Порядок дій заслону

6-12 чол.

Напрямок блокування заслоном може займатися з ходу або із висуванням із вихідного району на відстані до 2 км як на техніці, так і в пішому порядку.

З метою досягнення раптовості підрозділи потай одночасно з декількох напрямків стрімко висуваються на бойовій техніці у визначений район, виходять на рубіж блокування приховано, з дотриманням заходів маскування та займають намічені позиції і належно перекривають усі шляхи відходу із блокованого району. На важкодоступній для бойової техніки місцевості вони можуть висаджуватися вертольотами як тактичний повітряний десант.

Із зайняттям підрозділами вказаних рубежів здійснюється фортифікаційне обладнання позицій та система вогню, як при обороні у звичайних умовах. На позиціях можуть відриватися одиночні і парні окопи, на ділянках, які не проглядаються, встановлюються сигнальні міни.

Бойова техніка зосереджується в зазначеному районі в готовності висування до своїх підрозділів, підтримці їх вогнем або залишається у вихідному районі.

З метою досягнення раптовості висування може здійснюватися на бойовій техніці безпосередньо на рубіж.

У разі виявлення противника заслін вживає заходів щодо його захоплення, у разі чинення їм опору – вступає в бій. Підозрілі особи затримуються.

У разі прориву (обходу) заслону взвод, як правило, залишається на зайнятому рубежі до завершення проведення пошуку.

Про напрямок прориву і відходу противника, його склад повідомляється старшому командиру (начальнику).

Переслідування організується старшим начальником із можливим залученням частини сил і засобів заслону.

При встановленому місці перебування противника може проводитися відразу його оточення в блокованому (неблокованому) районі із подальшою ліквідацією.

Таким чином, оточення застосовується в тому випадку, коли є точні дані про місцезнаходження антидержавних збройних формувань, інших диверсійно-розвідувальних сил противника.

На відміну від блокування району оточується не район, а сам противник.

Оточення полягає в ущільненні кільця блокування до встановлення вогневого контакту із противником з метою зменшення проміжків між підрозділами, скорочення фронту блокування (створення суцільного фронту) і недопущення прориву (просочування) противника.

Щільність оточення залежить від наявності сил і засобів, характеру місцевості.

Роті призначається рубіж оточення до 1000 м, взводу – до 400 м, відділенню – до 100 м.

Виконання завдання блокування антидержавного збройного формування здійснюється в межах встановленого рубежу, по досягненні якого командири підрозділів (рот) доповідають за командою, уточнюють завдання.

ДРГ

Рубежі оточення для відділення, взводу і роти

При нестачі сил і засобів для здійснення пошуку та знищення НЗФ частина підрозділів блокування може залучатися для здійснення їх пошуку. Для цього, за окремим розпорядженням, командири рот здійснюють перегрупування сил і засобів.

З числа групи блокування (оточення) на рубежі блокування може залишатися частина сил і засобів (до відділення), яка перейде до несення служби заслоном із метою знищення окремих груп із числа антидержавного збройного формування, які можуть прорватися через бойові порядки групи пошуку та знищення.

Під час блокування великих населених пунктів і міст, або окремих районів міста батальйони (роти) можуть займати позиції на кільці оточення або цілком по кільцю, одночасно з блокуванням (оточенням) населеного пункту або іншого об’єкта по його периметру. Займаються панівні висоти і дахи високих будівель, що дозволяє в період прочісування контролювати площі, перехрестя, основні вулиці та двори, проходи, дороги. Кожний підрозділ, який займає висоту, дах, горище високого будинку, підсилюється мінометами, автоматичними гранатометами і снайперами. Основні (можливі) шляхи руху збройних формувань усередині міста перекриваються посиленими механізованими ротами (взводами).

Для механізованих рот призначаються ділянки відповідальності, які включають у себе визначену частину міста.

Танки, БМП, БТР займають вогневі позиції в районі площ і перехресть доріг, під прикриттям будинків, у садах та інших укриттях.

Вогневі позиції мінометів вибираються у дворах будинків, підступи до яких прикриваються вогнем стрілецької зброї.

Обслуги гранатометників розташовуються на дахах (горищах) найбільш високих будинків для забезпечення ведення вогню по площах, перехрестях вулиць (доріг) та уздовж вулиць.

Для запобігання виходу противника з великого населеного пункту доцільно здійснювати не блокування, а оточення. Надійне оточення міста досягається створенням двох кілець оточення – внутрішнього і зовнішнього. При цьому внутрішнє кільце створюється на віддаленні до 2 - 3 км від окраїни міста.

З виходом збройних формувань до позицій підрозділів і відмовленні від опору вони роззброюються та під конвоєм супроводжуються на пункт фільтрації і передаються органам внутрішніх справ, а у разі опору – знищуються.

Висновок: Головною особливістю боротьби з антидержавними збройними формуваннями є те, що вона ведеться проти угруповань, які, як правило, відмовляються від відкритого бою, використовують терористичні і партизанські дії, можуть зникнути та з’явитися несподівано в будь-який час і в будь-якому місці, не зважають не лише на прийняті міжнародні правові норми регулювання воєнних дій, а й на елементарні засади людяності.

Це потребує чіткого визначення порядку використання підрозділів Збройних Сил у проведенні антитерористичних операцій в мирний час, порядку передачі цих функцій з початком бойових дій від силових структур і відомств країни до її ЗС.

Висновок до заняття: Способи ведення оборонного бою в сучасних умовах інтенсивно вдосконалюються. Тому зараз, як ніколи раніше, від командирів та штабів необхідний постійний пошук нових, більш ефективних способів розгрому противника, його вогневого ураження, побудови бойового порядку, визначення бойових завдань підрозділам, методів організації взаємодії, управління та всебічного забезпечення підрозділів та частин. Велике значення надається умінню організовувати та вести оборонні дії в особливих умовах та при ліквідації угруповань незаконних збройних формувань.