10 План Дауеса.

Післявоєнні репарації виявилися важким тягарем для німецької економіки. Вже за підсумками 1922 р. погасити їх не вдалося. У відповідь Франція окупувала промисловий центр Німеччини – Рур. США і Велика Британія виступили проти таких дій, тому для розв’язання проблеми репарацій було скликано Лондонську міжнародну конференцію. Її підсумком стало прийняття плану американського банкіра Чарльза Дауеса. Цей план:

- Встановлював розміри репараційних виплат на 1925-29 рр;

- Джерелом репараційних виплат визначав податки на товари широкого вжитку, прибутки залізничного транспорту і важкої промисловості;

- Передавав німецькі залізниці і Держбанк під контроль союзників;

- Гарантував Німеччині багатомільйонні американські кредити та інвестиції;

Отже план Дауеса не тільки розв’язував проблему репарацій, але й створював умови для відновлення німецької економіки.

11 Лютнева революція в Росії.

Війна на виснаження принесла Росії людські втрати, зростання цін, нестачу продовольства, антиурядові настрої і заворушення. Невдоволення царським самодержавством зростало по мірі погіршення ситуації на фронтах і в тилу. 23-27 лютого 1917 р. нестача продовольства спровокувала робітничі заворушення в столиці імперії – Петрограді. З’явилися заклики до повалення царизму, спроби розігнати демонстрантів провалилися. Коли повсталих підтримали солдати петроградського гарнізону, вищу державну владу охопив параліч. Зрештою 2 березня 1917 р. цар Микола ІІ змушений був зректися трону.

Управління державою перебрав на себе Тимчасовий уряд. Другий центр влади являли собою Ради робітничих і солдатських депутатів, що створювалися на місцях.

На окраїнах імперії піднімалися пригноблені народи. Зокрема власні національні органи влади створили українці, фінни, грузини та інші народи.

Таким чином в ході Лютневої революції було повалено монархію. Російська імперія припинила своє існування.

12 Політика Тимчасового уряду

Для визначення основ нового державного ладу Тимчасовий уряд на чолі з князем Георгієм Львовим готував скликання Всеросійських Установчих зборів. До того часу докладав сил для:

- запровадження демократичних свобод і багатопартійності;

- збереження «єдиної і неподільної Росії»;

- продовження війни до переможного кінця;

Така політика загострювала ситуацію. 3-6 липня 1917 р. в Петрограді пройшли антиурядові демонстрації, спровоковані звісткою про поразку російської армії на фронті. Більшовики, які їх очолювали, виступали під гаслом: «Вся влада – радам робітничих і солдатських депутатів!». Після липневої кризи:

• Тимчасовий уряд звинуватив вождя більшовиків Володимира Леніна у шпигунстві, підривній діяльності на користь Німеччини і видав ордер на його арешт.

• Більшовицька партія почала підготовку антиурядового збройного повстання.

Отже знайти підтримку більшості населення і стабілізувати ситуацію Тимчасовому уряду не вдалося.