Хід роботи

Листя одного виду тополі відбирають в різних районах міста на висоті 1,5— 2 м (висота шару повітря, яке вдихає людина) по 10—25 штук, використовуючи секатор. Одночасно відбирають листя тополі з чистої зони (контроль). Листя складають у пакет з кальки і переносять в лабораторію, уникаючи струшування пилу.

І спосіб. У лабораторних умовах зважують шматочок вологої вати, загорнутий у кальку (m₁) на аналітичних терезах з точністю до ±0,0002 г. Листя дерев тополі ретельно витирають шматочком вати з обох боків, розгортаючи її пінцетом, і зважують разом з ватою повторно (m₂). Масу пилу m обчислюють як різницю між двома зважуваннями, тобто:

m = m₂ – m₁

Площу листка S обчислюють, вимірявши листкові пластинки уздовж (А) і впоперек (В) та помноживши результат на коефіцієнт К:

S = А*В*К

Коефіцієнт К коливається для різних видів тополь від 0,6 до 0,66.

Кількість пилу обчислюють за формулою:

, мг/см².

ІІ спосіб. Фільтрувальний папір зволожують водою до стікання. На нього кладуть листок верхнім боком, а поряд – нижнім і прикривають аркушем кальки або поліетиленовою плівкою. На фільтрі дістають відбиток, який оцінюють візуально за ступенем забрудненості (суцільна – 100 %, навпіл – 50% тощо).

ІІІ спосіб. Пил змивають з 30 – 50 листків пензликом у заздалегідь зважену випарювальну чашку; воду випарюють, чашку з пилом висушують у сушильній шафі за температури 105 ºС до сталої маси.

Дані щодо запиленості листя на різних ділянках міста (у відсотках від контролю) наносять на карту, подібні за забрудненістю ділянки з’єднують ізолініями і зафарбовують різними кольорами: червоним — зону найбільшого забруднення, оранжевим — меншого, жовтим — слабкого, зеленим — чисту зону.

Контрольні запитання

1. Чому запиленість сільськогосподарських культур поблизу місць відкритого видобутку корисних копалин зумовлює зниження їх урожайності?

2. Охарактеризуйте дві групи, на які поділяють пил за розміром часток.

3. Назвіть прямий та опосередкований вплив запиленості атмосферного повітря на рослин та тварин.

4. Листя яких видів і чому, на Вашу думку, затримуватиме більше пилу: липи, каштана, клена гостролистого?

Лабораторна робота №3 Визначення шумового забруднення території

Мета : ознайомиться з фізичними характеристиками шуму та приладами для визначення шумового забруднення території, навчитися визначати рівень шуму на вказаній відстані за формулами.

Обладнання та матеріали: шумомір, рулетка, записник, ручка.

Загальні відомості

Одним з найважливіших чинників забруднення довкілля є шум. Збільшення потужностей сучасного устаткування, машин, побутової техніки, розвиток усіх видів транспорту призвели до того, що людина на виробництві й у побуті постійно піддається впливу шуму великої інтенсивності. Шум шкідливо впливає на весь організм і, у першу чергу, на центральну нервову і серцево-судинну систему. Тривалий вплив інтенсивного шуму може призвести до погіршення слуху, а в окремих випадках до глухоти. Шум на виробництві несприятливо впливає на працюючого: послаблює увагу, прискорює стомлення, утруднює своєчасну реакцію на небезпеку. Все це може бути причиною нещасних випадків. Тому питання боротьби з шумом мають велике значення.

Шумом прийнято називати хаотично сполучення звуків різноманітної частоти й інтенсивності, що заважають нормальній трудовій діяльності й відпочинку людини. Шум за джерелом виникнення розподіляється на:

— механічний, що виникає внаслідок вібрації поверхонь машин й устаткування,

— аеродинамічний, що виникає при витіканні стиснутого повітря або газу,

— гідродинамічний – при витіканні рідини,

— електромагнітний, що виникає при коливанні електромеханічних пристроїв.

Шум, що поширюється в повітрі, називається повітряним, а в твердих тілах — структурним.

Шум як фізичне явище характеризується звуковим тиском, інтенсивністю звуку, частотою та іншими параметрами. Простір, в якому поширюються звукові хвилі, називається звуковим полем. У результаті коливань, утворюваних джерелом звуку, у повітрі виникає звуковий тиск, що накладається на атмосферний. Таким чином, як звук людина сприймає пружні коливання, що поширюються хвилеподібно у твердому, рідкому й газоподібному середовищах. Різницю між тиском у даній точці звукового поля й атмосферним прийнято вважати звуковим тиском.

Захист від шуму відповідно до ДСН 3.3.6..067-99 повинен здійснюватися розробкою шумобезпечної техніки, застосуванням засобів і методів колективного захисту, засобів індивідуального захисту, а також будівельно — акустичними методами.

Основні методи зниження шуму: усунення причин або ослаблення шуму в джерелі його виникнення, зниження шуму на шляхах його поширення, використання індивідуальних засобів захисту.

Ослаблення шуму в джерелі його виникнення — найбільш раціональний засіб боротьби з шумом.

Шум, що поширюється в повітрі, найбільш радикально може бути знижений влаштуванням на шляху його поширення звукоізолюючих перешкод у вигляді стін, перегородок, перекриттів, спеціальних звукоізолюючих кожухів, кабін і т.д.