Визначення загального вмісту феруму

В мірну колбу на 25 мл наливають 10 мл аналізованої води, в якій має міститися 1 – 10 мкг феруму, що відповідає концентрації 0,1 – 1,0 мг/л. Більш концентровані води заздалегідь розбавляють у мірній колбі, щоб вміст феруму у 10 мл не перевищував вказаних вище величин. Потім у колбу доливають 5 мл розчину сульфосаліцилової кислоти або сульфосаліцилату натрію, 5 мл розчину аміаку і перемішують.

У таких самих колбах готують шкалу стандартів наливаючи з мікро бюретки 0,1; 0,2; 0,4; 0,6; 0,8; 1,0 мл стандартного розчину, додають воду до 10 мл і ті самі реактиви, що й в аналізовану воду. Інтенсивність забарвлення розчину вимірюють на ФЕК із синім світлофільтром (=450 – 480 нм) у кюветах з товщиною світло поглинального шару 1 см через 10 хв після додавання реактивів. Молярний коефіцієнт світло поглинання дорівнює 5,510³.

Масову концентрацію загального вмісту феруму Х обчислюють за формулою:

,

де V – об’єм досліджуваної води, мл; а – кількість феруму в пробі, визначена за градуювальник графіком, мг.

Визначення феруму (ІІІ)

Усі визначення виконують так само як і у разі загального феруму, однак аналізований розчин заздалегідь нейтралізують за конго червоним, визначивши потрібну кількість лугу в окремій пробі стічної води, і в усі колби шкали стандартів для побудови градуювальної кривої замість аміаку вносять по 0,1 мл хлоридної кислоти. Забарвлення аналізованого розчину вимірюють на ФЕК через 10 хв після приготування, використовуючи зелений світлофільтр (=520 нм) і кювети з товщиною світло поглинального шару 1см. Молярний коефіцієнт світлопоглинання становить близько 1110³.

Концентрацію феруму (ІІІ) визначають за градуювальною кривою.

Вміст феруму (ІІ) можна визначити як різницю загального феруму і феруму (ІІІ).

Контрольні запитання

1. Яке значення в організмі рослин і тварин має ферум?

2. Назвіть живі істоти, які беруть участь у формуванні родовищ залізних руд. Чи відомо Вам родовище заліза в Україні, яке своєю появою зобов’язане мікроорганізмам?

3. В якому вигляді ферум міститься в природних водах?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 13

ВИЗНАЧЕННЯ АКТИВНОГО ХЛОРУ

Мета: навчитися визначати активний хлор у природних водах, робити відповідні розрахунки та висновки.

Обладнання та матеріали: конічна колба з притертою пробкою; штатив; бюретка; йодид калію КІ (кристалічний); ацетатна кислота СН₃СООН, 30%-й розчин; розчин тіосульфату натрію, С = 0,01 чи 0,005 моль/л; крохмаль, 0,5%-й розчин.

Загальні відомості

Хлор використовують для бактерицидної обробки води. Його доза залежить від вмісту бактерій, хоча хлор як сильний окисник окиснює численні органічні та неорганічні сполуки, що містяться у воді.

Хлор – надзвичайно токсична сполука, тому залишковий вміст в очищеній воді контролюють і він не має перевищувати в питній воді 0,5 мг/л. Хлор легко взаємодіє з численними органічними речовинами, зокрема гуміновими та фульвіновими кислотами і їх солями, фенолом, що містяться в природних водах, утворюючи надзвичайно отруйні діоксини. Тому в багатьох країнах відмовилися від хлору та його сполук для знезараження води для питних потреб, використовуючи для цього озон, УФ - випромінювання, радіаційні методи.

Хлор та його активні сполуки надходять у водойми і зі стічними водами виробництва хлору, пестицидів, підприємств органічного синтезу тощо.

Метод включає сумарне визначення Cl₂, ClO^--, HClO, NH₂Cl, NHCl₂, які використовуються чи утворюються в процесі хлорування питної води. При підкисленні аналізованої води і додавання йодиду калію всі ці сполуки виділяють йод, який відтитровують тіосульфатом натрію за наявністю крохмалю. Вміст «активного» хлору виражають у міліграмах на літр у перерахунку на хлор.

У стічній воді можуть міститися й інші окисники, що виділяють йод за наявності йодиду калію: хромати, нітрити, ферум (ІІІ), хлорати тощо.

Якщо аналізовану воду підкислюють ацетатною кислотою, за кімнатної температури хлорати не виділяють йод. У разі високої концентрації NO₂^-, [Fe(CN)₆]^3-, Cu²⁺, Fe³⁺ слід проводити титрування в ще менш кислому середовищі ацетатного буфера (рН = 4,5).