Визначення:

Визначення терміну	Джерело
Внутрішній фінансовий контроль - це діяльність відділу фінансів НСПП, спрямована на забезпечення структурних підрозділів НСПП достовірною інформацією про використання відділеннями НСПП фінансових ресурсів, оцінку ефективності їх фінансово-господарської діяльності, виявлення і запобігання в ній відхилень, що перешкоджають законному та ефективному використанню майна і коштів.	НАЦІОНАЛЬНА СЛУЖБА ПОСЕРЕДНИЦТВА І ПРИМИРЕННЯ НАКАЗ Про здійснення відділом фінансів, бухгалтерського обліку і звітності та матеріально-технічного забезпечення Національної служби посередництва і примирення внутрішнього фінансового контролю (Порядок, п.1) N 337 від 16.10.2002
Внутрішній фінансовий контроль (далі - фінансовий контроль) - це комплекс експертно-аналітичних, ревізійно-перевірочних та інших форм контрольних заходів, що забезпечують достовірну інформацію про використання об'єктами контролю фінансових ресурсів, майна, інших матеріальних активів спрямовані на виявлення та запобігання відхилень, що перешкоджають законному та ефективному використанню бюджетних коштів і майна.	МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ ПОЛОЖЕННЯ про порядок здійснення внутрішнього контролю в Міністерстві фінансів України (Положення, п.1.4) 11.06.2004 N 383
Внутрішній фінансовий контроль - це діяльність контрольно-ревізійних підрозділів, спрямована на забезпечення міністерств, інших центральних органів виконавчої влади достовірною інформацією про використання об'єктами контролю фінансових ресурсів, оцінку ефективності їх господарської діяльності, виявлення і запобігання в ній відхилень, що перешкоджають законному та ефективному використанню майна і коштів, розширеному відтворенню виробництва.	МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ'ЯЗКУ УКРАЇНИ Н А К А З Про затвердження Інструкції про проведення контрольних заходів фінансово-господарської діяльності підгалузей, об'єднань, підприємств, установ та організацій системи Міністерства транспорту та зв'язку України (Інструкція, розд.2) 28.03.2006 N 275
Внутрішній фінансовий контроль - це контроль, який здійснюється суб'єктом фінансового контролю щодо суб'єкта господарювання, до сфери управління якого суб'єкт фінансового контролю належить або якому він підпорядкований.	МІНІСТЕРСТВО ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ Н А К А З Про затвердження Інструкції про порядок здійснення внутрішнього фінансового контролю за роботою державних підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України (Інструкція, розд.2) 06.12.2005 N 69
Внутрішній фінансовий контроль - це контроль, який здійснюється суб'єктом фінансового контролю щодо суб'єкта господарювання, до сфери управління якого суб'єкт фінансового контролю належить або якому він підпорядкований.	МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ Н А К А З Про затвердження Інструкції про порядок здійснення внутрішнього фінансового контролю за роботою державних підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики України (Інструкція, п.2) 22.02.2007 N 112
Внутрішній фінансовий контроль - це контроль, який здійснюється суб'єктом фінансового контролю (Контрольно-ревізійний відділ) щодо суб'єкта господарювання, який належить до МОЗ України.	МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ Н А К А З Про затвердження Порядку здійснення внутрішнього фінансового контролю за діяльністю підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління МОЗ України (Порядок, розд.2) 01.04.2009 N 202

У сучасних умовах існує два основних підходи щодо формування системи внутрішнього фінансового контролю, відповідно до яких формується розуміння цілей, завдань і методів контролю. Сутність підходів, їх переваги і недоліки відображено в табл. 1.

Таблиця 1

Основні підходи щодо формування системи внутрішнього фінансового контролю на підприємстві

Підхід	Сутність внутрішнього фінансового контролю	Переваги	Недоліки
Перший (пасивний, констатуючий контроль)	Це діяльність з виявлення помилок або фактів шахрайства, які вже відбулись	Вартість такої системи контролю є незначною, що є вигідним з економічної точки зору	Підхід є достатньо вузьким, зорієнтованим лише на виявлення недоліків; відсутній аналіз причин таких недоліків
Другий (активний)	Це контрольно-аналітичне забезпечення управління інформацією та діяльність щодо обґрунтування організаційних та управлінських рішень, щодо виявлення резервів підвищення ефективності роботи підприємства	Надає можливість з‘ясувати причини виявлених порушень та запобігти їм у майбутньому. Зорієнтований на майбутнє	Ціна такої системи контролю є високою, а результат буде одержаний лише в майбутньому, причому його складно виміряти та оцінити у вартісному виразі

Застосовуючи системний підхід до внутрішнього контролю, відзначимо, що він означає, з одного боку, що будь-яка система контролю повинна розглядатись як самостійна, складна система, а, з іншого, – як частина тієї або іншої системи більш високого порядку. Цією системою більш високого порядку є система управління підприємством. Внутрішній фінансовий контроль є органічною частиною системи управління організацією.

Крім того, система контролю є активно-адаптивною системою – вона постійно приводиться у відповідність з системою управління, забезпечується механізмами, які дозволяють контролювати поведінку об’єктів, незалежно від змін, що відбуваються. У протилежному випадку система контролю вступає в протиріччя з системою управління, вона не може досягати мети і завдань, які стоять перед нею. Ефективно розроблена система внутрішнього контролю здатна допомогти підприємству ефективно реагувати на зміни зовнішнього середовища і адаптуватись до нього. На підставі цього запропоновано концепцію активно-адаптивної системи внутрішнього фінансового контролю на підприємствах.

Формування активно-адаптивної системи внутрішнього фінансового контролю передбачає розглядати таку ознаку контролю, як цілеспрямованість, з позиції суб’єктів контролю, оскільки без наявності певних суб’єктів контролю безпосереднє здійснення контрольно-ревізійного процесу є неможливим.

Для формування активно-адаптивної системи внутрішнього фінансового контролю важливою є ідентифікація її елементів.

Елементами активно-адаптивної системи внутрішнього контролю ми вважаємо суб’єкт контролю, об’єкт контролю, контрольні дії та інформацію. Обґрунтування цього висновку міститься у визначенні системи як філософського поняття. Під системою розуміємо відображення у свідомості суб’єкта властивостей об’єктів та їх відносин у вирішенні завдання дослідження. Виходячи з цього, система передбачає [2]:

- наявність об’єкта, в якості якого можуть розглядатись не лише речі, знаки, але і властивості та відносини окремих об’єктів;

- наявність суб’єкта (спостерігача), що впливає на об’єкт;

- наявність завдання, що відображає відношення суб’єкта до об’єкта і є критерієм, за яким відбувається відбір об’єктів;

- наявність зв’язку між об’єктом, суб’єктом та завданням, що виражається в наявності мови, за допомогою якої суб’єкт може відобразити всі властивості об’єкта при вирішенні завдання.

За допомогою системного аналізу уточнимо зміст активно-адаптивної системи внутрішнього фінансового контролю шляхом її розкладання на три складові: визначення об’єкта, суб’єкта та мови (або інформації).

Внутрішній контроль здійснюється безперервно. Окремі контрольні заходи проводяться в залежності від виникнення такої необхідності. Керівництво підприємства самостійно встановлює склад, терміни і періодичність процедур щодо контролю.

Основні принципи організації внутрішнього контролю – доцільність, економічність, конфіденційність.

У процесі здійснення працівниками контролю ставиться сім основних завдань: повнота обліку даних, точність обліку даних, законність господарських операцій, повнота записів, точність ведення записів, збереження бухгалтерських документів, захист активів.

Для більш достатнього уявлення щодо внутрішнього контролю розглянемо його три функції:

1. Контроль повноважень - це контроль, що забезпечує виконання лише тих операцій, які дійсно сприяють розвитку організації. Такий контроль повинен запобігати зловживанням і попереджувати проведення операцій, в яких відсутня доцільність. При цьому відслідковуються зміни та виправлення облікових записів на предмет обов’язкової наявності необхідних дозволів.

2. Контроль документального оформлення - контроль, що забезпечує відображення всіх дозволених операцій в облікових регістрах. Цей вид контролю створює умови, при яких операції правильно оформляють обліковими записами і не виправляються без відповідного дозволу.

3. Контроль збереження - контроль, що сприяє тому, щоб прийняте до обліку майно не могло бути неправильно використане [2].

Якщо оцінювати стан внутрішнього контролю на підприємствах України, то він незадовільний. Найчастіше мають місце такі порушення:

- зловживання службовим становищем (неоприбуткування і привласнення грошей; надлишкове списання грошей по касі; привласнення основних засобів, що обліковуються на балансі підприємства та ін.);

- невиконання або неякісне виконання службових обов’язків (формально підписують документи, не вникаючи в їх зміст, інвентаризація проводиться лише на папері, закупівлі проводяться не там, де вигідно підприємству, а там, де відповідальна за це посадова особа отримає особисту вигоду та ін.);

- неправильна оцінка операцій із заготівлі, виробництва чи реалізації з точки зору доцільності й економічності.

Основною причиною виникнення всіх проблем є те, що власники підприємств, не розуміючи сутності, мети і завдань внутрішнього контролю, не приділяють належної уваги побудові ефективної системи його здійснення.

Ці порушення повинні виявлятись на рівні внутрішнього контролю, а зараз вони виявляються на рівні державного контролю. Це зумовлено не тільки поганою організацією внутрішнього контролю на підприємствах, а і наявністю певних проблем на державному рівні, які створюють тенденції щодо зростання кількості та обсягів основних фінансових порушень.

Внутрішній фінансовий контроль може бути оцінений як ефективний за трьома критеріями, якщо спостережна рада і керівництво мають впевненість, що:

- операційні цілі є досягнутими;

- опубліковані фінансові звіти складені достовірно;

- виконуються нормативні акти і нормативи.

Однак остаточний висновок щодо ефективності системи контролю, як стверджують автори, є суб’єктивним судженням, що виникає з оцінки елементів внутрішнього контролю і їх ефективного функціонування. Тому ефективність окремих елементів також є критеріями для визначення ефективності системи контролю.

Критеріями оцінки ефективності внутрішнього фінансового контролю є результативність, дієвість та економічність.

Критерій результативності включає:

- виявлений обсяг коштів, використаних з порушенням законодавства;

- виявлений обсяг неефективно використаних коштів;

- виявлений обсяг коштів, використаних не за цільовим призначенням.

Критерій дієвості включає:

- кількість виконаних розпоряджень за результатами контролю;

- обсяг коштів, повернених до бюджету та на бюджетні рахунки організацій;

- збільшення доходної частини бюджету або економії його витратної частини;

- кількість рішень (наказів, розпоряджень, нормативних актів), прийнятих за результатами контролю;

- кількість кримінальних справ, відкритих за результатами контролю.

Критерій економічності включає:

- обсяг коштів, витрачених на проведення господарського контролю;

- обсяг коштів, витрачених суб’єктом контролю, що перевіряє, на підготовку матеріалів для перевіряючих;

- рівень економічності – відношення отриманого економічного ефекту від реалізації контрольних заходів до витрат на утримання органу контролю.

Зазначені критерії є взаємопов’язаною системою, при якій перший критерій доповнюється іншими двома, що показує, що він є основним, а інші можуть розглядатись як допоміжні.

Від критерію результативності невід’ємний, але не зовсім співпадає з ним критерій дієвості контролю, який відображає той позитивний вплив, який контроль спричиняє на зміст діяльності контролюючого органу, вміння контролюючого виправляти положення: забезпечити своєчасне та повне виконання підконтрольним об’єктом порад, рекомендацій, вказівок та пропозицій, а за необхідності досягти їх виконання, використовуючи надані законодавством повноваження.

Такі критерії ефективності контролю, як результативність, дієвість, економічність дозволяють судити про неї тільки в загальній формі. Конкретно оцінювати практичні результати контролю допомагає розробка та використання показників. Відповідно через систему критеріїв охоплюється й оцінюється цілісний розвиток системи контролю, а через систему показників оцінюється кількісний вираз ефективності.

Показники відіграють подвійну роль: з одного боку, свідчать про рівень роботи контролюючого органу, є основою оцінки його роботи, а з іншого – допомагають спрямувати роботу, виявляти та усувати відхилення, що виникають. Показники завжди повинні містити в собі оцінку роботи, яку проводить контрольний орган і систематизуються у методику контролю. Узагальнення методики визначення ефективності контролю, його окремих методів (зокрема, інвентаризації, ревізії) із виділенням переваг і недоліків представлено в роботі [8]. На підставі даних цієї роботи можна зробити висновок, що наведені методики визначення ефективності фінансового контролю містять різнохарактерні показники, які відображають той чи інший бік контрольної діяльності. Вказаний недолік не дозволяє провести повний аналіз ефективності контролю.