2. Особливості здійснення державного внутрішнього фінансового контролю

Зважаючи на важливість внутрішнього контролю для забезпечення підвищення ефективності діяльності державного і комунального секторів економіки, у була схвалена Концепція розвитку державного внутрішнього фінансового контролю на період до 2017 року. Ця Концепція визначає основні засади побудови державного внутрішнього фінансового контролю та спрямована на поліпшення бюджетного процесу, підвищення ефективності функціонування державних фінансів.

Концепція визначає методологічні й організаційні засади державного внутрішнього фінансового контролю та спрямована на поліпшення бюджетного процесу, підвищення ефективності функціонування державних фінансів, що має істотне значення для економічного розвитку України й суспільного добробуту, чого можливо досягти шляхом системного вдосконалення діяльності органів державного й комунального секторів, поліпшення якості державного регулювання.

Важливим інструментом державного управління, що надає можливість виконати відповідні завдання, пов'язані з діяльністю органів державного й комунального секторів, є державний внутрішній фінансовий контроль, який сприяє фінансово-економічній збалансованості в разі певного екзогенного впливу на розвиток суспільства. У зв'язку з цим із метою вдосконалення системи державного управління, запровадження інноваційних досягнень із урахуванням інституційних змін необхідно проводити оцінку державного внутрішнього фінансового контролю для приведення його у відповідність до етапу соціально-економічного розвитку країни. Крім того, треба вирішити питання організації й функціонування державного внутрішнього фінансового контролю в системі органів державного управління шляхом упорядкування понятійної бази та проведення аналізу системи державного внутрішнього фінансового контролю; визначення стратегічних напрямів і основних етапів його розвитку.

Державний внутрішній фінансовий контроль розглядається як сукупність трьох складових: внутрішнього контролю, внутрішнього аудиту та їх гармонізації.

Сутність внутрішнього контролю можна розглядати з двох сторін. З одного боку – це вид діяльності щодо виявлення помилок, зловживань чи фактів шахрайства. Вартість і трудомісткість такого контролю не великі, а результати контролю досить легко отримати, тому з економічної точки зору його впровадження є вигідним.

З іншого боку, контроль, який проводиться з метою пошуку помилок мало дає тій установі, в якій проводиться, оскільки він зорієнтований у минуле. Тому внутрішній контроль слід розглядати як діяльність в галузі адміністрування, що забезпечує новими знаннями керівництво підприємства чи установи, та яка ідентифікує порушення основних принципів управління. Вартість і трудомісткість такого контролю є досить значними, проте такі дії підвищують результативність діяльності у майбутньому.

Таким чином, при проведенні внутрішнього контролю діяльності підприємств, установ та організацій доцільно не тільки виявляти недоліки та помилки, а й виявляти причини їх виникнення та усунення.

За створення та функціонування адекватної структури внутрішнього контролю відповідає керівництво органів державного і комунального сектору.

Внутрішній контроль забезпечує лише достатню гарантію (впевненість в межах розумного), оптимальне співвідношення витрат із здійснення внутрішнього контролю з вигодою, що він приносить, запобігає дублюванню або змішуванню функцій і не перешкоджає управлінню.

Основними завданнями внутрішнього фінансового контролю виступають:

• збереження і ефективне використання ресурсів підприємств та установ;

• забезпечення ефективного функціонування підприємств та установ;

• досягнення максимального розвитку підприємств та установ в умовах конкурентного середовища;

• своєчасна адаптація підприємств та установ до змін у внутрішньому чи зовнішньому середовищі.

В 2011 році в рамках Програми проекту міжнародного співробітництва із надання Міністерством фінансів Королівства Нідерланди технічної та фінансової допомоги ГоловКРУ (Держфінінспекції) учасники робочих груп пілотних проектів із КРУ (ДФІ) Дніпропетровської, Львівської та Черкаської областей, а також представники ГоловКРУ брали участь у різноманітних тренінгах із запровадження системи внутрішнього контролю на регіональному рівні. Також відбулось започаткування процесу підготовки державних внутрішніх аудиторів та практична підготовка до кінця 2011 року 100 спеціалістів з державного внутрішнього аудиту для забезпечення потреби органів державного сектору України.

Внутрішній аудит - діяльність з надання незалежних та об'єктивних гарантій (забезпечення впевненості в межах розумного у досягненні органами державного і комунального сектору мети та функціонуванні системи управління у спосіб, який максимально знижує ризик шахрайства, марнотратства, допущення помилок чи нерентабельності) і консультацій.

Метою внутрішнього аудиту є надання незалежних та об'єктивних рекомендацій і консультацій, спрямованих на удосконалення діяльності органів державного і комунального сектору, підвищення ефективності процесів управління, сприяння досягненню мети такими органами. Внутрішній аудит може проводитися централізовано - органами державної контрольно-ревізійної служби та децентралізовано - уповноваженим самостійним підрозділом, підпорядкованим безпосередньо керівництву органу державного чи комунального сектору, але функціонально незалежним від нього, в самому органі або в межах його системи управління.

Внутрішній аудит в Україні є новим видом діяльності, так само як і професія державний внутрішній аудитор. Хоча в статті 26 Бюджетного кодексу і зазначено, що розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит, проте Планом заходів щодо реалізації Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю на період до 2017 року передбачено створення служб внутрішнього аудиту починаючи з 2012 року. Крім того, внутрішній аудит планується привести у відповідність до європейських стандартів тільки до кінця 2014 року згідно з Програмою економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава».

Варто також зазначити, що 28 вересня 2011 року Кабмін затвердив постанову №1001 «Деякі питання утворення структурних внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органах виконавчої влади», яка зобов’язує керівників міністерств, інших центральних органах виконавчої влади з 1 січня 2012 року утворити та забезпечити функціонування підрозділів внутрішнього аудиту у межах граничної чисельності їх працівників шляхом реорганізації контрольно-ревізійних підрозділів, що діють на даний час у системі міністерств та інших центральних органах виконавчої влади.

Однією з трьох складових ДВФК є централізована гармонізація фінансового управління та контролю і внутрішнього аудиту. У міністерствах фінансів більшості країн ЄС функціонує центральний директорат, який відповідає за гармонізацію внутрішнього контролю та аудиту. В деяких країнах до складу мінфіну входять два окремі підрозділи – гармонізації фінансового управління і контролю і гармонізації внутрішнього аудиту. Керівники всіх названих підрозділів підзвітні міністру фінансів. А в США аналогічний підрозділ функціонує як частина Офісу Президента.

На сьогодні Управління гармонізації державного внутрішнього фінансового контролю діє при Держфінінспекції України. Відповідно до Концепції розвитку ДВФК, передбачається після завершення реформ створити на базі центрального підрозділу гармонізації окремий орган в системі Мінфіну.

Таким чином, система ДВФК в даний час динамічно розвивається та удосконалюється. Для цього Державна фінансова інспекція (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю) плідно співпрацює зі Світовим банком, програмою SIGMA, об’єднанням ЖІП ФДЕТЕФ, SIDA та іншими міжнародними організаціями.

Основні недоліки системи державного внутрішнього фінансового контролю:

1) правова невизначеність понятійної бази та цілісної системи державного внутрішнього фінансового контролю;

2) відсутність наукового та методичного обгрунтування внутрішнього контролю в органах державного сектору;

3) недостатнє розуміння керівниками органів державного сектору персональної відповідальності за діяльність та досягнення мети;

4) відсутність законодавчого забезпечення аудиту інформаційних технологій;

5) відсутні служби децентралізованого внутрішнього аудиту в органах державного сектору;

6) на законодавчому рівні поза державним внутрішнім контролем залишаються такі сфери діяльності держави, як формування і виконання дохідної частини бюджетів всіх рівнів, державних та комунальних підприємств; формування та використання коштів та майна державних цільових фондів;

7) не здійснюється незалежний фінансовий контроль ефективності реалізації економічних та соціальних проектів, що підтримуються міжнародними фінансовими організаціями;

8) недостатній рівень наукового, інформаційно-технічного та кадрового забезпечення сфери фінансового контролю.

Основні напрями реформування системи державного внутрішнього фінансового контролю:

1) Визначити норми і правила нових концептуальних засад організації системи державного внутрішнього фінансового контролю, невід'ємною складовою якої є внутрішній контроль та внутрішній аудит.

2) Створити єдине правове поле розвитку системи державного внутрішнього фінансового контролю як складової частини державного фінансового контролю та внести відповідні зміни до законодавства.

3) Оптимізувати і збалансувати організаційні структури контролю, відокремити підрозділи з інспектування від підрозділів внутрішнього аудиту, а підрозділи внутрішнього аудиту - від внутрішнього контролю.

4) Не допускати паралелізму і дублювання контрольних функцій, забезпечити їх ефективне застосування.

5) Уповноважити Міністерство фінансів України здійснювати нагляд за станом реформування системи державного внутрішнього фінансового контролю, а ГоловКРУ - органом гармонізації системи внутрішнього аудиту і внутрішнього контролю.

6) Створити служби внутрішнього аудиту в усіх органах державного сектору, зокрема: в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, інших розпорядниках бюджетних коштів (за рішенням головного розпорядника бюджетних коштів), державних цільових фондах - за рахунок загальної чисельності працівників центральних органів виконавчої влади, державних цільових фондів та їх територіальних органів; у державних і комунальних підприємствах, акціонерних і холдингових компаніях, в інших суб'єктах господарювання, у статутному фонді яких більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі та суб'єктам комунальної власності, - за рахунок загальної чисельності працівників цих органів.

7) Забезпечити правову незалежність, соціальний захист і відповідальності внутрішніх аудиторів органів державного сектору.

8) Деталізувати та уніфікувати методологію контрольних процедур шляхом схвалення Кабінетом Міністрів України відповідних стандартів з урахуванням кращого європейського досвіду.

9) Розробити навчальні програми з метою удосконалення кадрового забезпечення служб внутрішнього контролю.

10) Створити належну інформаційно-комунікаційну інфраструктуру, налагодити тісні зв'язки з громадськістю та засобами масової інформації.