19. Правове регулювання лісовпорядкування

Порядок здійснення лісовпорядкування визначає глава 8 Лісового кодексу України в редакції від 8 лютого 2006 року.

Лісовпорядкування – це комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України (ст. 45 ЛКУ).

У ході лісовпорядкування здійснюються: обчислення розрахункової лісосіки, інвентаризація лісового фонду України, обґрунтування поділу лісів на категорії, встановлення обсягу робіт щодо відтворення лісів, їх охорони та захисту від шкідників, пожеж і хвороб, забезпечення державного обліку лісів і державного лісового кадастру, ведення моніторингу лісів тощо.

Лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями коштом власника лісів за єдиною системою в порядку, встановленому Державним комітетом лісового господарства України.

У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку місцевими органами Держкомлісгоспу України за погодженням з місцевими органами Мінприроди України.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

20. Правове регулювання ведення державного лісового кадастру

Ведення державного лісового кадастру регулюється:

• Лісовим кодексом України у редакції від 8 лютого 2006 року (глава 9);

• Порядком ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2007 року № 848;

• Інструкцією про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів, затвердженою наказом Мінлісгоспу України від 15 листопаду 1995 року № 134.

Державний лісовий кадастр – це звід відомостей про кількісні, якісні характеристики, лісотехнічні властивості, забруднення лісів, їх розподіл між власниками і користувачами, поділ на категорії тощо.

Він ведеться задля забезпечення ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді.

Державний лісовий кадастр охоплює:

1) облік якісного і кількісного стану лісового фонду України;

2) поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій;

3) грошову оцінку лісів (у необхідних випадках);

4) інші показники.

Державний лісовий кадастр ведеться органами Державного комітету лісового господарства України на підставі державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень та обліку лісів окремо по власниках лісів і постійних лісокористувачах. Зведена документація державного лісового кадастру виготовляється Держкомлісгоспом і подається Мінекономіки, Мінприроди та Держземаґенції України.