Висновки

1. Висновки послідовно, відповідно до поставлених завдань, висвітлюють найважливіші наукові та практичні результати, одержані в роботі, які повинні містити формулювання розв'язаної наукової проблеми, її значення для науки та практики.      

2. Висновки надають в абзацній формі, які нумерують. При цьому кожен пронумерований абзац має містити логічно закінчений і конкретний висновок.

3. У висновках необхідно наголосити на якісних і кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів, викласти рекомендації щодо їх використання.

4. Окремо слід підкреслити, що цілі дослідження були досягнуті, а всі поставлені задачі вирішені.

Список використаних джерел

До списку використаних джерел відносять лише ті, на які є посилання у тексті роботи.

Бібліографічний опис джерел складають відповідно до     чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи (див. Додаток 3).

Додатки

Додатки не є обов'язковим елементом роботи. Для повноти сприйняття роботи до додатків за необхідності доцільно вносити допоміжний матеріал:

• таблиці допоміжних цифрових даних;

• інструкції та методики;

• допоміжні ілюстрації.

• зразки анкет, опитувальних листів, тестів;

• громіздкі таблиці і малюнки;

• акти упровадження, довідки;

• опис алгоритмів.     

 

3. Вимоги до тексту курсової роботи

         При написанні роботи слід використовувати тільки наукові видання (монографії, наукові збірники, наукові журнали, Інтернет-ресурс тощо). У тексті роботи обов’язкові посилання на використанні джерела. Посилання надаються в квадратних дужках, причому перша цифра повинна відповідати нумерації джерела в переліку використаних джерел, а друга відповідає сторінці у самому джерелі - [22; 58].

Викладення матеріалу у тексті курсової роботи здійснюється у безособовій формі. Разом з тим, не можна перевантажувати текст займенником «ми», фразами «на нашу думку», «вважаємо», «думаємо». Найбільш вдалі в цьому плані такі словесні обороти: «розроблений підхід дозволяє…», «спочатку вироблявся інструментарій…», «цей висновок зроблений на підставі…».   

Текст роботи не прийнято перенавантажувати маркерами, курсивом, іншими шрифтами.

  Курсову роботу набирають на комп’ютері через 1.5 інтервали (29-30 рядків на сторінці) і друкують на принтері з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм).

Друкуючи роботу, залишають поля: ліве – 3 см, праве – 1.5 см, верхнє і нижнє - 2 см. Шрифт друку повинен бути чітким, щільність тексту роботи повинна бути однаковою.

Стандарт шрифту: Times New Roman, розмір шрифту 14.

Ілюстративні матеріали мають відповідати форматові А4, їх включають до загальної нумерації сторінок роботи, якщо вони розміщуються по тексту роботи, або у додатках.

Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «порядковий номер і НАЗВА РОЗДІЛУ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують напівжирним шрифтом великими літерами по центру. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу напівжирним шрифтом. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 2 міжрядкові інтервали. Відбивка абзацу – 1,25.

Кожну структурну частину роботи (розділ) треба починати з нової сторінки.       До загального обсягу роботи не входять додатки.

Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків (малюнків), таблиць, формул подають арабськими цифрами без символу №.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних – номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу.

Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад: «2.3» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж порядку наводять заголовок підрозділу.

Ілюстрації

Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст – ілюстрації.

Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів.

Підпис під ілюстрацією зазвичай має три основних елементи:

• скорочене слово «Рис.»;

• порядковий номер ілюстрації, який вказується арабськими цифрами і складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка;

• заголовок ілюстрації.

ПРИКЛАД:

Рис. 3.1 Схема документообігу організації

У тому місці курсової роботи, де викладається думка, пов'язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках (рис. 3.1) або зворот типу: «...як це видно з рис. 3.1» або «... як це показано на рис. 3.1».            

Таблиці

Цифровий матеріал має бути оформлений у вигляді таблиць.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею та друкують праворуч від тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву наводять жирним шрифтом.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за стрілкою годинника. Таблицю з великою кількістю рядків переносять на наступну сторінку з повторенням номеру і назви.

Номер таблиці повинен складатися з номера розділу та порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).

Правила цитування та посилання на використані джерела

При написанні роботи треба посилатися на джерела, з яких наводяться ідеї, висновки, що є теоретичним підґрунтям розробки проблеми, завдання, питання, вивченню яких присвячена робота.

Загальні вимоги до цитування такі:

• текст цитати починається і закінчується лапками та наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання;

• цитування повинно бути повним, без перекручень думок автора; пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні позначається трьома крапками.;

• кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

• при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

• коли автор праці, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, то робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. – Т.Л.), (підкреслено нами. – Т.Л.).

ПРИКЛАД цитування :

Цитата в тексті: «... незважаючи на пріоритетне значення мовних каналів зв'язку між діловими партнерами, в жодному разі не можна ігнорувати інші канали передавання інформації [4;58]».

Відповідний опис у переліку посилань:

4. Синянська, О.В. Основи комунікації ділових людей [Текст] : навч. посіб / О.В. Синянська. – К.: Наукова думка, 2012. -192 с.

 

Анотації

На останніх сторінках роботи розміщують анотації українською, російською й англійською мовами. Анотація повинна бути розгорнутою, обсягом до 0,25 сторінки тексту (до 1200 друкованих знаків) – про зміст і результати роботи.

Анотації складаються за такою формою:

• прізвище та ініціали автора;

• назва роботи;

• основна ідея, результати та висновки роботи.

Після кожної анотації наводять ключові слова відповідною мовою. Сукупність ключових слів повинна відображати поза контекстом основний зміст наукової праці. Загальна кількість ключових слів – не менше трьох і не більше десяти.

Ключові слова подають у називному відмінку, друкують у рядок, через кому.