І рівень

1. Місто – визначення. Найстаріші міста світу.

тип поселення, сформований історично внаслідок скупчення людей, метою котрих було виконання робіт, не пов'язаних із землеробством; відзначається щільною житловою забудовою, наявністю промислових підприємств, закладів для надання послуг, культурних та адміністративних споруд, розгалуженої транспортної мережі, інфраструктури водного та енергетичного господарства.Перші згадки про міста відносяться до IV—III-го тисячоліття до нашої ери, найбільш відомі давні торгові, ремісничі центри: в Месопотамії — Ур, Урук, Вавилон; Єгипті — Мемфіс, Фіви; Індії — Мохенджо-Даро, Хараппа; Греції — Спарта, Афіни.

В ХІ — XII століттях найбільші міста Європи: Константинополь, Кордова, Київ, Венеція, Флоренція, Рим, Париж, Лондон, Кельн, Новгород.

Історичне значення міст, а особливо найстаріших міст та їх метрополій, є неоціненним для всіх основних епох людської історії, що підтверджують археологічні та писемні тогочасні свідчення. Ці міста налічували від кількох десятків тисяч до мільйона осіб, і були найбільшими для своєї епохи та визначальними для багатьох поколінь людської популяції. Всі ці міста мають більш-менш виражені ознаки та функції міста та його міської інфраструктури і соціально-побутові елементи притаманні міській культурі.

2. Передумови формування найраніших цивілізацій (держав, міст).

Цивіліза́ція — людська спільнота, яка впродовж певного періоду часу має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці, культурі, науці, технологіях, мистецтві тощо, спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).Цивілізація — такий щабель розвитку людства, коли власні соціальні зв'язки починають домінувати над природними, і коли суспільство починає розвиватися і функціонувати на своєму власному ґрунті.

Цивілізація виникла протягом пізнього неоліту, а також на різних стадіях епохи раннього металу в різних регіонах світу почали виявлятися симптоми розкладання первісного суспільства. Це були не одиничні швидкоплинні явища, а складні тривалі процеси, що зачіпали найрізноманітніші аспекти дійсності. У ряді випадків еволюція переривалася і немовби поверталася назад. Суть розкладання первісного суспільства й формування основних механізмів класоутворення полягає у тому, що общинно-родовий лад був підірваний поділом праці і його наслідком — розколом суспільства на класи. Якщо класичні первісні суспільства грунтуються на колективному характері єдиного нерозчленованого виробництва, то пізніше у цей виробничий процес повільно проникає поділ праці. Він підриває колективний характер виробництва й присвоєння, робить визначальним правилом присвоєння окремими особами і разом з тим породжує обмін продуктами виробництва між ними. Поступово товарне виробництво стає панівною формою. Таким чином, в основі класоутворення лежали процеси (обмін, майнова нерівність, експлуатація), зумовлені прогресом продуктивних сил і розвитком суспільного поділу праці. При цьому певну роль відігравали природно-кліматичні, демографічні, ритуально-релігійні, соціологічні, техніко-еко-номічні та інші чинники.