Міністерство охорони здоров’я України

Горлівське медичне училище

Методична розробка позааудиторної

самостійної роботи студентів № 16

Тема:

“Профілактика професійних заражень в умовах лікарень (сніДу, гепатиту)”

Навчальний предмет “Мікробіологія”

Спеціальність: 5110102 “Сестринська справа”

Курс: 1

Семестр: 2

Кількість годин: 1

I. Актуальність теми.

Одним з основних механізмів передачі СНІДу та вірусного гепатиту є трансмісивний. Медробітники, що працюють з кров'ю підвергаються небезпеці зараження цими інфекціями на робочому місці. На жаль, кількість випадків внутрішньолікарняного інфікування медпрацівників з кожним роком зростає. Медсестра повинна не тільки знати, але й володіти навичками профілактики цих захворювань.

II. Навчальні цілі.

1.Знати:

1.1.механізм передачі СНІДу та вірусного гепатиту В.

1.2.наказ МОЗ України 120.

III.Міжпредметні зв’язки.

Дисципліна	Знати	Вміти
Забезпечуючі 1.Латинська мова 2.Основи мікробіології 3.Сестринська справа Забезпечувальні 1.Медсестринство в дерматовенерології 2.Медсестринство при інфекційних хворобах 3.Медсестринство в педіатрії 4.Медсестринство в хірургії	термінологію морфологію, фізіологію та патогенез СНІДу та вірусного гепатиту В правила стерилізації та предстерилізаційної обробки мед. інструментарію профілактику внутрішньолікарняної інфекції. профілактику внутрішньолікарняної інфекції. профілактику внутрішньолікарняної інфекції. профілактику внутрішньолікарняної інфекції.	Використовувати відповідні терміни Виконувати маніпуляції з кров'ю згідно з наказом МОЗ України 120

IV.Матеріали до аудиторної самостійної роботи. Зміст теми

В умовах стрімкого розповсюдження ВІЛ-інфекції серед населення, кожен хто звертається за медичною допомогою, повинен розглядатися як потенційний носій вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ). Відповідно кожне робоче місце медпрацівника забезпечується засобами попередження передачі ВІЛ від можливого вірусоносія або хворого на СНІД іншим пацієнтом, медичному і технічному персоналу.

Шляхи передачі ВІЛ-інфекції:

• Статевий

• Парентеральний (після переливання інфікованої крові або її компонентів, зараження через пошкоджену шкіру та слизові оболонки, при використанні забруднених ВІЛ шприців, пересадка інфікованих органів, кісткового мозку)

• Перинатальний (через плаценту від ВІЛ-інфікованої матері, під час проходження по родовим шляхам, при годуванні дитини грудним молоком ВІЛ-інфікованої матері)

ВІЛ-інфекція не передається:

• При дотику, обіймах, рукотисненнях

• Через поцілунки

• При проживанні разом в одній квартирі

• Через посуд, столові прибори

• Через їжу

• Через повітря (при чиханні та кашлі)

• При купанні у воді

• Через ручки дверей, кранів, унітази

• Через спортивні знаряддя

• Через гроші

• При укусах тварин чи комах

Робочі місця повинні бути забезпечені інструктивно-методичними посібниками по попередженню внутрішньолікарняних заражень, виписками із них.

Для проведення екстренної профілактики при аварійних ситуаціях (порізи, уколи) на робочих місцях повинні бути дезінфекційні засоби, набір інструментарію одноразового використання, аптечка швидкої допомоги. Медичний інструментарій, посуд, білизна, апарати забруднені кров'ю, біологічними рідинами після використання підлягають дезінфекції. При маніпуляціях, які супроводжуються порушенням цілісності шкіри і слизових оболонок, проведенні лабораторних досліджень, обробки інструментарію і білизни, прибиранні медпрацівники повинні користуватися засобами індивідуального захисту (халати, гумові рукавички, маски, окуляри, фартуки). Ці дії дають змогу уникнути контакту шкіри та слизових оболонок працівника з кров'ю та біологічними рідинами пацієнта. Медпрацівники з травмами, ранами на руках, ексудативними ураженнями шкіри рук, які неможливо закрити лейкопластирем або гумовими рукавичками, звільняються від обслуговування пацієнтів і контакту з предметами догляду за ними.

Спостереження за роботою середнього медперсоналу дозволяє відзначити найбільш небезпечні профзвички:

• Надягання ковпачка на використану голку

• Утилізація системи для в/в вливання разом з використаною голкою

• Дезінфекція гострих інструментів і голок разом з іншими інструментами

• Передача гострого і колючого інструмента з рук у руки

• Збирання робочого місця з порушенням норм безпеки

• Виконання ін'єкцій і інших маніпуляцій без рукавичок

• Робота при заборі крові без захисного екрана

Щоб уникнути зараження медпрацівники повинні виконувати правила, спрямовані на зведення до мінімуму або повне усунення небезпеки контакту з інфікованими предметами. Керівники ЛПУ, у тому числі і керівники сестриного персоналу, зобов'язані виробити основні правила роботи у вигляді методичних указань і інструкцій.

Основні принципи роботи:

• Після виконання ін'єкцій на використані голки категорично забороняється надягати ковпачки, тому що це – розповсюджена причина нанесення травм голками. Використані голки поміщають у ємність з дезрозчином, що знаходиться безпосередньо на робочому місці або біля нього; голки утилізуються разом з ємністю;

• Збір і утилізація всього іншого колючого інструментарію проводиться також, як і голок, тобто в непромокальні контейнери з щільного кортона, пластмаси або металу; важливо, щоб вони знаходилися ближче до робочого місця;

• До обробки гострі інструменти і голки повинні бути відділені від інших інструментів;

• Для миття гострих інструментів і голок потрібно надягати самі міцні рукавички, а під час миття дотримувати граничної обережності

• Не терти руками слизові оболонки

• У разі попадання крові чи біологічних рідин на халат, одяг, потрібно одяг зняти і замочити в одному з дезрозчинів

• Шкіру рук та інших ділянок тіла при їх забрудненні через одяг протерти 70% розчином етилового спирту, а потім промити водою з милом і повторно протерти спиртом.

Оснащення ЛПУ всіма способами захисту від інфікування не може цілком виключити ризик зараження. Необхідно завжди враховувати людський фактор. Високе фізичне й емоційне навантаження, напружене праця (наприклад, в акушерському стаціонарі, відділеннях реанімації й анестезіології, прийомному, інфекційному, хірургічному відділенні) спричиняють виникнення аварійних ситуацій. У разі виникнення такої ситуації потерпілий має право пройти обстеження на наявність ВІЛ. Уперше кров для тестування за кодом 115 (медичний контакт) відбирається після аварії, але не пізніше 5 днів після неї. Позитивний результат свідчить про те, що працівник був інфікований ВІЛ раніше і аварія не є причиною зараження. Якщо результат негативний, то наступне тестування має проводиться через 3-6 місяців і далі – через рік. Якщо профаварія мала місце під час роботи з біоматеріалами, інфікованими ВІЛ, то потерпілому забороняється бути донором і проводиться екстренна профілактика, тобто приймання антиретровірусних лікарських засобів, але не пізніше 24-36 годин після факту пошкодження.

Один з найбільш небезпечних наслідків порушення медпрацівниками санітарно-епідеміологічних норм і правил – зараження пацієнтів ВІЛ. Щоб виключити такі порушення й забезпечити медперсонал від профзараження, керівникам ЛПУ, у тому числі і керівникам сестриного персоналу, необхідно розробити і впровадити в повсякденну практику профстандарти, що повинні стати критерієм оцінки якості надання медичної допомоги. Найбільш ефективним способом профілактики профзараження залишається безперервне навчання медперсоналу, що повинне звести до мінімуму страх перед ВІЛ-інфікованими пацієнтами і здійснюється по багатоступінчастій системі:

1. Ступінь – інструктаж при прийомі на роботу і перевірка обсягу знань по Віл-інфекції;

2. Ступінь – навчання на робочому місці з питань профілактики Віл-інфекції, дотриманню санітарно-протиепідемічного режиму й універсальних мір захисту при роботі з пацієнтами з прийняттям заліків не рідше 2 разів у рік;

3. Ступінь – підвищення кваліфікації й атестації середніх медпрацівників по дотриманню санітарно-протиепідемічного режиму роботи і профілактики Віл-інфекції, по роботі з ВІЛ-інфікованими хворими.

Експерти вважають, що правильно організоване гігієнічне навчання і виховання населення, проведені в достатньому обсязі і на високому методичному рівні, дозволяють знизити ризик зараження ВИЧ на 30%. Важливе місце в навчанні займає консультування пацієнтів з питань ВІЛ-інфекції. Ціль його- забезпечити такий рівень психосоціальної підтримки й особистої відповідальності, що потрібно для зміни способу життя у відношенні ВІЛ. Консультування з питань ВІЛ-інфекції засновано на принципах профетики і проводиться в 2 етапи: дотестове і післятестове. Ціль дотестового консультування – роз'яснити пацієнтові технічні аспекти дослідження на ВІЛ і зміст результатів, що можуть бути інтерпретовані як ВІЛ-позитивні або ВІЛ-негативні. Тактика післятестового консультування залежить від отриманих у ході обстеження результатів. Повідомляти про позитивний результат повинні в суворо конфіденційній обстановці. Пацієнт повинен чітко усвідомити, що подальший плин ВІЛ-інфекції багато в чому залежить від його поводження і способу життя.

Таким чином, тенденції поширення ВІЛ-інфекції, особливості шляху її передачі, визначають стратегію і тактику профілактики профзараження. Прийнятні умови праці медпрацівників забезпечують не тільки якість відходу за хворими, але і безпека самих медиків. Медпрацівники мають право на те, щоб роботодавець забезпечив їм безпечні і сприятливі умови праці, створюючи в такий спосіб передумови для безпечного й ефективного лікування і відходу за пацієнтами. Оскільки ефективної вакцини не існує, міри профілактики повинні містити в собі застосування бар'єрних методів захисту, запобігання контакту з біологічними рідинами організму, профілактику травм небезпечними інструментами. Необхідно підвищувати рівень професіоналізму й навчання персоналу, суворо дотримуватися правила техніки безпеки на робочому місці, вчасно забезпечувати ЛПУ протиретровірусними лікарськими препаратами, повідомляти про усі випадки професійного травматизму керівників установи, оформляти аварійну документацію, а також активно вести санітарно-просвітню і профілактичну роботу серед населення особливо в групах ризику.

Адміністрація ЛПУ повинна розробити програму профілактики професійного зараження ВИЧ, що включає наступні елементи:

1. Навчання медперсоналу. Медперсонал повинен знати про ризик професійного інфікування. Підвищення рівня освіти буде сприяти усуненню необґрунтованих страхів і поліпшити якість догляду за ВІЛ-інфікованими пацієнтами.

2. Скорочення числа інвазивних маніпуляцій – варто уникати невиправданих інвазивних втручань.

3. Навіть в умовах обмежених фінансових ресурсів ЛПУ повинне бути забезпечено необхідним устаткуванням і видатковим матеріалом у відповідності зі стандартами інфекційного контролю.для кожного ЛПУ повинні стати нормою застосування тільки одноразових медичного інструментарію і виробів медичного призначення, а також одноразової білизни, забезпечення медпрацівників індивідуальними методами захисту.

4. Постачання ЛПУ достатньою кількістю дезинфікуючих засобів, що забезпечують вірулецидну дію, суворий контроль за стерилізацією.

5. Розробка і впровадження в практику алгоритмів виконання маніпуляцій, стандартів і протоколів по безпеці на робочому місці.

6. Дотримання правил збору, збереження і видалення медичних відходів.

7. Розвиток системи інформування населення про міри особистої і суспільної профілактики Віл-інфекції, придбання і поширення санітарно-просвітніх матеріалів по її профілактиці адаптованих до різних груп населення.

В області профілактики профзараження ВІЛ основна роль організатора, відповідального виконавця, а також контролера належить головним і старшим медсестрам, тобто організаторам сестриної справи.