4. Ведення наступального бою.

Наступ з положення безпосереднього зіткнення з противником взвод починає після проведення вогневої підготовки атаки, під час якої він вогнем своєї зброї знищує виявлені вогневі засоби, а також живу силу противника. Командир взводу управляє вогнем підлег­лих, веде спостереження за цілями, які підлягають зни­щенню і подавленню в ході вогневої підготовки атаки на напрямку наступу взводу, і про результати спостере­ження доповідає командиру роти.

В установлений час за командою (сигналом) стар­шого командира танковий взвод, який займає вихідну (вичікувальну) позицію, починає висування до рубежу переходу в атаку. За танками починають рух і розта­шовані з ними бойові машини піхоти (бронетранспорте­ри) механізованих взводів. З підходом до рубежу пере­ходу в атаку танковий взвод розгортається в бойову лі­нію і з максимально допустимою швидкістю продовжує рух, знищуючи противника з ходу. Бойові машини пі­хоти (бронетранспортери) виходять до своїх відділень.

З підходом танків до вихідного положення для наступу командир механізованого взводу під час атаки в пішому порядку командує: “Приготуватися до атаки”, — і потім: “Позначити проходи для танків”.

Після проходження танками вихідного положення командир механізованого взводу подає команду: “Взвод, в атаку — ВПЕРЕД”, за якою особовий склад вистри­бує з траншеї (окопу) і прискореним кроком або бігом слідом за танками атакує противника, рухаючись в на­прямку проходів у загородженнях. Бойові машини піхоти (бронетранспортери), рухаючись за своїми відді­леннями (бойові машини піхоти із стабілізованим озб­роєнням—безпосередньо в цепу взводу), вогнем під­тримують атаку танків і особового складу.

Під час атаки на бойових машинах піхоти (броне­транспортерах) посадка в них особового складу механі­зованого взводу здійснюється під час вогневої підготов­ки атаки у вихідному положенні для наступу. Бойові ма­шини піхоти (бронетранспортери) за командою (сигна­лом) командира взводу потай підходять до своїх відді­лень, використовуючи складки місцевості і роблять зу­пинку. Особовий склад за командами командира: “Взвод — до машини”, “На місця” швидко робить по­садку в машини і приготовляється до ведення бою з ходу, а з переходом в атаку відкриває вогонь.

З переходом підрозділів в атаку командири взводів уточнюють положення противника, а при необхідності — бойові завдання відділенням (танкам) і порядок подо­лання загороджень.

Гранатометний і протитанковий взводи в ході вогне­вої підготовки атаки і з початком атаки вогнем із вог­невих позицій, що займають, знищують живу силу та вогневі засоби на передньому краю оборони противника.

Подолання загороджень перед переднім краєм оборони противника здійснюється під прикриттям вогню артилерії, бойових вертольотів, гранатометного і про­титанкового взводів, а також при взаємній підтримці вогню танків, бойових машин піхоти (бронетранспорте­рів) і стрілецької зброї.

Танки і бойові машини піхоти, які оснащені мінними тралами, долають мінне поле противника в бойовому порядку по своїх напрямках, а ті, що не мають тралів, і бронетранспортери — встановленим порядком по про­робленому проходу.

При цьому особовий склад механізованого, гранатометного і протитанкового взводів, який атакує против­ника в пішому порядку, долає мінне поле слідом за танками по їхніх коліях або по проробленому проходу. З підходом особового складу до загороджень за коман­дою командира “Взвод, в напрямку такого-то предмета, в колону по два (по три), напрямне — перше відділення, в прохід, бігом — РУШ” або “Взвод, за мною, в колону по два (потри), в прохід, бігом—РУШ» відділення у встановленому порядку на ходу займають місця в ко­лоні взводу. Бойові машини піхоти (бронетранспортери) в цей час вогнем з коротких зупинок знищують вогневі засоби противника, які перешкоджають танкам і особо­вому складу долати загородження. Вони долають заго­родження за колоною взводу. Якщо взвод оснащений бойовими машинами піхоти зі стабілізованим озброєн­ням, то вони можуть долати загородження в колоні без­посередньо за танком. Особовий склад взводу в цьому випадку долає загородження слідом за бойовими маши­нами піхоти. Мінне поле, раптово встановлене засобами дистанційного мінування на напрямку висування (ата­ки) взводу, долається по проходу, як правило, у взвод­ній колоні. Бойові машини піхоти (бронетранспортери) і танки без тралів, які знаходилися в бойовій лінії і які опинилися на замінованій місцевості, рухаються до про­робленого проходу по виходах, які розміновуються осо­бовим складом відділення (екіпажами танків) з вико­ристанням табельних возимих комплектів розмінування та іншими способами.

Танковий взвод, подолавши загородження, стрім­ко атакує противника, знищуючи вогнем з ходу в пер­шу чергу його протитанкові засоби.

Після подолання загороджень механізований взвод, який атакує в пішому порядку, за командою командира: “Взвод, в напрямку такого-то предмета — до бою, ВПЕ­РЕД” або “Взвод, за мною—до бою, ВПЕРЕД” бігом у встановленому порядку розгортається в цеп, від­криває вогонь зі своєї зброї і стрімко атакує противни­ка. Наблизившись до траншеї противника на 25-40 м, за командою командира: “Взвод, гранатами — ВОГОНЬ” особовий склад закидає противника гранатами і в точ­но встановлений час (“Ч”) з криком “ура” слідом за танками вривається на передній край оборони, знищує противника вогнем впритул і безупинно продовжує ата­ку в указаному напрямку.

Бойові машини піхоти (бронетранспортери), подолав­ши загородження по проходах, доганяють свої підроз­діли, вогнем своєї зброї підтримують їх атаку, діючи за цепом своїх підрозділів. Бойові машини піхоти зі стабі­лізованим озброєнням, вийшовши слідом за танком із проходу, розгортаються в бойову лінію і вогнем прикри­вають рух по проходу та розгортання в цеп особового складу взводу.

Механізований взвод під час атаки на бойових маши­нах піхоти (бронетранспортерах), подолавши мінне по­ле, слідом за танками у точно встановлений час (“Ч”) стрімко вривається на передній край оборони против­ника, знищує його вогневі засоби, в першу чергу проти­танкові, і, використовуючи результати вогневого ура­ження, швидко і безупинно наступає в глибину.

У тому випадку, коли перед механізованим взводом танки не діють, взвод атакує противника слідом за роз­ривами снарядів своєї артилерії.

Безпечне віддалення від розривів снарядів своєї артилерії складає: для танка — 200 м; для бойової ма­шини піхоти (бронетранспортера) —300 м; для особово­го складу, який атакує противника в пішому порядку, — 400 м.

Придані взводу вогнеметники, наступаючи в бойових порядках взводу, знищують противника в траншеях, ходах сполучення та інших фортифікаційних спору­дженнях.

Гранатометний взвод після ураження цілей або з під­ходом механізованих підрозділів до рубежу безпечного віддалення від розривів гранат за командою (сигналом) командира батальйону або самостійно переносить вогонь в глибину по цілях, що ожили, або заново виявлених цілях. У ході наступу вогневі позиції гранатометного взводу повинні бути не далі 300 м від бойових порядків рот першого ешелону. Взвод з гранатометами, які вста­новлені на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах), діє, як правило, в бойових порядках механізованих підрозділів.

Протитанковий взвод (протитанкове відділення ро­ти), діючи в бойових порядках механізованих підрозді­лів або в проміжках між ними, з вогневих позицій, які займає послідовно, за командою (сигналом) коман­дира батальйону (роти) або самостійно знищує танки та інші броньовані машини противника, які перешко­джають просуванню танків та механізованих взводів.

Під час ведення вогню із землі обслугою гранатометного та протитанкового взводів їх бойові машини піхоти (бронетранспортери) займають укриття поряд або позаду обслуги на віддаленні до 100 м і своїм вогнем при­кривають їхні вогневі позиції і підтримують атаку ме­ханізованих підрозділів. Автомобілі цих взводів, вико­ристовуючи складки місцевості та інші укриття, розта­шовуються на віддаленні до 400 м від вогневих позицій взводів (обслуги).

Переміщення гранатометного та протитанкового взводів здійснюється взводом або відділенням для того, щоб забезпечувалась безперервна підтримка механізо­ваних підрозділів.

Під час дій особового складу в пішому порядку коман­дир механізованого взводу спішується і просувається за цепом взводу на віддалені до 50 м в такому місці, звідки зручніше спостерігати за діями взводу та управляти ним. Управління вогнем та рухом бойових машин піхоти (бронетранспортерів) командир взводу здійснює через свого заступника.

Командири гранатометного та протитанкового взво­дів знаходяться в бойовому порядку взводу, а якщо взвод по відділеннях придається механізованим ротам — при одному з відділень.

Бій в глибині оборони противника характеризу­ється нерівномірністю просування підрозділів та розви­вається у складній та швидкозмінній обстановці. Успіш­не просування хоча б одного відділення (танка) або су­сідів командир взводу негайно використовує для роз­витку успіху.

При відставанні сусідів взвод, не припиняючи ата­ки, частиною вогневих засобів подавляє цілі, які зава­жають просуванню сусідів. Найкраща допомога сусі­дам — просування взводу вперед.

Опорний пункт, в якому противник чинить опір, взвод обходить та атакує його у фланг або в тил.

Для маневру використовуються складки міс­цевості, проміжки в бойових порядках та відкриті флан­ги противника, з метою маскування можуть застосову­ватися аерозолі (дими).

При неможливості обійти опорний пункт противника командир взводу зосереджує вогонь взводу, приданих засобів і викликає вогонь взаємодіючих підрозділів по цілях, які перешкоджають просуванню, висуває відді­лення (танки) на вигідний для переходу в атаку рубіж і одночасно вживає заходів для пророблювання проходу в загородженнях. Взвод, використовуючи результати вогневого ураження противника, атакою з фронту за­вершує його знищення та продовжує рух вперед.

По мірі послаблення опору противника механізова­ний взвод, що наступає в пішому порядку, за командою (сигналом) старшого командира робить посадку в ма­шини або десантом на танки. Для цього бойові машини піхоти (бронетранспортери) за командою командира взводу доганяють свої відділення, сповільнюють рух або роблять коротку зупинку (танки, виділені для дій з де­сантом, роблять зупинку). Особовий склад за командою командирів відділень “До машини” бігом рухається до своїх бойових машин піхоти (бронетранспортерів, тан­ків), ставить зброю на запобіжник, потім за командою “На місця” швидко робить посадку та приготовляється для ведення вогню з ходу. Навідники-оператори бойо­вих машин піхоти (навідники кулеметів бронетранспор­терів, навідники гармат танків) під час посадки особового складу спостерігають за противником і знищують виявлені цілі. Діючи на бойових машинах піхоти (броне­транспортерах, десантом на танках), взвод продовжує виконувати завдання. Командир механізованого взводу, який діє десантом на танках, зобов'язаний розподілити відділення та придані вогневі засоби по танках, вказати підлеглим командирам завдання, уточнити сигнали на посадку, спішування та способи цілевказання.

Діючи десантом на танках, взвод своїм вогнем зни­щує протитанкові засоби ближньої дії. Для знищення противника, який перешкоджає просуванню танків, а та­кож для надання їм допомоги в подоланні загороджень і перешкод особовий склад може спішуватися. При пер­шій можливості взвод знову робить посадку десантом на танки і продовжує рух вперед.

Виявивши засоби ядерного, хімічного нападу, системи високоточної зброї, взвод, уміло використовую­чи приховані підступи, стрімко виходить до них, рішу­чою атакою знищує живу силу противника і виводить з ладу установки (гармати, міномети). Загородження, перешкоди, які зустрілися в глибині оборони противника, взвод обходить або долає по про­робленому проходу. Зони зараження взвод, як правило, долає на бойо­вих машинах (бронетранспортерах, автомобілях) з ви­користанням засобів індивідуального захисту або об­ходить їх по напрямку, вказаному командиром роти.

На важко доступних ділянках місцевості механізова­ний взвод під час наступу в пішому порядку випереджає танки та наступає під прикриттям їхнього вогню та вог­ню бойових машин піхоти (бронетранспортерів). По мірі подолання цих ділянок танки знову виходять впе­ред, а взвод продовжує наступати за ними.

Противника, який контратакує, взвод знищує у взаємодії з іншими підрозділами стрімкою атакою з хо­ду або за вказівкою командира роти спочатку уражає противника вогнем з вигідного рубежу, при цьому танки та бойові машини піхоти (бронетранспор­тери) займають вогневі позиції за найближчими укрит­тями, а особовий склад механізованого взводу спішуєть­ся та займає вигідні позиції, як правило, попереду них. Потім взвод атакою завершує знищення противника.

Способи відбиття контратаки противника (варіант)

Взвод, який не зазнав контратаки, прискорює своє просування з метою виходу у фланг та в тил противни­ку, що контратакує.

Виявивши відхід противника, командир взводу негайно організовує переслідування та доповідає про це командиру роти.

Під час переслідування взвод, уміло використовуючи складки місцевості та інші маскуючі властивості, вихо­дить на шляхи відходу противника, сковує його дії та рішучою атакою наносить йому ураження.

У випадку, коли неможливо вийти на шляхи відходу противника, взвішучими діями вклинюється в бойо­ві порядки підрозділів прикриття, у взаємодії із сусіда­ми знищує їх та проривається до основних сил против­ника, який відходить.

Механізований взвод переслідує противника, як пра­вило, на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) або десантом на танках.

Під час закріплення захопленого рубежу (об'єкта) командир взводу діє згідно з положеннями, викладени­ми у розділі “Оборона”. У взводі в короткі терміни організовується система вогню та виконуються інші за­ходи щодо підготовки до відбиття контратаки противни­ка. Особлива увага приділяється організації протитан­кової оборони.

Механізований (танковий) взвод, який складає резерв батальйону, використовуючи маскуючі властивості місцевості, пересувається за ротами першого еше­лону, на віддаленні 1,5—2 км в готовності до розвитку наступу, знищення противника, який залишився в тилу підрозділів, що наступають, або до виконання інших завдань.

Одержавши завдання, командир механізованого (тан­кового) взводу на ходу ставить завдання відділенням (танкам). При цьому він вказує на місцевості положен­ня противника і місця розташування його вогневих за­собів, рубіж вводу в бій, об'єкт атаки та напрямок продовження наступу. Взвод під час підходу до вказано­го рубежу розгортається в бойовий порядок і стрімко атакує противника.

Під час наступу з ходу механізований (танковий) взвод в період вогневої підготовки атаки висувається до рубежу переходу в атаку в колоні роти. Гранатометний і протитанковий взводи можуть заздалегідь висунутися на вогневу позицію для підтримки атаки механізованих і танкових підрозділів в порядку, вказаному команди­ром батальйону.

Якщо командиром роти призначений пункт розгор­тання у взводні колони, то взводи після його прохо­дження самостійно з максимально допустимою швид­кістю виходять на свої напрямки. З підходом до рубежу переходу в атаку взводи за командою командира роти розгортаються у бойовий порядок і, знищуючи против­ника вогнем з ходу, продовжують рух до переднього краю оборони противника. При цьому механізований взвод діє слідом за танками і знищує вогневі засоби противника, в першу чергу протитанкові, не даючи про­тивнику можливості відсікти себе від танків.

Механізований взвод на автомобілях і танки з вихо­дом на рубіж посадки десантом на танки зупиняються, особовий склад висаджується із автомобілів і згідно з проведеним розрахунком, додержуючись заходів безпе­ки, робить посадку десантом на танки. Танки з десан­том продовжують висування до рубежу переходу в атаку, а автомобілі висуваються в установлені місця збору.

Під час атаки в пішому порядку командир механізо­ваного взводу з підходом до встановленого рубежу спі­шування подає, а командири відділень дублюють коман­ду “Взвод (відділення), приготуватися до спішування”. За цією командою бойові машини піхоти (бронетранс­портери) доганяють танки, особовий склад ставить зброю на запобіжник, виймає її із бійниць і підготов­ляється до спішування.

З виходом взводу на рубіж спішування за командою командира взводу “Взвод — до машин” механіки-водії (водії) бойових машин піхоти (бронетранспортерів), а під час висування взводу десантом на танках і механіки-водії танків зменшують швидкість руху машин або, використовуючи укриття, які є, роблять коротку зупин­ку. Відділення за командою своїх командирів “До ма­шини” швидко спішуються, а за командою “Відділення, на такий-то предмет — до бою, ВПЕРЕД”, розгорта­ються в цеп та, ведучи інтенсивний вогонь на ходу, при­скореним кроком або бігом продовжують рух до перед­нього краю.

Атаку переднього краю оборони противника і розви­ток наступу в глибині взвод здійснює в такому ж порядку, як і під час наступу з положення безпосеред­нього зіткнення з ним.

Висновок: В умовах ведення сучасного наступального бою виключне значення мають прояви командирами широкої ініціативи і творчості у виборі способів розгрому противника, уміння здійснювати гнучкі та сміливі маневри, надійне вогневе ураження, чітку взаємодію сил та засобів, постійно підтримувати високу рішучість у досягненні перемоги над противником.

Висновок до заняття: Способи ведення наступального бою в сучасних умовах інтенсивно вдосконалюються. Тому зараз, як ніколи раніше, від командирів та штабів необхідний постійний пошук нових, більш ефективних способів розгрому противника, його вогневого ураження, побудова бойового порядку, визначення бойових завдань підрозділам, методів організації взаємодії, управління та всебічного забезпечення підрозділів та частин. Велике значення надається умінню організовувати та вести наступ в різноманітних умовах обстановки.

Т Е М А № 22: Механізований взвод в наступі.

Заняття 2:

Наступ взводу в особливих умовах.

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1. Бойовий статут Сухопутних військ. Ч. ІІІ (взвод, відділення, танк). Розділ 3. Наступ. – К.: Варта, 1995. – С. 115-120, 16-17. 2. Общая тактика. Часть первая. Отделение (танк) и взвод. Учебник под общей редакцией П.Н. Лащенко. - М.: Воениздат, 1976. – С. 31 – 45. 3. Мотострелковый (танковый) взвод в бою/ Андрусенко И.М., Дуков Р.Г., Фомин Ю.Р. – М.: Воениздат, 1989. – С. 195-202. 4. Похнатюк С.В., Мінтюков Д.В., Дзюбенко Ю.А. Робота командира взводу (відділення) з організації бою: Навчальний посібник. Л.: ЛІСВ, 2008.– с.53-58. 5. Рекомендації щодо підготовки та ведення дій механізованими і танковими підрозділами у ході припинення конфлікту, роззброєння та ліквідації незаконних збройних формувань.- К.:ГУБП СВ ЗСУ, 2002.- С. 25-38. 6. Єфімов Г.В., Дзюбенко Ю.А., Яковлев М.Ю. Дії механізованих (танкових) підрозділів під час боротьби з незаконними збройними формуваннями і диверсійно-розвідувальними групами: Навчальний посібник. – Львів: ЛІСВ, 2008. – С. 44-49, 66-71.

У сучасних умовах наступ може вестися у різноманітних фізико-географічних умовах, у будь-яку пору року, вдень і вночі. Суттєвий вплив на характер наступу створюють природні умови різномантних географічних районів – гірських, пустельних, північних тощо. Хоча загальні принципи оганізації і веденя наступального бою зберігають своє значення, тим не менше під впливом специфічних природно-кліматичних факторів у діях військ виникає немало особливостей.

В зв’язку з подальшим ускладненням сучасного наступального бою, виняткового значення набувають прояви командирами і штабами широкої ініціативи і творчості у виборі способів розгрому противника, уміння організовувати безперервну розвідку, надійне вогневе ураження противника, чітку взаємодію всіх сил та засобів, гнучкий та сміливий маневр, ефективний захист своїх військ від ядерної та високоточної зброї, здатності та уміння вести бойові дії на будь-якій місцевості, в будь-яку погоду, час доби та пору року, постійно підтримувати високий бойовий настрій особового складу, його рішучість у досягненні перемоги над ворогом.

Порядок організації і ведення наступу взводом в особливих умовах ми розглянемо на цьому занятті.