1. Характеристика водних перешкод, види переправ, способи форсування водних перешкод ротою та їх характеристика.

Механізована рота нерідко вимушена наступати на противника, який обороняється, з подоланням (форсуванням) водної перешкоди. Під водними перешкодами розуміються передусім річки, а також канали, водосховища та озера.

Ширина водної перешкоди – один з головних факторів, що характеризують її як перепону. Залежно від ширини, водні перешкоди можуть бути вузькими (до 100 м), середніми (100-250 м), широкими (250-600 м) та великими (більше 600 м).

Значення водної перешкоди як перепони визначається її шириною, глибиною, швидкістю течії, характером берегів, дна, долини, наявністю бродів і технічних споруд, обороною противника на водяній перешкоді, а також станом погоди, порою року і доби.

Глибина водної перешкоди для механізованої роти на БМП (БТР) особливого значення не має, але її необхідно враховувати разом з шириною і швидкістю течії при оцінці водної перешкоди як складову виникнення хвиль, які серйозно впливають на переправу через водну перешкоду на БМП (БТР) та на інших самохідних переправочно-десантних засобах. При цьому необхідно пам’ятати, що переправа через водні перешкоди можлива при висоті хвиль для БМП до 0,5 м, БТР – до 0,8 м і самохідних переправочно-десантних засобів – 1,1м.

Круті, обривчасті і одягнуті в бетон та граніт береги водних перешкод потребують проведення деяких робіт щодо підготовки спусків до води і виходу з води, які відповідно складають: для автомашин при спуску до води – 4-6: для БМП при спуску до води - 25, під час виходу з води - 15; для БТР під час спуску до води і під час виходу з води - 12; для танків - 15.

Характер берега і долини визначають можливість прихованих підходів і природних укрить для зосередження підрозділів, переправочних засобів для форсування, умов спостереження і ведення вогню зі свого берега.

Гідротехнічні споруди (гідростанції, дамби, шлюзи) дозволяють швидко змінити рівень води в річці і тим самим погіршують її форсування. Стан погоди, пора року і доби впливають на стан ріки.

Види переправ

На ділянці форсування можуть організовуватися переправи:

- десантні – на гусеничних плаваючих транспортерах (ГПТ);

- поромні – на поромно-мостових машинах (ПММ) чи гусенично-самохідних поромах (ГСП);

- переправи танків вбрід або під водою;

- мостові.

Механізовані підрозділи водні перешкоди долають, як правило, на БМП (БТР), танки – на поромах (ПММ, ГСП), вбрід чи під водою, артилерія та колісні машини – на ГПТ. Кількість і види переправ визначаються виходячи із наявності переправних засобів, характеру водної перешкоди та установленого порядку переправи батальйону (роти).

Способи форсування водних перешкод

Форсування – це подолання з боєм водної перешкоди, протилежний берег якої обороняється противником. При цьому в залежності від обстановки, противник, який веде оборону, може чинити опір не тільки з протилежного берега, але й при підході до водної перешкоди.

Переправа – це подолання водної перешкоди без бою. Вона здійснюється за відсутності противника, або під прикриттям своїх військ, що заволоділи плацдармом на протилежному березі.

Водні перешкоди механізована рота, як правило, форсує з ходу на БМП (БТР).

Рота форсує водну перешкоду у складі головних сил батальйону чи самостійно. Самостійно рота форсує водну перешкоду, діючи в головній похідній заставі чи в розвідці, а батальйон —у передовому, рейдовому загонах чи авангарді.

Танки долають водну перешкоду на поромах вбрід або під водою. Підготовка танків для переправи під водою проводиться під час висування до водної перешкоди і завершується в районі герметизації.

Під час переправи вбрід максимальна глибина броду залежить від швидкості течії і може коливатися в межах: для механізованих підрозділів, що долають річку в пішому строю – від 0,6 м до 1 м, для автомобілів – від 0,7 м до 0,9 м, для танків – від 1,2 м до 1,4 м.

Швидкість течії, глибина водяної перешкоди і характер берегів впливають на вибір місць переправи, можливість використання бродів і застосування різних переправочних засобів, а також на вибір місця переправи танків під водою.

Характер місцевості, що прилягає до водної перешкоди як на своєму березі, так і на березі, зайнятому противником, є одним із найважливіших факторів, що впливають на успіх форсування. Навіть вузькі водні перешкоди, але з широкими заболоченими долинами, потребують більшого обсягу інженерних робіт.

Наступ з форсуванням водної перешкоди має низку особливостей, які необхідно враховувати під час його організації і здійснення. Основними з них є:

• підвищена вразливість підрозділів під час форсування водної перешкоди в зв’язку з їхньою прив’язаністю до підготовлених в інженерному відношенні пунктів (переправою);

• запізнення танків в зв’язку з тим, що переправи для них організовуються після захоплення протилежного берега водної перешкоди;

• зниження ефективності вогню стрілецької зброї, особливо в період переправи механізованих підрозділів;

• зниження маневрених можливостей підрозділів під час їхньої переправи;

• складність підтримання взаємодії, управління і матеріального забезпечення.

Механізована рота форсує водну перешкоду як правило в складі головних сил роти, а діючи в ГПЗ чи у розвідувальному загоні – самостійно.

Водні перешкоди рота форсує, як правило, з ходу. Якщо форсування з ходу не вдалося або цього потребують умови обстановки, воно здійснюється з розгортанням головних сил батальйону біля водної перешкоди після додаткової підготовки в короткі строки.

Висновок: Форсування водної перешкоди вимагає ретельної підготовки та вжиття заходів щодо недопущення скупчення особового складу і техніки на переправах, а також суворого дотримання заходів безпеки. Тому командири підрозділів повинні постійно турбуватися про підтримку високої бойової готовності своїх підрозділів, їх високого наступального пориву, виховувати у особового складу стійкість, сміливість, вміння діяти в бою рішуче, наполегливо і ініціативно, досягати рішучого розгрому противника в будь-яких умовах обстановки, у тому числі і з форсуванням водної перешкоди.