5. Порядок проведення місцевих референдумів з екологічних питань

Відповідно до ст. 38 Конституції України від 28 червня 1996 року, громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах. Згідно зі ст. 7 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року, рішення, прийняті місцевим референдумом, є обов’язковими до виконання на відповідній території. Механізм реалізації цього права визначається ЗУ „Про всеукраїнський та місцеві референдуми” від 3 липня 1991 року.

Референдум – це спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування рішень з важливих питань. Від місцевого референдуму слід відрізняти загальні збори громадян за місцем проживання, які проводяться відповідно до ст. 8 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні”. Рішення загальних зборів громадян враховуються місцевими радами у їх діяльності, але не є для них обов’язковими.

Предметом місцевого референдуму можуть бути рішення, віднесені законодавством до відання місцевого самоврядування. Рішення, що прийняті місцевим референдумом, мають вищу силу щодо рішень відповідних місцевих рад.

Відповідно до ст. 12 ЗУ, місцевий референдум призначається місцевими радами. Ст. 13 ЗУ: місцева рада призначає місцевий референдум на вимогу половини депутатів загального складу ради, або на вимогу 1/10 громадян України, що проживають на відповідній території і мають право брати участь у референдумі.

Ст. 16 ЗУ регулює утворення ініціативних груп для збору підписів: такі групи утворюються на зборах не менше 200 громадян України (міського – міст районного підпорядкування, селищного, сільського референдуму – не менше 50 громадян). Про проведення зборів складається протокол. Не пізніше як за 10 днів до проведення зборів ініціатори мають повідомити письмово голову відповідної місцевої ради. Ініціативна група зі збору підписів для проведення місцевого референдуму має складатися з не менш як 10 громадян України. Ініціативні групи місцевого референдуму реєструються головами відповідних місцевих рад. Голови місцевих рад у 10-денний строк реєструють ініціативні групи, після чого у 3-денний строк видають ініціативній групі свідоцтво про реєстрацію та посвідчення членів ініціативної групи. Загальний строк збору підписів з часу реєстрації першої ініціативної групи місцевого референдуму не повинен перевищувати 1 місяця. Після завершення збирання підписів ініціативна група складає підсумковий протокол. Підписні листи за актом передаються на зберігання голові відповідної місцевої ради.

Голова місцевої ради перевіряє подані документи, про що складається акт. Після цього питання про проведення місцевого референдуму виносяться на чергову сесію місцевої ради. Місцевий референдум призначається на раніш, як за місяць, і не пізніш, як за два місяці після прийняття рішення місцевої ради про призначення референдуму.

6. Порядок проведення громадського обговорення екологічних питань

Положення про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля, затверджене наказом Мінприроди від 18 грудня 2003 року № 168.

Громадське обговорення проводиться у формі публічного слухання або відкритого засідання. Тривалість громадського обговорення не може перевищувати:

3-х місяців – для екологічних планів, програм, стратегій, актів законодавства, екологічно небезпечної діяльності, рішень щодо витрат з Державного фонду охорони довкілля;

2-х місяців – для місцевих програм, планів дій, стратегій, рішень щодо витрат з місцевих фондів охорони довкілля;

1-го місяця – для видачі документів на спеціальне використання природних ресурсів, вивільнення ЖЗО у довкілля, рішень щодо екологічно небезпечної діяльності.

Продовження строку громадського обговорення може здійснюватися не більш, як на один місяць. Відповідний державний орган призначає дату та місце громадського обговорення та повідомляє про це суб’єктів громадського обговорення через ЗМІ не пізніш, як за 30 днів до його проведення.

Громадське обговорення розпочинається з доповіді замовника проекту. Проводяться відповіді на питання громадськості, заслухання зауважень і пропозицій із фіксуванням технічними засобами. Хід та результати громадського обговорення оформлюються протоколом.

Відповідний державний орган після прийняття остаточного рішення повинен поінформувати про це у 30-денний строк громадськість через ЗМІ.

Особливості громадських слухань територіальних громад визначаються ст. 13 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні”. Вони проводяться за участю депутатів місцевої ради і посадових осіб її виконавчих органів. Громадські слухання в територіальних громадах проводяться не рідше 1 разу на рік. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов’язковому розгляду органами місцевого самоврядування.