Київський медичний університет УАНМ

Кафедра хірургічних хвороб

Методичні вказівки для студентів

III курсу VI семестру стоматологічного факультету

Загальна хірургія

Тема 4: Гнійні запалення серозних порожнин. Перитоніт: етіологія, класифікація, діагностика. Сепсис. Класифікація, патогенез, клініка, лікування. Правець. Методи лікування та профілактика.

Тривалість практичного заняття 3 акад.год.

КИЇВ - 2011

Конкретні цілі:

• Класифікувати хірургічну інфекцію.

• Діагностувати гострі гнійні захворювання м'яких тканин і проводити диференційну діагностику між ними та іншими хворобами

• Застосовувати при різних гнійних захворюваннях необхідні консервативні і оперативні методи лікування.

• Продемонструвати методику виконання екстреного скринії-тесту для ранньої діагностики гострого гематогенного остеомієліту.

• Знати особливості перебігу гострих гнійних захворювань у хворих на СПІД та наркоманію.

• Засвоїти клінічні прояви газової анаеробної гангрени, прави дифтерії ран, сибірської виразки та спланувати лікувальні програми

• Вибрати метод профілактики правця, дифтерії, сибірки, газової гангрени.

• Пояснювати сучасну класифікацію сепсису, методи йс діагностики, спланувати лікувальну програму для хворого на сепсисі

• Засвоїти патогенетичні аспекти розвитку ендогенної інтоксикації при хірургічній інфекції.

• Класифікувати методи детоксикації та імунокорекції.

• Визначати і класифікувати некроз, гангрену, виразки, норі сторонні тіла.

• Продемонструвати першу допомогу постраждалому із стороннім тілом

• Скласти план лікування хворих з різними видами некрозу, гангрени, виразок, нориць, стороннім тілом

• Засвоїти класифікацію пухлин, клінічні групи хворих на онкологічні захворювання. ' Продемонструвати диференційну діагностику злоякісного і доброякісного росту ' Визначити основні клінічні прояви доброякісних і злоякісних пухлин.

• Запропонувати алгоритм дослідження хворого з підозрою на пуклину з метою постановки або виключення захворювання.

• Пояснювати сучасні методи діагностики та лікування пухлин

• Описати сучасні методи пластичної хірургії

Загальна гнійна інфекція (сепсис). Ендогенна інтоксикація при гострій хірургічній інфекції

І. Актуальність теми

Кількість хворих на сепсис зростає. В залежності від форми сепсису та різновиду збудника летальність коливається в межах 24-90 %. Про важкість діагностики сепсису свідчить той факт, що 23% хворих вірний діагноз встановлювали лише після смерті. Складність проблеми ще й в тому, що лише у 45 % хворих з клінічними проявами сепсису вдається виявити бактеріемію.

У 2003 році експерти в галузі реанімації, інтенсивної терапії і інфекційних хвороб, що представляють 11 міжнародних організацій розробили рекомендації з ведення пацієнтів з важким сепсисом. Ці рекомендації розроблені під егідою міжнародного руху «За виживання хворих на сепсис».

Сучасні уявлення про ендогенну інтоксикацію пов'язані, в першу чергу, з поняттям поліорганної або множинної недостатності органів. При цьому мається на увазі одномоментний або поступовий розвиток недостатності серця, легенів, печінки, нирок, мозку і ін., що приводить до високої летальності (від 60 до 80% і вище). Діагностика порушень метаболізму, як правило, не встигає за розвитком патологічних процесів, у тому числі і з причини своєї недосконалості. Все це робить проблему діагностики і лікування ендогенної інтоксикації дуже актуальною.

Стрімке зростання кількості ВІЛ-інфікованих серед хірургічних пацієнтів породжує низку проблем, сьогодні незвичних для практичних лі­карів. Окремі розрахунки показують, що ризик ВІЛ-інфікування через уколи голкою становить 3% за 5000 днів роботи з хвори­ми на СНІД. Доведено, що серед 18 000 американсь­ких хірургів 47 до кінця життя матимуть професійно набутий СНІД.

Особливістю епідемії СНІД в Україні є його первинне поширення у середовищі парентеральних наркоманів. Зокрема, за даними тестування асоціації "ООН СНІД", до 70% обстежених наркоманів вияви­лися ВІЛ-інфікованими, а отже, вони становлять домінуючу сьогодні у на­шій державі групу ризику.

ІІ. Мета заняття:

1. Знати сучасні положення поняття сепсис, класифікацію сепсису (α=ІІ).

2. Знати патогенетичні особливості перебігу, сучасні методи діагностики та принципи лікування сепсису (α=ІІ).

3. Знати теорію ендогенної інтоксикації при хірургічній інфекції, методи детоксикації і імунокорекції (α=ІІ)

4. Знати загальні відомості про ВІЛ-інфекцію, СНІД; хірургічні аспекти наркоманії (α=ІІ)

5. Вміти встановити роль та місце лабораторно-інструментальної діагностики у формуванні діагнозу сепсис та ендогенна інтоксикація (α=ІІІ)

6. Вміти обґрунтувати і побудувати план індивідуального комплексного лікування (α=ІІІ)

7. Вміти провести заходи у разі контакту з матеріалом, що містить ВІЛ згідно наказу МОЗ України №120 від 25.05.2000 р. (α=ІІІ)

ІІІ. Забезпечення початкового рівня знань-умінь

Література:

Основна:

1. Хірургія /за ред. С.Д.Хіміча. - Київ, 2004. – C. 318-323, 338-347.

2. Хірургія. Т. І : Підручник з загальної хірургії / За ред. Я.С.Березницького, М.П.Захараша, В.Г.Мішалова, В.О.Шідловського. – Дніпропетровськ: РВА “Дніпро-VAL”, 2006.

3. Методичні розробки для аудиторної и самостійної роботи студентів.

Додаткова:

1. Шаповал С.Д. Гнійно-септична хірургія. – Запоріжжя, 2007. – С. 136-158.

2. Шаповал С.Д. та ін. Лікування сепсису у хворих з гнійно-запальними процесами м’яких тканин. – Запоріжжя, 2003. – 16 с.