II.А. Структура проведення практичного заняття

---------------------------------------------------------------

NN Етапи Час Місце Засіб

пп відробки відробки

етапу етапу

--------------------------------------------------------------

1. Вступ 5 хв уч.кімната

2.Контроль попереднього рівня знань 5 хв уч.кімната

3.Збір анамнезу,курація хворих, хворі розбір хворих 90 хв палати

4.Участь у діагностичних 50 хв перев"язочна операціях. операційна хворі

5.Підсумковий контроль. 10 хв уч.кімната задачі

-------------------------------------------------------------------------------------------------

Б. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

На початку заняття ви оглядаєте та проводите різбір хворих з перитонітом та плеврітом. Демонструються рентгенограми. Аналізуються причини розвитку перитоніту та плевріту, визначаються методи лікування, демонтрується послідовність виконання окремих маніпуляцій - плевральна пункція, накладання дренажу по Бюлау, методика підготовки апарату Боброва, догляд за апаратом з активним дренуванням, стерилізація дренажів.

Тести для перевірки вихідного рівня знань

1. Що менш характерно для сепсису?

а) тахікардія;

б) лейкоцитоз;

в) анурія (+);

г) зниження температури тіла (+);

д) наявність гнійного вогнища.

2. Кров на бактерійний посів при сепсисі необхідно набирати:

а) при нормальній температурі тіла хворого;

б) при ознобі (+);

в) через 6-12 годин після відміни антибіотиків;

г) на висоті температурної реакції (+);

д) відразу ж після спаду температури.

3. До постійних симптомів сепсису відносять наступні:

а) озноб (+);

б) низька температура тіла;

в) бактеріемія;

г) наявність гнійного вогнища (+);

д) жовтушність шкіри і склер.

4. Які загальні клінічні прояви сепсису?

а) запаморочення;

б) слабкість;

в) проливний піт;

г) брадикардія;

д) блювота.

5. Зовнішній вигляд рани при сепсисі має наступні ознаки:

а) рясні гнійні виділення;

б) мізерні гнійні виділення (+);

в) яскрава гіперемія тканин в ділянці рани;

г) тканини рани брудно-сірого кольору (+);

д) відсутність набряку тканин рани.

6. Проявами синдрому системної відповіді (реакції) на запалення є:

а) апатія;

б) набряки на ногах;

в) жовтушність шкірних покривів;

г) частота дихання більше 20 за хвилину (+);

д) лейкоцитоз більше 12×10⁹ /л (+).

7. До специфічних видів сепсису відносять:

а) старечий;

б) анаеробний (+);

в) стафілококовий;

г) грибковий;

д) актиномікотичний (+).

8. До ускладнень сепсису не відносять:

а) пневмонію;

б) пролежні;

в) тромбоемболію (+);

г) кахексію;

д) випадіння волосся (+).

9. Які типи температурних кривих не зустрічаються в період розвинутого сепсису:

а) реміттуюча;

б) гектична (+);

в) хвилеподібна;

г) неправильна (+);

д) постійна.

10. Назвіть основні ознаки бактерійно-токсичного шоку:

а) олігурія (+);

б) падіння артеріального тиску (+);

в) підвищення артеріального тиску;

г) брадикардія;

д) лейкопенія.

11. Сепсис характеризує наявність 3 основних чинників, окрім:

а) джерело (вогнище) інфекції;

б) синдром системної відповіді (реакції) на запалення;

в) раптовий початок (+);

г) негативний результат посіву крові (+);

д) наявність вторинних (метастатичних) осередків інфекції.

12. Які зміни у складі крові характерні для сепсису?

а) анемія (+);

б) збільшення вмісту лімфоцитів;

в) лейкопенія;

г) зменшення рівня глобулінів;

д) зменшення рівня альбуміну (+).

13. Які лікувальні заходи не можуть бути рекомендовані при сепсисі?

а) розтин гнійного вогнища;

б) введення антибіотиків;

в) обмеження введення рідини (+);

г) зігріваючий компрес на гнійне вогнище (+);

д) вітамінотерапія.

14. Що є найбільш важливим при лікуванні сепсису?

а) суворий ліжковий режим;

б) антибіотикотерапія (+);

в) лікування супутнього захворювання;

г) ліквідація первинного вогнища (+);

д) виявлення спадкового чинника.

15. Назвіть особливості антибіотикотерапії при сепсисі:

а) використання середньотерапевтичних доз препарату;

б) використання максимальних доз препарату (+);

в) проведення антибіотикотерапії під контролем чутливості мікрофлори до лікарських препаратів (+);

г) використання монотерапії;

д) відміна антибіотиків після настання клінічного одужання.