Наступ в горах.

На дії підрозділів в горах в наступі, як і в обороні, чинять вплив:

• обмежена кількість доріг та складність пересування поза ними;

• велика кількість мертвих просторів та прихованих підступів;

• можливість утворення гірських обвалів, завалів, снігових лавин;

• складність проведення інженерних робіт та застосування мінних тралів;

• тривалість застою отруйних речовин в ущелинах та глибоких долинах;

• екрануюча дія гір на роботу радіо- та радіолокаційних станцій та засобів звукової розвідки;

• підвищені витрати пального під час пересування техніки та зниження потужності двигунів на великих висотах.

В цей же час такі властивості рельєфу і місцевості сприяють широкому застосуванню охоплень і обходів для захованого виходу на фланги підрозділів противника і в тил з метою захоплення командних висот, перевалів та інших важливих об’єктів, а також просуватися невеликим підрозділам (групам) в тил в місцях, де противник менш всього їх очікує.

Наступ в горах ведеться звичайно на схилах висот, вздовж хребтів, долин і доріг, а також по інших доступних напрямках з широким застосуванням обходячих загонів. Обхід та охоплення противника в поєднанні з наступом з фронту є найбільш ефективними діями підрозділів в горах.

Для дій у високогірних районах підрозділи забезпечуються гірським спорядженням.

У горах на важкодоступних ділянках місцевості механізований взвод може діяти самостійно, у відриві від роти, а відділення, як правило, – у складі взводу. Відділення звичайно діє у пішому порядку.

Танковий підрозділ (танк) наступає, як правило, на танкодоступній місцевості, і атакує противника в цепу механізованого підрозділу або за цепом по доступних напрямках. Важкодоступні ділянки він (танк) долає після захоплення їх механізованим підрозділом, дії якого він підтримує своїм вогнем.

Послідовність і зміст роботи командира взводу по організації наступу в горах такі ж самі, як і при його організації в звичайних умовах. Однак, при оцінці обстановки він повинен додатково визначити:

• ретельно вивчити систему вогню противника на всіх ярусах, звертаючи увагу на вогневі засоби, які ведуть фланговий вогонь;

• вести спостереження і бути готовим до знищення засад противника;

• вибрати приховані підступи для наступу і напрямок для маневру відділень (танків);

• визначити, якими вогневими засобами і звідки вигідно уражати противника;

• встановити місця можливих завалів, обвалів, каменепадів, зсувів, наявність та характер природних перешкод та порядок їх подолання, а також врахувати різкі добові коливання температури.

У ході наступу посилюється спостереження, особливу увагу звертають на своєчасне подавлення вогневих засобів противника, який веде фланговий вогонь, на виявлення та знищення засад, а також на використання кулеметів та снайперів.

При підготовці до наступу в горах колесна та гусенична техніка забезпечуються засобами підвищення проходимості та гірськими гальмівними колодками. БМП (БТР), щоб не розморожувати двигуни, заправляються низькозамерзаючою рідиною.

Підрозділам, які діють у відриві від головних сил, видається збільшена кількість боєприпасів, ручних та димових гранат, сигнальних засобів, сухих пайків, а також гірського спорядження. При діях в маловодних гірських районах створюються додаткові запаси води.

Командир взводу повинен своєчасно прийняти міри щодо попередження сонячних ударів та опіків, шкідливої дії на очі сліпучого світла, обмороження і виникнення гірської хвороби.

Під час атаки висоти з багатоярусним розташуванням противника його вогневі засоби та вогнева сила подавляються одночасно на всіх ярусах і на зворотних схилах висоти вогнем артилерії та стрілецької зброї. Найбільш щільний вогонь зосереджується по цілях, які розташовані на нижньому ярусі. Під час атаки першого ярусу частина вогневих засобів взводу (відділень) веде вогонь по противнику на інших ярусах, і по його вогневих засобах, які ведуть фланговий вогонь. БМП (БТР) і танки переміщаються по доступній для них місцевості і підтримують дії взводу (відділень) своїм вогнем.

Способи атаки взводу залежать від рельєфу місцевості. На її важкодоступних ділянках він може діяти самостійно, як правило, в пішому порядку. Ручні гранати під час атаки знизу вверх необхідно кидати точно в траншею, або перекидати через неї, а при атаці зверху вниз – в траншею або недокидати до неї з таким розрахунком, щоб граната встигла до вибуху (розриву) скотитися в траншею (окоп) противника.

Для знищення противника відділення охоплюють або обходять його, широко використовуючи мертві простори, проміжки в бойових порядках, дими, а іноді і важкодоступні ділянки, з тим, щоб атакувати зверху вниз.

Взвод (відділення) при зустрічі важкопроходимих перешкод для танків (БМП, БТР) оволодівають цими перешкодами і забезпечують просування техніки.

При подоланні крутих підйомів перед черговим квитком, якщо дозволяє обстановка, доцільно робити короткі зупинки для перепочинку особового складу. Для цього використовуються складки рельєфу та укриття.

Під час наступу по вузькій гірській долині для виключення раптового нападу встановлюється спостереження на фланзі, особлива увага звертається на своєчасне подавлення вогневих засобів противника, які ведуть фланговий вогонь, на виявлення та знищення засад, а також на використання кулеметів і снайперів.

В ході наступу необхідно примушувати противника контратаку проводити знизу вверх по схилах висоти, навмисно втягнути його у вогневий мішок і вогнем з місця знищити. Якщо противник контратакує зверху вниз, тоді для відбиття атаки необхідно закріпитися на вигідному рубежі і вогнем всіх засобів нанести йому ураження.

Рішучу роль в розгромі противника, який обороняється в долині (ущелині), відіграє маневр з метою виходу на фланг або в тил його опорних пунктів.

В горах найбільш характерною є боротьба за панівні висоти. Одним з найважливіших завдань при наступі в горах є оволодіння перевалом, який звичайно є основою всієї оборони в даному районі.