Улаштування і утримання інженерних загороджень

Інженерні загородження - це штучні перешкоди, споруди та руйнування, які створюються переважно в районах бойових дій. Їх влаштовують з метою нанесення втрат противникові в живій силі і техніці, затримки його просування і сковування маневру. Загородження застосовують у всіх видах бою, але найширше в обороні - для прикриття опорних пунктів, районів оборони і проміжків між ними, вогневих позицій артилерії, пунктів управління і інших важливих об'єктів і напрямків.

Систему загороджень створюють при підготовці і в ході бою. Для підвищення ефективності загороджень більшу їх кількість встановлюють на напрямах дій противника, що виявилися в ході бою.

До улаштування загороджень окрім інженерних підрозділів залучають підрозділи родів військ.

Підрозділи родів військ за рішенням своїх командирів влаштовують невибухові і мінно-вибухові загородження для прикриття ними позицій і районів.

На інженерні підрозділи покладається встановлення мінно-вибухових загороджень перед переднім краєм і на основних напрямках в глибині.

Висновок: Правильне визначення потреби у си­лах, ефективна організація робіт, застосування техніки дасть мож­ливість виконати весь обсяг робіт щодо інженерного обладнання у відведений час.

3. Засоби та порядок маскування вогневих позицій

Інженерні заходи з маскування проводяться з метою прихованого дійсного розташування, складу і діяльності своїх підрозділів, фортифікаційних споруд, встановлених загороджень, переправ і інших об'єктів від всіх видів і засобів розвідки противника. Це досягається: використанням маскуючих властивостей місцевості, темного часу і інших умов обмеженої видимості; застосуванням димів і аерозолів, табельних і місцевих засобів маскування; маскувальним фарбуванням матеріальної частини; влаштуванням хибних районів, позицій і споруд; своєчасним виявленням і усуненням демаскуючих ознак; суворим дотриманням маскувальної дисципліни і виконанням інших заходів.

Способи виконання цих завдань залежать від можливостей розвідки противника по виявленню і розпізнаванню об'єктів, наявністі своїх сил і засобів.

Інженерні заходи з маскування при підготовці до бою

Інженерні заходи з маскування при підготовці бою поділються на заходи щодо приховування дійсних районів розташування підрозділів і об'єктів і заходів щодо імітації їх розташування.

Суть інженерних заходів щодо приховування позицій, районів оборони і об'єктів полягає в прагненні позбавити противника можливості їх виявити. Виконання цих заходів досягається використанням маскуючих властивостей місцевості, темного часу доби і інших умов обмеженої видимості при занятті і обладнанні позицій і районів; фарбуванням техніки; застосуванням масок і табельних і місцевих засобів; дотриманням маскувальної дисципліни.

Для зменшення приховування особового складу при діях на місцевості використовуються індивідуальні засоби маскування (маскувальні костюми, сітки), а також зрізана рослинність.

Заходи щодо приховування позицій, районів і об'єктів проводять з моменту їх зайняття і здійснюють безперервно. Ефективність і обсяг цих заходів багато в чому залежать від розташування позицій, районів і споруд на місцевості. Для механізованих підрозділів позиції для особового складу і споруди для вогневих засобів доцільно вибирати на узліссі, в гаях, чагарнику, на околиці населеного пункту, на плямистих ділянках місцевості і в інших місцях, що забезпечують кращі умови приховування техніки і споруд. Вибрані позиції і райони розташування підрозділів маскують під навколишній фон місцевості.

Командно-спостережні пункти по можливості розташовують в місцях з природними масками; при розташуванні їх на відкритій місцевості в першу чергу маскують під навколишній фон. Позиції механізованих підрозділів на відкритій місцевості можуть маскуватися під позиції, які не зайняті підрозділами.

Танкові підрозділи в обороні доцільно розміщувати в лісі, гаї, чагарнику, населених пунктах. Окопи, які відриваються на основних і запасних позиціях, маскуються під фон місцевості.

Позиції танкових підрозділів на відкритій місцевості зазвичай маскують табельними і місцевими засобами і одночасно відривають окопи для стрільців, ділянки траншей і інші споруди, характерні для механізованих підрозділів. Ці споруди можна влаштовувати неповного профілю.

Для маскування танків і самохідних артилерійських установок використовують комплекти табельних масок; за відсутності їх танки в окопах і укриттях приховують масками, виготовленими з місцевих матеріалів, плетнями, матами, гілками тощо, які встановлюються на каркас з жердин або дроту.

Окопи для артилерії і мінометів при стрільбі із закритих вогневих позицій, а також укриття для тягачів і іншої техніки обладнують в полях невидимості: у лощинах, за спорудами, в населених пунктах. При розташуванні окопів і укриттів на рівнинній місцевості їх маскують під плями голого грунту.

Окопи для гармат, що ведуть вогонь прямою наводкою, приховують від наземного спостереження вертикальними і похилими масками, які створюються з використанням табельних маскувальних комплектів і місцевих матеріалів.

Для маскування від засобів теплової розвідки бойової техніки (танків, САУ, БМП, БТР тощо) ведеться розробка матів, які поглинають і розсіюють тепло. Їх застосування разом з маскувальними комплектами дає позитивний результат.

Маскування мінних полів і дротяних загороджень забезпечують правильним вибором місць їх розташування відповідно до характеру місцевості. При встановленні мін у лунку дерн ретельно підрізають, акуратно відкочують, встановлюють міну, накривають її дерном і відновлюють трав'яну поверхню.

Для маскування системи вогню в обороні всі вогневі засоби і споруди розташовують відповідно до місцевості, максимально використовуючи природні маски. При розташуванні вогневих засобів на відкритій місцевості їх ретельно маскують табельними масками і місцевими матеріалами, а також обладнують запасні, тимчасові і хибні вогневі позиції.

Для спотворення зовнішнього вигляду об'єкту, злиття маски з фоном місцевості, надання макетам природнього вигляду, щоб затруднити розпізнавання об'єктів, широко застосовується маскувальне фарбування.

Основними видами маскувального фарбування є:

- захисне забарвлення, яке використовується при фарбуванні матеріальної частини, а також споруд, розташованих на одноколірному фоні;

- імітуюче забарвлення, яке відтворює на фарбованій поверхні кольоровий малюнок, властивий прилеглій місцевості або імітованому об'єкту;

- деформуюче забарвлення, що спотворює зовнішній вигляд об'єкту внаслідок злиття з фоном місцевості окремих плям забарвлення.

За досвідом, наприклад, трьохбарвне комуфлююче забарвлення (чорна, коричнева, зелена) бойової техніки дозволяє в 1,5-2 рази збільшити час, необхідний для виявлення об'єкту, і в 1,5 рази зменшити ймовірність його візуального виявлення в порівнянні з одноколірним фарбуванням.

Основними інженерними заходами щодо імітації розташування підрозділів є обладнання хибних позицій та районів розташування, імітація життєдіяльності, проведення дій, що відволікають увагу противника від дійсних об'єктів.

Для введення противника в оману щодо побудови оборони створюються хибні опорні пункти, райони оборони, вогневі позиції артилерії, які доцільно обладнувати одночасно з дійсними на ділянках, які не зайняті підрозділами.

Хибні опорні пункти зазвичай обладнують на висотах, узліссях та інших різко виражених ділянках місцевості.

На хибних позиціях влаштовують окопи і інші споруди, встановлюють макети техніки і маски, що імітують замасковану бойову техніку. До макетів і масок прокладають сліди руху бойової техніки.

У Росії, наприклад, в даний час знайшли широке застосування надувні макети танків, автомобілів, літаків, які виготовляються з матеріалу, який має майже такі ж відбивні характеристики в діапазонах радіолокації і інфрачервоного випромінювання, як і реальні зразки.

Заходи щодо маскування позицій, опорних пунктів і районів оборони будуть ефективними лише тоді, якщо особовий склад дотримується вимог маскувальної дисципліни. Необхідно уникати зайвих пересувань, не створювати звукових і світлових демаскуючих ознак, не порушувати природний вид місцевості в районах оборони і розташування, опорних пунктах і на інших об'єктах.

Райони розташування і зосередження підрозділів по можливості вибирати на місцевості, що має добрі захисні і маскуючі властивості. До таких районів відносяться лісові масиви, які чергуються з гаями, чагарниками, ярами, кар'єрними розробками, і невеликі населені пункти. Вони дозволяють з достатньою ефективністю приховати бойову техніку, транспортні автомобілі і невеликі за розмірами споруди під кронами дерев, в чагарнику, ярах або в будівлях населених пунктів від спостереження і фотографування з повітря.

Досвід військових навчань показує, що при спостереженні і фотографуванні районів розташування і зосередження підрозділів з повітря виявляється не стільки наявність техніки і споруд, скільки процес і наслідки зведення фортифікаційних споруд і порушення маскувальної дисципліни. Тому всі маскувальні заходи необхідно проводити з початком обладнання району оборони.

Висновок: Заходи з маскування повинні виконуватися безперервно на усіх етапах бойових дій, вдень і вночі, в будь-яку пору року, а засоби маскування - вирізнятися різноманіттям та природністю. Необхідною умовою маскування є дотримання маскувальної дисципліни та приховане виконання інженерних робіт.

Висновок до заняття: Інженерне обладнання проводять всі без винятку підрозділи родів військ, інженерні підрозділи виконують найбільш складні завдання, які потребують застосування інженерних машин, спеціальних конструкцій і обладнання.

Т Е М А № 26: Бойове застосування артилерійських (мінометних) підрозділів в основних видах бою.

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1. Бойовий статут Сухопутних військ. Ч. ІІ (батальйон, рота). – К.: Видавництво «Варта», 1998 р. Ст. 121-139, 166-178. 2. Бойовий статут артилерії Сухопутних Військ ч. ІІ ст. 3-17, 73-89, 116-135. 3. Г.Є. Передєльський “ Артилерійський дивізіон в бою“. М.: Воениздат, 1989. стор. 5-9, 1-3-121, 190-196. 4. Подгоовка офицеров запаса Сухопутных войск. Учебник под общей редакцией Ю.А. Науменко. - М.: Воениздат, 1989. – С. 220-252. 5. Тактика загальновійськових підрозділів: Навчальний посібник. К.: АЗСУ, 1998.– 490 с. 6. Навчальна організаційно-штатна структура і тактика дій підрозділів ЗС України: Навчальний посібник. Л.: ЛІСВ, 2008.– 117с.