Київський медичний університет УАНМ

Кафедра хірургічних хвороб

Методичні вказівки для студентів

III курсу VI семестру стоматологічного факультету

Загальна хірургія

Тема 8: Основи пластичної та реконструктивної хірургії. Вади розвитку і виродливості, що потребують хірургічного лікування. Основи трансплантації органів і тканин. Естетична хірургія.

Тривалість практичного заняття 3 акад.год.

КИЇВ – 2011

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПЛАСТИЧНОЇ, ВІДНОВНОЇ ХІРУРГІЇ

У музеї Прадо в Мадриді і в Паризькому Дуврі демонструються дві картини, які тісно пов'язані між собою подіями, відображеними в них. На першій картині невідомого художника зображені два лікарі із Сицилії — Космас і Даміянус. Вони ампутують уражену ногу хворому абату. Поряд лежить чорна нога померлого мавра, яку брати сицилійці вирішили пересадити абату.

На другій картині художника Фра Анжеліко показаний фінал цієї історії. Кат у червоному костюмі страчує Космаса і Даміянуса. Судді засудили їх до страти за "святотатську" думку пересадити білому абату ногу "нечестивого" мавра. Правда, через деякий час церква "реабіліту­вала" синів сицилійського лікаря і навіть вивела їх в ранг святих — заступників лікарів.

Цій легенді понад півтори тисячі років. Вона говорить про те, що вже в той час були спроби пластичних операцій. Це, проте, не означає, що їх не було раніше. Відомо, що деякі операції пересадки тканин проводилися ще в глибоку давнину. В історичних документах того часу є вказівки, що ще 8000 років до н. е. у Стародавньому Єгипті застосовувалися пластичні операції відновлення носа. У книзі, написаній за 1000 років до нашої ери, згадується про пластику носа із шкіри щік, а також із шкіри лоба. Індійці також застосовували вільну пластику шкірою сідниці після постукування її дерев'яною підошвою з метою покращення життєздатності.

Підставою для виникнення у стародавніх народів пластики носа (ринопластики) було, мабуть, побутове явище. У той час у деяких племен існував звичай відрізати ніс злочинцю за перелюбство або ворогові ради помсти. У деяких племен Індії до половини XIX ст. військовополоненим відрізали губи. Зрозуміло, що люди намагалися позбавити себе цього каліцтва.

В Індії мистецтвом пластики займалися нижча каста жерців або гончарі.

У 1450 р. сицилійський лікар Бранко і його син Антоній розробили шкірну пластику на ніжці. Шкірний клапоть брали з плеча. Цей метод пізніше одержав назву італійського.

У Росії різні методи відновної, пластичної хірургії застосовували ще в XVII ст. У 1762 р. в Петербурзі була видана книжка лейпцизького професора 1.3. Платнера "Хірургія", в якій він пропонував виконувати пластику м'якого піднебіння.

У 1835 р. в Петербурзькій Академії наук доктор медицини М. І. Пи-рогов прочитав лекцію "Про пластичні операції взагалі і_%ринопластику зокрема", в якій, виходячи з власного досвіду, вперше глибоко проаналізував проблему трансплантації і накреслив шляхи її дальшого розвитку. Цим М. І. Пирогов фактично заклав основи нової галузі медицини — трансплантології.

У 60-х роках минулого століття з'являються нові методи транс­плантації: вільна пересадка кісток, запропонована французом Ольє, вільна пересадка шкіри, опрацьована його співвітчизником Жаком Реверденом (1869).

У кінці XIX ст. від трансплантації тканин хірурги переходять до пересадки органів.

Великим поштовхом до розвитку трансплантології було відкриття французького хірурга Карреля, який розробив ефективний метод з'єднання кровоносних судин. Завдяки ньому трансплантат (переса­джений орган) на новому місці добре постачався кров'ю і одержував усі необхідні живильні речовини.

У кінці 30-х років XX ст. хірурги пересаджували хворим тільки деякі тканини (кістки, шкіру, рогівку). Трансплантація органів виконувалася лише у тварин. Щораз голосніше звучали, голоси скептиків, які заперечували навіть саму ідею пересадки органів.

Тоді ж і відбулася подія, яка стала історичною у розвитку трансплантології. Молодий український хірург Ю. Ю. Вороной 3 квітня 1933 р. вперше в світі здійснив пересадку нирки у людини. Ось як описується цей випадок.

...Увечері 31 березня 1933 р. в лікарню в стані тяжкого отруєння привезли молоду 26-річну жінку. Напередодні з метою самогубства вона проковтнула 4 г ртуті дихлориду (сулеми). Хвора була в напівсвідомому стані, який переривався переймами болю у животі і попереку. Незважаючи на енергійні лікувальні заходи, стан її не покращувався. Явища тяжкого отруєння і ниркової недостатності наростали.

І от тоді лікар Ю.Ю. Вороной спробував використати ще один шанс, не передбачений на той час медициною. Він відважився на пересадку нирки від трупа. Донором був чоловік 60 років, доставлений в лікарню з переломом основи черепа. Він помер у приймальному покої. Ю.Ю. Вороной пересадив нирку не на звичайне місце, а на стегно. Така пересадка називається гетеротопічною на відміну від ортотопічної, коли орган поміщають на його "законне" місце. Але справитися з тяжким смертельним отруєнням організм уже не з,міг. З пересадженою ниркою хвора прожила близько 48 годин...

З того часу пройшло багато років. І от у грудні 1971 р. групою вчених на чолі з академіком Б.В. Петровським була успішно виконана перша пересадка нирки в колишньому Радянському Союзі.

Пересадка органів і тканин — це велика проблема сучасності. Ще 50 років тому вона здавалася фантастичною, нереальною і далекою від свого практичного здійснення. За останні десятиліття пройшли суттєві зміни. Сьогодні трансплантацію виконують багато установ у всьому світі. До 1996 року у світі виконано вже 500 тис. трансплантацій органів — 40 тис. операцій в рік. Викласти цю проблему в одній лекції, хоча б у загальних рисах, справа нелегка. От чому ми постараємося дати відповіді лише на деякі питання, пов'язані з нею. Що треба розуміти під відновною, пластичною хірургією? Які тканини і органи сьогодні пересаджують? Звідки беруть матеріал для пересадки? Що таке біологічна несумісність тканин? У кінці більш детально зупинимося на пересадці шкіри.