9.3. Кола кровообігу

В організмі тварин кров циркулює по замкненій системі кровоносних судин вели­кого та малого кіл кровообігу (рис. 13, кольорова вкладка).

Шлях течії крові від місця виходу аорти з лівого шлуночка серця через капілярну сітку тіла до впадіння порожнистих вен у праве передсердя називається великим колом кровообігу, а шлях течії крові від місця виходу легеневої артерії з правого шлуночка че­рез легені до впадіння легеневих вен у ліве передсердя — малим, або легеневим, колом кровообігу. По судинах великого кола кровообігу до клітин і тканин органів тіла достав­ляються поживні речовини й кисень і відводяться кінцеві продукти обміну речовин та вуглекислий газ. Під час течії крові по судинах малого кола кровообігу відбувається звільнення її в легенях від вуглекислого газу та збагачення киснем.

Постійне поповнення крові поживними речовинами відбувається за рахунок всмок­тування їх зі шлунка і кишок. Кінцеві продукти обміну речовин доставляються кров'ю до нирок і потових залоз шкіри, а потім у складі сечі і поту виводяться з організму назовні.

Будова стінки кровоносних судин. Стінка артерій і вен складається з трьох оболонок: внутрішньої — інтими, середньої — медії і зовнішньої — адвентиції (рис. 14, кольорова вкладка).

Артерії мають товщі стінки, ніж вени. Стінки артерій характеризуються високою пружністю, еластичністю і міцністю. Це зумовлено необхідністю протистояти значному тиску крові в артеріях, особливо у великих, що відходять від серця.

Залежно від будови середньої оболонки розрізняють артерії еластичного, м'язово­го та змішаного типів.

В артеріях еластичного типу інтима складається з шару ендотеліальних клітин, підендотеліального шару з пухкої сполучної тканини, відокремленого від ендотелію ба­зальною мембраною, і шару еластичних волокон, що переплітаються.

Середня оболонка складається з великої кількості еластичних волокон щільної спо­лучної тканини, які переплітаються з клітинами гладенької м'язової тканини.

Зовнішня оболонка складається з пухкої сполучної тканини, в якій розміщені суди­ни, що живлять стінку артерії, і нерви. До артерій еластичного типу відносять аорту, ле­геневу артерію, стовбур сонних артерій.

У міру віддалення від серця і розгалуження артерій їх діаметр зменшується, тиск крові падає, в стінках артерій все більше розвивається м'язової тканини і менше елас­тичних волокон.

В артеріях м'язового типу інтима складається з трьох шарів ендотелію, підендоте-лію та внутрішньої еластичної мембрани. Середня оболонка товста і складається з пуч­ків міоцитів гладенької м'язової тканини, в результаті скорочення яких змінюється тонус і просвіт артерій. Між пучками міоцитів розміщені еластичні волокна. На межі із зовніш­ньою оболонкою розміщена зовнішня еластична мембрана. До артерій м'язового типу належать більшість артерій, які несуть кров до внутрішніх органів і кінцівок.

Артерії змішаного типу за будовою стінки займають проміжне положення між ар­теріями еластичного і м'язового типів. У середній оболонці цих артерій порівну розмі­щені еластичні волокна й пучки м'язових клітин.

Вени порівняно з артеріями мають тоншу стінку і більший просвіт. Стінка вен скла­дається з тих самих оболонок, що й стінка артерій. Однак в інтимі вен немає внутрі­шньої еластичної мембрани. Середня оболонка у венах розвинена слабше, ніж в арте­ріях, і складається як з еластичних волокон, так і з гладенької м'язової тканини. Залеж­но від будови середньої оболонки розрізняють вени м'язового і безм'язового типів.

Вени м'язового типу розміщені на кінцівках, де кров рухається догори, інтима цих вен тоненька і має кишенькові клапани, які перешкоджають зворотній течії крові. Се­редня оболонка складається з пучків клітин гладенької м'язової тканини і пучків колаге­нових волокон щільної сполучної тканини.

Зовнішня оболонка вен побудована з пухкої сполучної тканини і містить у своєму складі нерви та судини судин.

Вени безм'язового типу мають ще тоншу стінку, яка складається тільки з ендотелію і сполучної тканини. До цього типу належать вени мозкових оболонок, сітківки ока, кіс­ток, селезінки.

Стінка капілярів складається з ендотеліальних клітин, розміщених на базальній мембрані, і перицитів. Діаметр більшості капілярів становить 4—8 мкм. У печінці, селе­зінці, червоному кістковому мозку капіляри мають діаметр до 50 мкм і називаються си­нусоїдними. У капілярах відбувається обмін речовин і газів між кров'ю та клітинами й тканинами органів тіла тварини.

Загальні закономірності ходу та розгалуження судин. Розміщення судин в організмі тварини підпорядковане певним закономірностям. Усі кровоносні судини прохо­дять поряд з нервами, утворюючи судинно-нервові пучки. Кожний такий пучок складаєть­ся з артерії, вени, нерва (так звана тріада) і кількох лімфатичних судин. Назви артерії, ве­ни та нерва в одному судинно-нервовому пучку можуть бути однаковими або різними.

Основні артерії проходять магістралями, тобто найкоротшим шляхом, тому лежать у тулубі на вгнутій поверхні хребта, а в кінцівках — всередині кутів суглобів.

По шляху від магістралей відходять судини до всіх органів, що лежать близько. Ді­лянки галуження бічних гілок магістралей постійні. Діаметр гілок відповідає розмірам і функції органів, які вони живлять.

Розрізняють кілька типів галуження судин. Магістральний тип галуження характе­ризується тим, що від магістральної судини послідовно відходять бічні гілки. Так відхо­дять артерії від аорти. Дихотомічний тип галуження характеризується тим, що магіст­ральна судина розгалужується на дві однакові судини, від яких відходять потім судини меншого діаметра. Так поділяється стовбур легеневої артерії. Розсипний тип галужен­ня характеризується тим, що від короткої магістральної судини відходить кілька вели­ких і дрібних гілок. Таке галуження характерне для артерій внутрішніх органів.

Галуження судин підпорядковане загальним закономірностям будови тіла: сегмен-тованості, двосторонній симетрії та одновісності. Наприклад, судини тулуба проходять по сегментах і є парними (міжреберні, поперекові, крижові). У рухомих частинах тіла магістральні судини мають обхідні шляхи, або колатералі, які здійснюють кровопоста­чання в разі утруднення течії крові основними судинами.

Колатеральні судини анастомозують (з'єднуються) або з однією магістраллю, або одна з одною. На особливу увагу заслуговують артеріо-венозні анастомози, які з'єдну­ють дрібні артерії з венами до утворення між ними капілярної сітки. Під впливом нерво­вих імпульсів артеріо-венозні анастомози даного органа або звужуються під час його роботи, або, навпаки, розширюються після припинення роботи.

Важливу особливість має система ворітної вени печінки. Ворітна вена збирає кров з шлунка, кишок, підшлункової залози та селезінки і несе її не відразу до серця, а спо­чатку до печінки. У печінці ворітна вена розгалужується до капілярів, які пронизують пе­чінкові часточки. Кров, проходячи через балки печінкових клітин, звільняється від ток­сичних речовин і тече потім у центральні вени печінкових часточок, а з них — у печін­кові вени. Останні впадають у задню порожнисту вену великого кола кровообігу.