Тема 2. Склад витрат виробництва.

1. Об’єкти обліку витрат і об’єкти калькулювання собівартості

2. Склад витрат на виробництво

3. Оцінювання витрат виробництва у системі управлінського обліку

4. Облік втрат від браку

5. Облік витрат допоміжних виробництв

1. Об’єкти обліку витрат і об’єкти калькулювання собівартості

Важливою передумовою раціонального обліку ви­трат виробництва та калькулювання собівартості про­дукції (робіт, послуг) є правильне визначення об'єктів обліку та об'єктів калькулювання. При цьому організа­ція обліку витрат та калькулювання собівартості визна­чаються видом діяльності підприємства, прийнятого на ньому структурою управління, характером виробниц­тва тощо.

У теорії та практиці об'єкти обліку витрат і об'єкти калькулювання часто ототожнюються. Однак між ними існують принципові відмінності.

Об'єкт обліку витрат — продукція, роботи, послуги або вид діяль­ності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх ви­робництвом (виконанням) витрат.

Більшість підприємств є комплексними виробниц­твами з різними об'єктами обліку витрат. Наприклад, на хімічному заводі, що виготовляє реактиви, облік витрат на основну продукцію може бути організований за технологічними процесами або стадіями. У масово­му та крупносерійному виробництвах машинобудуван­ня витрати на виготовлення основної продукції об­раховуються за групами виробів; витрати у дослідних виробництвах та при виконанні разових робіт — за замовленнями.

Отже, об'єктом обліку витрат є початкова одиниця, за допомогою якої ведеться аналітичний облік витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).

Оскільки умови виробництва підприємств різних га­лузей суттєво різняться між собою, то аналітичний облік витрат може бути організованим за напівфабрикатним та безнапівфабрикатним варіантами.

Калькулювання — система науково обґрунтованих прийомів визначення собівартості усієї продукції та її окремих видів; ви­значення ефективності технології виробництва, ефективності діяльності апарату управління, структурних підрозділів та підпри­ємства загалом.

Об'єктами калькулювання є предмети праці. Але таке тлумачення дає лише орієнтир для їх вибору, адже, крім предметів праці, підприємства можуть спе­ціалізуватись на випуску напівфабрикатів та комплек­туючих виробів, певних видів робіт та послуг. Об'єктом калькулювання може бути незавершене виробництво, брак у виробництві, продукція допоміжних, підсобних та обслуговуючих виробництв. Отже, в системі кальку­лювання об'єктами калькулювання є різні носії витрат.

Об'єкти калькулювання — види продукції, напівфабрикатів, част­кових продуктів різного ступеня готовності, робіт і послуг певної споживчої вартості.

Залежно від технології і характеру продукції ви­окремлюють такі об'єкти калькулювання:

• один продукт (комплекс продуктів) протягом пов­ного циклу виробництва;

• один продукт (комплекс продуктів) по окремих процесах, стадіях, переділах, фазах виробництва;

• виріб (група виробів) у межах одного підприєм­ства;

• виріб (група виробів) у розрізі цехів, дільниць, бригад та інших структурних підрозділів;

• вид робіт, послуг за структурними підрозділами підприємства;

• напівфабрикат;

• деталі, вузли.

Вимірниками об'єкта калькулювання є калькуля­ційні одиниці. З їх допомогою розраховують витрати на виробництво за кожною статтею калькуляції окре­мо і загалом на одиницю випущеної продукції. При виборі калькуляційної одиниці беруть до уваги умови виробництва і споживання продукту, а також якісні та кількісні параметри.

Калькуляційні одиниці об'єднують у кілька груп:

• натуральні (штука, метр погонний, метр квадрат­ний, метр кубічний, кілограм, літр, кіловат-година тощо);

• умовно-натуральні (1 умовна банка, 1 ткм, 1 умов­на тонна, 100 пар взуття певного артикула тощо);

• приведені одиниці (маса продукту в перерахунку на вміст корисних речовин, 100 умовних банок консервів тощо);

• експлуатаційні (одиниця потужності машин, ко­рисна площа будинку, параметри приладів тощо);

• одиниці часу (нормо-години, машино-дні тощо);

• вартісні (гривні, умовні одиниці тощо).

Калькуляційні одиниці використовують на стадії складання калькуляції, коли визначають витрати в роз­рахунку на одиницю продукції, робіт та послуг. При калькулюванні роблять розрахунок (калькуляцію) собі­вартості одиниці продукції діленням загальної суми ви­трат, виявлених в аналітичному обліку об'єкта кальку­лювання, на кількість одиниць цього об'єкта.