
- •2) Предмет, основні питання та функції філософії.
- •3. Філософія і наука. Філософія і релігія.
- •Предмет
- •] Давньогрецька філософія
- •Елліністична філософія
- •5.Філософія середніх віків
- •6. Філософія Відродження
- •7. Філософія Нового часу
- •8. Німецька класична філософія
- •9. Сучасна філософія
- •10. Філософія людини
- •11.Розуміння людини в міфології, науці та релігії.
- •12.Біологічне й соціальне в людині
- •13. Сенс життя
- •14. Онтологія
- •Філософське усвідомлення світу, його сутність та проблеми
- •15. Поняття буття
- •16. Концепції буття в історії філософії
- •17. Теорія пізнання як філософська дисципліна
- •18. Специфіка наукового пізнання
- •19. Проблема істини в філософії
- •20. Діалектика
- •21. Філософське осмисл. Культури
- •23. Культура і цивілізація
- •24. Головні тенденції культури кінця 20 початку 21ст.
- •Телебачення
- •Філософеми
- •Художня культура Загальні особливості
- •[Ред.] Архітектура
- •Література
- •Театр і музика
- •Доба кінематографу
- •Масова культура
- •25. Природа суспільства в філософській традиції
- •Основні концепції
- •Соціально-філософський аналіз
- •26. Сфери суспільного буття
- •27. Проблеми періодизації суспільного розвитку
- •28. Світ як єдність об’єктивної дійсності
- •29. Генезис уявлень про світ
- •Основні уявлення і теорії
- •Креаціонізм
- •[Ред.] Креаціонізм «молодої Землі»
- •[Ред.] Креаціонізм «старої Землі»
- •[Ред.] Неокреаціонізм
- •Теорія спонтанного зародження
- •Теорія стаціонарного стану
- •Теорія панспермії
- •30. Рух, простір і час
- •Матеріальне та ідеальне
- •Структурні рівні матерії
- •Основні форми руху матерії
30. Рух, простір і час
Рух матерії відбувається у певному просторі і часі. Що собою являють поняття «простір» і «час»?
Простір — форма існування (буття) матерії, яка характеризується принаймні, двома суттєвими моментами, а саме: протяжністю матеріальних об'єктів та їхньою взаємодією. Тобто, простір існує лише тоді і в тому зв'язку, коли є матеріальні об'єкти. Без них це поняття є безпредметним. Особливістю простору як філософської категорії є його трьохмірність, бо такі виміри мають матеріальні об'єкти (ширина, висота, довжина).
Час — теж форма існування матерії. Категорія «час» відображає тривалість існування матеріальних об'єктів і послідовність їхньої зміни. Так само, як і простір, час, без матеріальних об'єктів не існує. Особливістю часу є те, що він незворотний. Час повернути назад неможливо.
Отже, змістом простору і часу як загальних форм існування матерії є матеріальні об'єкти. Простір і час — форми буття матерії, змістом же є сама матерія, її конкретні види.
Спільними моментами для простору і часу, як філософських категорій, є те, що вони:
об'єктивні (існують незалежно від людини, її свідомості);
пізнаванні (є об'єктами вивчення).
Простір і час за своїм змістом суперечливі поняття. Ця суперечливість полягає в тому, що нескінченність простору і нескінченність часу у Всесвіті складається з кінечних протяжностей і кінечних тривалостей. Оскільки, з одного боку, конкретні об'єкти є кінечними як речі Землі, а з іншого, нескінченними, як об'єкти Всесвіту.
Простір і час як філософські категорії і простір і час як природничо-наукові поняття — це не одне і теж. Перші — найзагальніші, стабільні, абстрактні поняття. Другі — змінні, відносні, нестабільні. Простір і час як природничо-наукові поняття змінюються з розвитком наукових уявлень про матеріальні об'єкти. Наприклад, Ісаак Ньютон (1643 — 1687) вважав простір незмінним, абсолютним (Див. Його працю «Математичні начала натуральної філософії» (1687)). На його думку, простір — це щось подібне до порожньої кімнати, у яку можна внести меблі, винести їх, а простір при цьому залишиться без змін. Однак з часом це твердження Ньютона про незмінність простору як природничо-наукового поняття було спростовано німецьким математиком Бернгардом Ріманом (1826 — 1866).
Суть справи полягала ось у чому: сума кутів трикутника, як матеріального об'єкта, на площині завжди дорівнює 180°. Це відомо. Однак Риман довів, що коли геометричну фігуру трикутника уявити на сферичній поверхні, то сума кутів такого трикутника буде не 180°, а більшою. Отже, і простір, таким чином буде більшим, тобто змінним, не стабільним.
Далі, у свою чергу, відомий російський математик Микола Лобачевський (1792 — 1856) довів, що сума кутів трикутника може бути, навпаки, меншою за 180°. Це залежить від того, з якого боку сферичної поверхні уявити трикутник. Дане відкриття, котре не отримало визнання сучасників, здійснило переворот в уявленні про природу простору, його змінність.
Таким чином, незаперечно було доведено, що уявлення про простір як конкретне природничо-наукове поняття змінюється у зв'язку із розвитком науки.
Таким же змінним, нестабільним є природничо-наукове поняття час. Така змінність, нестабільність часу випливає з теорії відносності відомого фізика-теоретика Альберта Ейнштейна (1879 — 1955). Два висновки з його теорії мають, принаймні, філософське значення. Перший висновок: якщо тіло рухається зі швидкістю світла (300 тис. км/сек), то це тіло змінюється у своїх розмірах. Отже, змінюються і його просторові характеристики. Другий висновок: якщо тіло рухається зі швидкістю світла, то час для такого тіла протікає повільніше.
Ґрунтуючись на дослідженні Ейнштейна, сучасний швейцарський фізик-теоретик Клаус Лейшнер у 1994 році розрахував, що коли тіло буде летіти зі швидкістю 800 тис.км/годину, то час у такому польоті матиме такі характеристики:
Політ тіла тривалістю:
15 років – на Землі за цей час пройде 35 років;
20 років – на Землі пройде 80 років;
30 років – на Землі пройде 1200 років;
50 років – на Землі пройде 4700 років.
Тобто, час на Землі протікає швидше. У польоті — повільніше. Можна припустити, що той, хто проведе у такому польоті 50 років і повернеться на Землю — не застане нікого із своїх близьких та знайомих — бо на Землі за цей час пройде 4700 років.