 (4 год.)

Тема 11. Захист права власності

1. Засади захисту права власності

2. Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння

3. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача

4. Розрахунки при витребуванні майна із чужого незаконного володіння

5. Захист права власності від порушень, не пов’язане із позбавленням володіння

6. Визнання незаконним правового акта, що порушує право власності

7. Відшкодування шкоди, завданої власникові земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель у зв’язку із зниженням їх цінності

Література: 2, 13, 14, 15, 16, 18, 19, 20, 21.

Методичні вказівки до теми

Здійснення права власності неможливе без механізму цивільно-правового захисту прав власників, порушених третіми особами. Функціонування такого механізму забезпечується як нормами інституту права власності, так і нормами інших інститутів цивільного права, тому дуже важливо правильно обрати засіб захисту прав власника та відповідно обґрунтувати його позовні вимоги до порушника. При розгляді даної теми необхідно звернути увагу на наступні визначальні положення про захист права власності, закріплені в ЦК України (статті 386-394).

Специфіка цивільно-правового захисту права власності, як і інших майнових і немайнових прав (благ), насамперед полягає у застосуванні таких юридичних механізмів (засобів чи способів), які забезпечують, як правило, усунення перешкод у здійсненні права власності та відновлення майнового становища потерпілого власника за рахунок майнових благ порушника чи іншої зобов'яза­ної особи. Цьому не можуть сприяти повною мірою норми інших галузей права, наприклад, кримінального, санкції якого в першу чергу спрямовані на особу порушника чи на його майно у вигляді міри покарання (конфіскація, штраф). Більше того, в багатьох випадках потерпіла від злочину особа може бути в першу чергу зацікавлена не у притягненні злочинця до кримінальної відпо­відальності, а у відшкодуванні завданих матеріальних збитків, у поверненні викраденого майна, що досягається вже засобами цивільного права. Саме в цьому і полягають специфіка та переваги цивільно-правового захисту.

Однак поки що юридичною наукою не сформульовано чітких критеріїв щодо змісту захисту цивільних прав загалом і права власності зокрема та його розмежування з правовою охороною цих прав. Ця проблема була предметом наукових досліджень багатьох юристів як радянського, так і сучасного періодів.

У нормотворчій діяльності досить часто застосовуються поняття «охорона» і «захист» також без чіткого їх розмежування і без дотримання при їх застосуванні в законодавчих актах певних однакових критеріїв.

На наш погляд, комплексний аналіз літературних джерел і законодавчих актів, практики їх застосування дає більше підстав розглядати правовий захист як складову частину правової охорони, який застосовується у разі фактичного порушення суб'єктивного права. Відтак, цивільно-правовий захист права власності - це система активних заходів, які застосовуються власником, компе­тентними державними чи іншими органами, спрямована на усунення порушень права власності, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Необхідно пам'ятати, що цивільно-правові засоби захисту цивільних прав досить неоднорідні за своїм змістом та умовами застосування. Одні з них безпосередньо спрямовані на захист права власності, інші - опосередковано. Однак сам Закон певної класифікації засобів захисту права власності не дає.

Тому в літературі висловлюються досить різні погляди на класифікацію засобів (способів) захисту права власності. Але найбільш поширеним є поділ цивільно-правових засобів захисту права власності на речово-правові і зобов'язально-правові.