4. Облік втрат від браку

Втрати від браку складаються із собівартості вну­трішнього та зовнішнього кінцевого браку і витрат на виправлення браку.

Методи оцінювання в бухгалтерському обліку забракованої продукції залежать від ступеня її придатно­сті та місця виникнення браку. При виявленні зовніш­нього браку і визнанні цього факту підприємством до фактичної собівартості забракованої продукції включа­ються витрати на заміну та перевезення продукції, сума штрафу. Втрати від браку визначаються за вира­хуванням вартості отриманих матеріалів від утилізації браку. До таких втрат належать витрати на ремонт і га­рантійне обслуговування продукції, на яку встановле­на гарантія. Витрати на гарантійний ремонт здійсню­ються в межах установлених строків і розміру ремонт­ного фонду.

Облік втрат від браку ведеться на рахунку 24 «Брак у виробництві», в дебет якого списуються витрати з кредиту рахунків:

Д-т — 24 «Брак у виробництві»;

К-т — 20 «Виробничі запаси» — списання мате­ріальних ресурсів на виправлення браку;

К-т — 66 «Розрахунки з оплати праці» — нарахуван­ня заробітної плати за виправлення браку;

К-т — 65 «Розрахунки за страхуванням» — на суму нарахувань на заробітну плату за виправлення браку;

К-т — 37 «Розрахунки з різними дебіторами» — на суму претензії за виявлений у покупців брак; оплата від­ряджень робітників, пов'язаних із усуненням дефектів;

К-т — 68 «Розрахунки за іншими операціями» — на вартість робіт із виправлення браку сторонніми органі­заціями.

Частина витрат, пов'язаних із браком продукції, від­шкодовується підприємству (утримання із заробітної плати працівників, з вини яких було допущено брак; від­шкодування сторонніми організаціями, з чиєї вини мав місце брак; оприбуткування металобрухту тощо). Усі ці операції відображаються за допомогою таких записів:

Д-т — 375 «Розрахунки за відшкодуванням завда­них збитків» — утримання із заробітної плати осіб, які допустили брак;

Д-т — 37 «Розрахунки з різними дебіторами» — відшкодування браку сторонніми організаціями через неподавання води, газу, електроенергії;

Д-т — 20 «Виробничі запаси» — оприбуткування металобрухту;

К-т — 24 «Брак у виробництві».

Планом рахунків не передбачена кореспонденція з кредиту рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» в дебет рахунка 24 «Брак у виробництві». Проте для до­стовірного обліку витрат на виправлення браку та недо­пущення перекручення собівартості одиниці продукції частка загальновиробничих витрат має бути віднесена на собівартість внутрішнього виправного браку.

Втрати від браку (за вирахуванням відшкодованих сум) щомісяця відносяться на собівартість реалізованих тих видів продукції, щодо яких виявлено брак у звітно­му періоді. При цьому складаються такі проведення:

Д-т — 901 «Собівартість реалізованої готової про­дукції» ;

К-т — 24 «Брак у виробництві».

Аналітичний облік ведеться за видами браку, виро­бами, об'єктами витрат.

5. Облік витрат допоміжних виробництв

Значний вплив на виробничий процес мають допо­міжні виробництва, які забезпечують основні цехи електроенергією, парою, холодом, стиснутим повітрям, тарою, інструментом, надають послуги з ремонту тощо.

Продукція, роботи й послуги допоміжних вироб­ництв споживаються переважно всередині підприєм­ства, хоча при їх великих потужностях доцільно відпу­скати продукцію, роботи і послуги стороннім спожива­чам, що значно знижує собівартість основної продукції.

Облік витрат на виробництво і калькулювання собівар­тості продукції, робіт та послуг у механічних, ремонтних, інструментальних цехах здійснюється за позамовним ме­тодом (визначення витрат за окремими замовленнями), а в деревообробних і тарних цехах — за попередільним мето­дом (облік витрат за окремими стадіями виробничого про­цесу і структурними підрозділами).

Собівартість продукції і послуг допоміжного вироб­ництва (цеху) включає витрати на:

• матеріали (за вирахуванням відходів);

• паливо та енергію на технологічні цілі;

• основну заробітну плату;

• додаткову заробітну плату;

• відрахування на соціальні заходи;

• загальновиробничі витрати.

Собівартість робіт і послуг, що надаються одними допоміжними цехами іншим, а також цехам основного виробництва, визначається, виходячи із фактичної суми основних та загальновиробничих витрат. Собівар­тість робіт та послуг, що виконуються цехами для влас­них потреб, у т. ч. поточний ремонт, визначається з огляду на прямі (основні) витрати.

Вартість продукції та послуг внутрівиробничого ха­рактеру, що виконуються цехами допоміжного вироб­ництва для основних та інших допоміжних цехів, а та­кож адміністративних служб, відносять на витрати це­хів і служб за фактичною собівартістю.