2. Побудова оборони взводу. Інженерне обладнання опорного пункту.

Побудова оборони механізованого взводу включає:

- бойовий порядок взводу;

- опорний пункт взводу;

- систему вогню.

Побудова оборони повинна забезпечувати відбиття противника і знищення його танків і живої сили перед переднім краєм, на флангах і в глибині оборони.

Розкриємо складові частини побудови оборони взводу.

Бойовий порядок (схема 2 і 3)

Бойовий порядок взводу будується відповідно рішення командира взводу на ведення оборонного бою. В кожному конкретному випадку він залежить від поставленого завдання і умов місцевості, дій противника, складу взводу і інших факторів.

Бойовий порядок в будь-яких умовах обстановки повинен забезпечувати:

- стійкість і активність оборони, успішне ведення бою з застосуванням сучасних засобів ураження;

- ефективне застосування вогневих засобів взводу для ураження противника при розгортанні і переході в атаку (у вихідному положення для наступу), знищенні його танків і піхоти перед переднім краєм оборони і при вклиненні в опорний пункт;

- найменшу уразливість підрозділів від ядерної, ВТЗ, і вогню противника що наступає;

- маневр вогнем і підрозділами взводу;

- підтримування безперервної взаємодії та зручність управління підрозділами;

- максимальне використання вигідних захисних і маскуючих властивостей місцевості.

Бойовий порядок взводу в обороні може бути в одну або дві лінії.

Бойовий порядок в одну лінію – коли всі три відділення розташовані в одній траншеї в одну лінію. Такий бойовий порядок застосовується при обороні взводу на важкодоступній для противника місцевості, при обороні взводу в другому ешелоні роти, при недостачі сил і засобів, а також при обороні взводу на другорядному напрямку.

Бойовий порядок в дві лінії – це коли позиція одного із відділень взводу, з метою посилення стійкості оборони може обладнуватися в глибині опорного пункту (на другій лінії), в 100-200м за траншеєю.

Такий бойовий порядок застосовується при обороні взводу на напрямку зосередження основних зусиль роти, на місцевості доступній для дій танків і інших броньованих машин противника.

При загрозі атаки з флангу бойовий порядок може будуватися уступом вправо або вліво, а танкового взводу крім того – кутом назад, або кутом вперед.

Опорний пункт (схема 4 і 5)

Опорний пункт – ділянка місцевості обладнана в інженерному відношенні найбільш насичена вогневими засобами і пристосована до кругової оборони

В опорному пункті взвод з засобами посилення розташовується (розміщується) в бойовому порядку, створює систему вогню і обладнує його в інженерному відношенні, ретельно маскується і знаходиться в готовності до відбиття наступу противника, особливо його танків.

Опорний пункт механізованого взводу складається із позицій відділень, вогневих позицій БМП (БТР) і приданих вогневих засобів, а опорний пункт танкового взводу – із вогневих позицій танків і приданих засобів.

БМП і танки в опорному пункті вводу розташовуються по фронту і в глибину з інтервалом до 200м. Вогневі позиції для них вибираються з врахуванням умов місцевості з таким розрахунком щоб забезпечувалось спостереження за противником і ведення вогню на граничну діяльність прямою наводкою із гармат, кулеметів, ПТКР, взаємна вогнева підтримка та можливість вести зосереджений вогонь перед переднім краєм і на флангах опорного пункту, а також кругова оборона, приховане розташування вогневих засобів і маскування.

БТР займають вогневі позиції, як правило, в глибині опорного пункту, так щоб забезпечувалась можливість ведення вогню із кулеметів переважно в сторону флангів і в проміжки.

Придані механізованому взводу протитанкове і вогнеметне відділення можуть розташовуватися на позиціях механізованих відділень, а гранатометне відділення в проміжках між ними або на фланзі опорного пункту. Передбачається можливість маневру цих відділень в ході бою та найбільш небезпечний напрямок і для заняття кругової оборони.

В опорному пункті взводу і на його флангах можуть займати вогневі позиції протитанкові засоби і танки, які не підпорядковані командиру взводу. Командир взводу повинен знати завдання цих засобів і підтримувати з ними тісну взаємодію.

Ширина фронту і глибина опорного пункту взводу встановлюються відповідно до його бойових можливостей. Взвод обороняє опорний пункт до 400 м по фронту і до 300 м в глибину.

Глибина опорного пункту взводу створюється за рахунок розташування БМП (БТР) і засобів посилення в глибину, а також за рахунок створення запасних позицій для відділень і бойової техніки.

Проміжки між опорними пунктами взводів можуть бути до 300м, а між позиціями відділень до 50м, вони повинні знаходитись під безперервним спостереженням, прикриватися вогнем і загородженнями.

По всьому фронту опорного пункту механізованого взводу відривається суцільна траншея, яка з’єднує одиночні (парні) окопи для особового складу механізованих відділень, окопи для БМП, танків, ПТКР, інших вогневих засобів і укриття для особового складу. Від опорного пункту в глибину оборони відривається хід сполучення, який обладнується для ведення вогню. Траншея, окопи і хід сполучення повинні забезпечувати ведення флангового і перехресного вогню по противнику, який атакує, потайний маневр і розосередження вогневих засобів, а також введення противника в оману відносно побудови оборони взводу. Хід сполучення використовується для потайного маневру підрозділами, ведення вогню по противнику, що вклинився в оборону, евакуації поранених і подачі боєприпасів і продовольства. Для кругової оборони опорного пункту підготовлюються запасні вогневі позиції для БМП(БТР), танків, ПТКР, гранатометів переважно для ведення вогню в бік флангів і тилу.

КСП командира взводу знаходиться в глибині опорного пункту, в такому місті звідки забезпечується найкраще спостереження за противником, діями своїх підрозділів, сусідів і місцевістю, а також безперервне управління взводом. Як правило, КСП командира взводу обладнується в ході сполучення.

Система вогню (схема 4)

Система вогню в обороні – це організоване за єдиним планом поєднання вогню всіх видів зброї для ураження противника.

Вогонь в обороні є основним засобом знищення противника. По кількості вогневих засобів противник що наступає буде переважать мв(тв) що обороняється, тому кількісній перевазі наступаючого в одиницях зброї підрозділи що обороняються повинні протиставити якість вогню, що можливо у визначеній системі застосування зброї.

Система вогню в обороні полягає в умілому розміщенні і організованому застосуванні вогневих засобів, створення зон суцільного вогню всіх видів перед переднім краєм, на флангах і в глибині оборони для ураження в першу чергу танків і інших бойових машин, а також в швидкому зосередженні вогню на любому загрозливому напрямку або ділянці.

Основну системи вогню складає вогонь танків, БМП, протитанкових гранатометів і кулеметів. Система вогню будується з врахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї взводу і приданих йому вогневих засобів, у тісній їх взаємодії і в поєднанні з інженерними загородженнями і природними перешкодами. Вона повинна забезпечувати ураження противника, передусім його танків та інших броньованих машин, на підступах до оборони, перед переднім краєм, між сусідніми опорними пунктами і в глибині оборони, можливість ведення фронтального, флангового та перехресного вогню, а також кругову оборону опорного пункту.

Система вогню взводу в обороні включає:

- ділянки зосередженого вогню взводу, які підготовлені перед переднім краєм оборони;

- зони протитанкового вогню БМП (танків) і суцільного багатошарового вогню всіх інших вогневих засобів взводу перед переднім краєм, в проміжках, на флангах і в глибині оборони;

- підготовлений маневр вогнем БМП (танків) та інших вогневих засобів на напрямки, яким загрожують.

Дамо характеристику кожній складовій системи вогню взводу.

Зосереджений вогонь (ЗВ) – це вогонь стрілецької зброї, гранатометів, озброєння БМП ( БТР, танків) який ведеться одночасно декількома вогневими засобами або декількома підрозділами по одній цілі, або по частині (частці) бойового порядку противника.

Щільність вогню на дільниці ЗВ повинна бути в 1,5-2 рази вище, як звичайна щільність перед опорним пунктом. З щільністю вогню 10-12 куль за хвилину на один погонний метр фронту ділянка зосередженого вогню взводу може бути до 150 м, а відділення до 50м.

Зосереджений вогонь взводу підготовляється перед найбільш небезпечними скритими (прихованими) підступами, де противник може непомітно зосередитися і раптово перейти в атаку. Якщо перед фронтом оборони взводу є два скритих підступи, то взвод підготовляє ЗВ по двох ділянках, але вогонь буде вестися тільки по одній із них, з наступним перенесенням вогню на іншу ділянку, якщо цього потребує обстановка.

Зосереджений вогонь із автоматів і ручних кулеметів ведеться на дальність 400-600м, із кулеметів ПК і ПКТ до 1000м, із КПВТ до 2000м.

Для БМП ділянки зосередженого вогню призначаються окремо і можуть бути на віддаленні 2-3 км від переднього краю оборони. Ширина ділянки ЗВ може бути до 75 м (по 25м на гармату, для осколочної гранати).

Зосереджений вогонь танків, БМП (БТР) і стрілецької зброї ведеться прямою наводкою, крім того танки і БМП можуть вести зосереджений вогонь і напівпрямою наводкою.

Основою системи вогню є протитанковий вогонь. Ретельна підготовка (організація) протитанкового вогню – найважливіший обов’язок всіх командирів підрозділів. Протитанковий вогонь повинен забезпечити ураження танків і інших броньованих цілей противника на граничну дальність, як перед переднім краєм, так і на флангах.

Зона протитанкового вогню – це ділянка місцевості перед переднім краєм оборони, на флангах в проміжках між опорними пунктами взводів і в глибині опорного пункту взводу по якій завчасно підготовляється і ведеться вогонь із танків, ПТКР, БМП і інших засобів. Зона має дві межі: ближню і дальню.

Ближня межа визначається переднім краєм оборони, а дальня максимальною прицільною дальністю наявних протитанкових засобів з врахуванням умов місцевості перед переднім краєм і на флангах опорного пункту. Так, для танкового взводу вона буде визначатися дальністю стрільби із танкових гармат, а для механізованого взводу – дальністю пуска ПТКР.

В межах зони протитанкового вогню призначаються рубежі відкриття вогню протитанкових засобів. З виходом противника на ці рубежі відкривають вогонь установки ПТКР, танки, БМП.

Зона суцільного багатошарового вогню всіх видів зброї створюється для відбиття масованої атаки танків і піхоти противника. Вона являє собою ділянку місцевості, по якій завчасно або під час бою взвод підготовляє і веде суцільний багатошаровий вогонь із всіх наявних видів зброї перед переднім краєм опорного пункту, на флангах, в проміжках і в глибині опорного пункту, знищуючи при цьому вогнем протитанкових засобів – броньовані машини, а вогнем стрілецької зброї - піхоту противника.

Зона суцільного вогню має ближню і дальню межу. Ближня межа визначається переднім краєм, а дальня - глибиною ведення ефективного вогню із стрілецької зброї з урахуванням умов місцевості. Вогонь стрілецької зброї в межах цієї зони посилюється кулеметами, що встановлені на танках, БМП, (БТР), а вогонь протитанкових засобів – ручними протитанковими гранатометами і вогнеметами.

В кожному конкретному випадку глибина зони суцільного вогню буде визначатися умовами місцевості і дальністю ефективного вогню наявних вогневих засобів і може бути 400-800м. Всі мертві простори, які є, повинні уражатися вогнем артилерії і мінометів із закритих вогневих позицій, а загородження та підступи до них повинні добре проглядатися і прострілюватися вогнем всіх видів.

Для знищення противника, що може вийти у фланг і в тил опорного пункту взводу, завчасно, ще до початку ведення оборонного бою підготовляється маневр вогнем БМП (танків) та інших вогневих засобів в бік флангів і тилу. Для чого БМП (танкам) і іншим вогневим засобом призначаються запасні вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної із них для ведення вогню в бік флангів і тилу.

Всі вогневі засоби взводу повинні бути готовими до широкого маневру, веденню вогню вночі і в інших умовах обмеженої видимості.

Готовність системи вогню визначається заняттям БМП (БТР), танками, гарматами та іншими вогневими засобами вогневих позицій, підготовною даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.

Під час організації системи вогню механізованому (танковому) взводу вказується смуга вогню, додатковий сектор обстрілу і одна-дві ділянки зосередженого вогню. Смуга вогню визначається межами справа і зліва. Кожна межа вказується двома точками (орієнтирами). Смуга вогню взводу повинна бути більш широкою, як фронт опорного пункту, і перехрещуватися зі смугами вогню сусідніх взводів, для того щоб вся місцевість перед переднім краєм прикривалася вогнем.

БМП (БТР), танкам, гарматам, ПТКР, гранатометам, вогнеметам і кулеметам призначається основні і запасні (для чергових вогневих засобів і тимчасові) вогневі позиції, вказується основний і додатковий сектор обстрілу з кожної позиції на дальність дійсного вогню. Вогонь протитанкових гранатометів підготовляється у смузі вогню своїх відділень.