5.1. Будова порожнин тіла тварини

Грудна порожнина (cavum thoracis s. thoracale) формується кістками грудної клітки Зверху вона відмежована грудними хребцями, з боків - ребрами і міжреберни­ми м'язами, знизу - грудною кісткою, ззаду - діафрагмою. Стінки грудної порожнини зсередини вистелені внутрішньогрудною фасцією з серозною оболонкою (плеврою, що має парієтальний і вісцеральний листки), а зовні - м'язами та шкірою. У грудній по­рожнині розміщені такі органи: серце, легені, трахея, тимус, частина стравоходу, суди­ни, лімфатичні й нервові вузли, нерви та їх сплетіння, перикардіапьна і дві плевральні

порожнини.

Черевна порожнина (cavum abdominis) знаходиться в груднино-спинному та попе­реково-черевному відділах тіла тварини. Зверху вона відмежована поперековими хребця­ми з м'язами, попереду - діафрагмою і останніми ребрами, з боків і знизу - черевними м'язами, позаду переходить у тазову порожнину. Стінки черевної порожнини вистелені зсередини фасціями з серозною оболонкою (очеревиною), а зверху вкриті шкірою.

У черевній порожнині розміщені такі органи: шлунок, частина стравоходу, печінка, селезінка підшлункова залоза, кишки, нирки, надниркові залози, сечоводи, судини, лімфатичні й нервові вузли, нерви та їх сплетення, частина органів розмноження, пери-тоніальна порожнина.

Поділ черевної порожнини. Для точнішого визначення розміщення органів у че­ревній порожнині її поділяють на відділи та ділянки (рис. 55). Двома умовними сегмен­тарними площинами (передня за останньою парою ребер, а задня - по передньому краю маклака) черевну порожнину поділяють на передній, середній і задній відділи.

Передній черевний відділ простягається позаду від діафрагми до передньої сегмен­тарної площини. Фронтальною площиною, проведеною відносно реберної дуги, цей від­діл, у свою чергу, поділяється на два підвідділи - верхній і нижній. Нижній підвідділ ле­жить між фронтальною площиною та черевною стінкою і називається ділянкою мечопо-

дібного хряща. Верхній підвідділ поділяється сагітальною площиною на дві однакові ді­лянки — праве й ліве підребер'я.

Середній черевний відділ поділяється двома паралельними сагітальними площина­ми, які дотикаються до вільних кінців поперечнореберних відростків поперекових хреб­ців, на три підвідділи: середній і два бокових. Бокові підвідділи називаються правою й лівою здухвинними ділянками. Середній підвідділ, у свою чергу, поділяється умовною фронтально площиною, проведеною на рівні середини плечового суглоба, на верхню — поперекову, або ниркову, і нижню — пупкову ділянки.

Задній черевний відділ також поділяється на три ділянки: середню — лобкову та дві бокові — праву й ліву пахвинні ділянки, які є продовженням здухвинних ділянок, а лоб­кова — продовженням пупкової ділянки.

Очеревина (peritoneum) — це серозна оболонка, що вкриває стінки черевної по­рожнини та органи, які лежать у ній, і частково органи, розміщені в тазовій порожнині. Листок очеревини, що прилягає до стінок черевної порожнини, називається пристінним, або парієтальним, а листок, що вкриває органи, — нутряним, або вісцеральним. Між па-рієтальним і вісцеральним листками очеревини є невелика порожнина, заповнена се­розною рідиною, що називається перитоніальною. Переходячи від стінок на органи та з одного органа на інший, очеревина утворює подвоєння і складки. Місце переходу парі-єтального листка у вісцеральний біля хребетного стовпа називається брижею (mesen-terium). За допомогою неї підвішуються кишки до хребта. Місце переходу серозної обо­лонки з одного органа на інший називається зв'язками (ligamentum), подвоєння очере­вини між печінкою, дванадцятипалою кишкою та шлунком — сальником (omentum).

Тазова порожнина (cavum pelvis) відмежована зверху крижовою кісткою і пер­шими хвостовими хребцями, з боків і знизу — тазовими кістками і зв'язками. Задня ме­жа тазової порожнини проходить у жуйних на рівні 3-го, у свиней — 2-го хвостового хребця. Зсередини вона вистелена фасціями та серозною оболонкою, зовні вкрита м'я­зами та шкірою.

У тазовій порожнині розміщені такі органи: частина прямої кишки, сечовий міхур, частина статевих органів, судини і нерви.

Усі внутрішні органи за характером будови прийнято поділяти на два типа: 1) труб­коподібні і 2) паренхіматозні (компактні).

Трубкоподібні (порожнисті) органи — це шляхи переміщення певного вмісту (кор­му, їжі, повітря, сечі тощо). Стінка їх складається з кількох оболонок: слизової, підсли­зової основи, м'язової і серозної, або адвентиції.

Слизова оболонка (tunica mucosa) — внутрішня, складається з епітелію, власної та м'язової пластин. Епітелій, що вкриває слизову оболонку, може бути одно- або ба­гатошаровим і відокремлюється від інших тканини базальною мембраною. Власна плас­тина слизової оболонки утворена пухкою і ретикулярною сполучними тканинами, в яких розміщені судини, нерви, пристінкові залози. М'язова пластина слизової оболонки утворена гладенькою м'язовою тканиною і забезпечує утворення в ній складок. Слизо­ва оболонка завжди зволожена і вкрита слизом, який виділяють келихоподібні клітини епітелію і пристінкові залози. Слиз допомагає вільному переміщенню певної маси по трубкоподібному органу і запобігає ушкодженню поверхні цього органа.

Підслизова основа утворена пухкою сполучною тканиною, де розташовані судини і нерви, пристінкові залози.

М'язова оболонка (tunica muscularis) складається у більшості органів із гладень­кої м'язової тканини, яка має два шари (кільцеподібний — внутрішній і поздовжній — зовнішній) і забезпечує хвилеподібні рухи, або перистальтику, що спричинює перемі­шування та переміщення вмісту трубкоподібного органа.

Серозна оболонка (tunica serosa) складається з одношарового плоского епітет лію (мезотелію), під яким розміщений прошарок пухкої сполучної тканини. Ця оболонка зволожена серозною рідиною, яку виробляють клітини мезотелію, і тому слизька. Зав­дяки цьому зменшується тертя під час руху внутрішніх органів.

Трубкоподібні органи, розташовані за межами порожнин тіла тварини (шийна час­тина стравоходу, частина прямої кишки тощо), зовні вкриті оболонкою — адвентицією (tunica adventitial що складається з пухкої сполучної тканини.

Паренхіматозні органи мають округло-овальну або сплющену форму і складають­ся зі строми і паренхіми. Стромою в них є сполучнотканинна капсула з щільної сполуч­ної тканини, перегородки, які відходять від неї в середину органа, судини і нерви, ото­чені зовні пухкою сполучною тканиною. Перегородки поділяють орган на часточки, де розташована паренхіма.

Паренхімою в залозах є епітелій, що виконує секреторну, інкреторну та екскретор­ну функції; у м'язах — це скелетна м'язова тканини, в результаті скорочення якої вико­нується певна робота.

За допомогою органів травлення здійснюється захоплення корму (їжі), води і пода­вання їх у травний канал; тут корм зазнає механічної і хімічної обробки, внаслідок чого складні органічні речовини розщеплюються на простіші (амінокислоти, жирні кислоти, гліцерин, моноцукри), які всмоктуються в кров і лімфу, а неперетравлені тверді часточ­ки корму виводяться назовні у вигляді калових мас.

v_ Травна трубка тварини починається вхідним отвором — ротом, закінчується вихід-) ним — анальним отвором (анусом) і поділяється на чотири відділи: 1) головна кишка (ротоглотка); 2) передня кишка (стравохідно-шлунковий відділ); 3) середня кишка (від­діл тонких кишок); 4) задня кишка (відділ товстих кишок) (рис. 56, 57).